Цими днями відбулося знакове судове засідання, під час якого чи не вперше ухвалили рішення про затримання «догхантера». Суддя Шевченківського районного суду столиці ухвалила рішення взяти під варту на два місяці без права на заставу Олексія Святогора. Чоловіка підозрюють у скоєнні злочинів – масових навмисних вбивств безпритульних тварин.
Це рішення не можна не вітати. Адже йдеться про суттєвий крок уперед на шляху до встановлення цивілізованих правил поводження з безпритульними тваринами. «Догхантери» вважають, що роблять послугу суспільству: мовляв, такі тварини несуть купу інших небезпек, які становлять загрозу мешканцям великих міст.
Утім, середньовічні методи боротьби – це не шлях до цивілізованого вирішення проблеми з безпритульними тваринами. В розвинених державах це питання вирішують по-різному, а навмисне вбивство тварини скрізь вважається злочином.
Затримання та судовий процес над відомим «догхантером» стали можливими завдяки закону «Про посилення відповідальності за жорстоке поводження з тваринами». В документі дається чітке визначення, що таке «жорстоке поводження з тваринами» та які санкції загрожують громадянам, які скоїли подібні злочини. Крім адміністративних покарань у розмірі від 3400 до 8500 гривень, вилучення тварини у власника, який жорстоко з нею поводиться, закон в окремих випадках передбачає й кримінальну відповідальність у вигляді обмеження чи позбавлення волі терміном від 5 до 8 років.
Захисники тварин та волонтери небезпідставно вважають, що доведення до логічного завершення судового процесу над «догхантером» із визначенням відповідного покарання створить прецедент у питанні гуманного поводження з тваринами. Та однозначно змусить тисячі людей замислитися перед тим, як навмисне вбивати чи жорстоко поводитися з тваринами.
Та, на жаль, лише одними покараннями «догхантерів» ситуацію не вирішити.
Другорядне питання?
Насправді, за підрахунками волонтерів, кількість безпритульних тварин в Україні потроху зменшується. Цьому в основному сприяє саме активність профільних громадських організацій, які вже багато років займаються проблемами безпритульних тварин.
У Черкаській області відкрили унікальну пересувну клініку для тваринУ Черкаській області презентували єдиний в Україні мобільний ветеринарний пункт, де будуть стерилізувати бездомних тварин.
Збільшення кількості безпритульних тварин, як правило, пов'язаний із періодами економічного занепаду в державі. Бідність провокує безвідповідальне ставлення до своїх чотирилапих друзів. І тому часто вони опиняються на вулицях великих міст. Проблема лише поглиблювалася з відсутністю достатньої кількості методів зі зменшення популяції таких тварин – притулків занадто мало, а програми зі стерилізації та вакцинації вуличних тварин коштують занадто дорого для муніципальної влади.
Утім, на відміну від практики 2000-х років, коли тисячі собак і котів просто відловлювали й згодом вбивали, зараз проблема з безпритульними тваринами вирішується вже зовсім інакше. Якщо в 2009 році, за приблизними оцінками зоозахисників, у столиці було більш ніж 20 тисяч безпритульних тварин, то нині – трохи більш ніж 3 тисячі. За оцінками волонтерської організації Аnimal-id, нині найбільша кількість безпритульних собак перебуває у великих містах східних та південних областей України. «Рекордсменами» є такі міста, як Кривий ріг (6900), Миколаїв (4899), Дніпро (4963), Запоріжжя (2918). Найменша кількість тварин-безхатченків – у західних областях. Так, у Львові та Чернівцях зафіксовано близько півтисячі таких тварин. Все ж, за прогнозами волонтерів, є чітка тенденція до зменшення кількості безхатніх тварин у всіх містах України.
З огляду на те, як тварини поводяться, чи можуть себе прогодувати, яка зараз пора року, їхня поведінка може змінюватися кардинально. В один період вони можуть бути добрими «дворовими дворняжками», а в інші – хижими агресивними зграями. В Україні вже фіксували напади таких тварин на людей, які подекуди закінчувалися летальними випадками. Також безпритульні тварини найчастіше є переносниками сказу – небезпечної хвороби для людей. Саме тому, крім програм зі стерилізації, потребує серйозного вирішення й проблема вакцинації безпритульних тварин. Із цим в Україні є серйозні труднощі.
Показовим для решти міст є приклад столиці. В Києві виділяються мільйони гривень для роботи комунального підприємства «Київська міська лікарня ветеринарної медицини», яке має займатися всім спектром проблем безпритульних тварин у великому місті. Втім, реально, без підтримки волонтерських організацій та небайдужих громадян, самотужки влада столиці цю проблему вирішити не може. По суті, на багатомільйонне місто є лише один великий притулок у селі Нове Залісся, що неподалік Бородянки Київської області.
Радник Кличка представив проект створення Центру захисту тваринЗа словами Білоцерківця, в притулку, який побудують на вулиці Автопарковій, вдасться розмістити 604 собаки і 96 котів.
На жаль, у багатьох українських містах і досі працюють «конвеєри смерті»: міська влада, хоч і виділяє кошти на утримання та стерилізацію тварин, не може повністю проконтролювати їх цільове призначення. Нещодавно стало відомо про жахливу ситуацію в Харкові, де в притулку «Центр поводження з тваринами» вбивали понад 90% тварин, які туди потрапляли. Так стало відомо, що в 2016 році притулок відловив близько 9 тисяч собак і котів. Лише 118 із них повернули власникам, 200 – стерилізували, близько півтисячі – прилаштували небайдужим громадянам. Решта – а це більш ніж 8 тисяч тварин – вочевидь, просто знищили. При цьому підприємство отримало з бюджету міста 15 мільйонів гривень на свою діяльність.
Проблему з безхатніми тваринами не можливо вирішити лише методами, які долають наслідки. Головна причина їхньої появи – ставлення самих громадян до своїх чотирилапих улюбленців. На жаль, часто воно безвідповідальне в усіх сенсах. А значить, проблему потрібно вирішувати глобальніше.
Закон, на який не наважилися
І ось тут найцікавіше. Після ухвалення закону про посилення відповідальності за жорстоке поводження з тваринами до Верховної Ради був внесений законопроект №7220 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження обліку домашніх та безпритульних тварин)». Саме цей документ мав внести революційні зміни, які б мали значно посилити рівень відповідального ставлення українців до своїх домашніх улюбленців.
Так, українці, які вирішили взяти під свою відповідальність домашнього улюбленця, мали б його зареєструвати та отримати номерний знак для тварини. Така процедура існує вже давно, однак закон мав зробити її обов’язковою. Особливо для власників так званих «небезпечних» порід собак, перелік яких чітко вказувався в документі. Ба більше, громадянина, який обрав собі «бійцівську» породу собаки, мали зобов’язати надавати медичну довідку про проходження обов’язкового попереднього та періодичного психіатричних огляду, а також довідку з кінологічного центру (клубу) про проходження ним спеціального навчання з утримання собак потенційно небезпечної породи.
У Києві заборонили виселяти котів з підвалівКомунальники мають забезпечувати дотримання норм та вимог експлуатації підвалів, технічних підвалів та горищ, запобігати ізоляції там котів, що може призвести до їхньої загибелі.
Крім того, згідно із законопроектом, власники мали регулярно відвідувати ветеринарів. Платити збір при реєстрації (170 гривень), обов’язково вигулювати тварин на повідках та з жетонами про реєстрацію. До того ж, згідно з документом, власників тварин мали зобов’язати прибирати за своїми вихованцями. Законопроект мав унормувати можливість захоронення померлих тварин або їх кремацію, заборонити будь-яку стихійну торгівлю чотирилапими на ринках і взагалі займатися розведенням тварин у домашніх умовах. Передбачалося, що цим мають займатися професійні кінологічні та фелінологічні клуби й розплідники. Крім того, підприємницька діяльність із розведення домашніх тварин з метою отримання прибутку мала б підлягати оподаткуванню відповідно до законодавства.
Та поки що всі ці новації залишилися на рівні гасел. Документ був розглянутий у комітетах Верховної Ради та наприкінці травня був відхилений. Поки що нового законопроекту чи можливості для доопрацювання старого не передбачено.
Ймовірно, законодавці банально злякалися впроваджувати нові норми в життя за півтора року до виборів. Адже законопроект, відверто кажучи, зачепив би інтереси мало не кожної української родини. Держава мала б наполягти на змінах у ставленні до домашніх улюбленців, що попередило б випадки безвідповідального до них ставлення. А значить, вирішило б саму суть проблеми з безпритульними тваринами. Для цього мільйонам українців довелося б докорінно змінити свій спосіб життя й стати більш свідомими в питанні придбання собі чотирилапого друга. На жаль, ані держава, ані суспільство в більшості своїй поки що не готові до таких змін. Період дорослішання українців у такому вкрай чутливому питанні вкотре затягується.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»