Політика повністю захопила увагу українського суспільства. Попри те, що серцевиною проблем нашої держави є вади не політичної системи, а економічної. Чому гречка досі перемагає будь-якого політика, навіть із найкращими поглядами на майбутнє? Відповідь на поверхні.
Що більше працюєш, то більше заробляєш
З часу проголошення 31 жовтня 1517 року Мартіном Лютером своїх знаменитих 95 тез світ вступив у нову епоху. Ця епоха ознаменувалась іншим ставленням до духовного та земного. Для суспільства це означало: хто багато працює – багато отримує.
І якщо на початку 16-го століття добробут католиків та протестантів був практично однаковим, то за сто років різниця становила близько 30%. Коли ж промислова революція другої половини 19-го століття охопила Європу, то різниця в доходах між працівниками, які належали до цих конфесій, була вже дворазовою.
Саме в промислово розвинутих країнах почали виникати перші паростки громадянських свобод, право голосу на виборах, інші політичні права. Це право надавалося тим, хто мав економічну спроможність та сплачував податки.
Лише потім, коли всі суспільства стали економічно спроможними, це стало правом усіх.
До речі, виборче право жінок в Англії було визнане лише після завершення Першої світової війни. І це не через принципи гуманізму, а через те, що жінки довели, що вони можуть працювати на рівні з чоловіками, які були на фронті. Тобто виборче право було надане за важку працю.
Точка докладання зусиль
Українці мають переважно всі громадянські права, які є й у розвинутих демократіях. За винятком справедливого суду.
Мають практично всі політичні права.
Але питання низького рівня життя ми чомусь намагаємося вирішити за рахунок політики. Як Латинська Америка, що після визволення від іспанців упродовж 200 років намагається це зробити таким же чином. Їм це досі не вдалося. То, може, змінимо точку докладання зусиль?
Серцевиною проблем України є вади не політичної системи, а економічної. Змінюються політичні лідери країни, але не змінюються прізвища олігархів.
Це свідчить лише про те, що економічна влада вузької частини населення в нашій країні є причиною наших політичних та економічних негараздів. Ми постійно стріляємо у фантоми, тому й не можемо влучити в ціль.
Коли економічна влада меншості, тобто олігархів, зміниться владою більшості, тобто середнього класу, то, як у «Попелюшці», порожній гарбуз відразу перетвориться на прекрасну різьблену карету.
Що є основою розвинутих демократичних країн? Середній клас. Чому тоді українські демократичні партії всю свою увагу приділяють політичним питанням, нехтуючи економічними?
Зрозуміло, що вони втратили свою підтримку за останні роки саме через зменшення кількості людей, які економічно незалежні від держави та від великого олігархічного бізнесу.
Через різке падіння доходів, а іноді й зубожіння, підтримка реформ в країні значно зменшилася. Можливо, в усіх органах влади нашої країни потрібно провести презентацію піраміди Маслоу, щоб стало відомо, що якщо не будуть забезпечені фізіологічні потреби людини в їжі, воді, одязі й інших речах, люди, в своїй переважній більшості, не будуть боротися за найвищі потреби в самовираженні?
Якщо в риториці лише політичні питання, то слід чесно говорити людям, що років 5-10 на нас чекають важкі політичні випробування. Потім, можливо, життя стане трохи кращим. А зараз виникають постійні вітряки, проти яких країна веде боротьбу. Але перемоги ще не бачили.
Ні. Лише за грошима. Вони поступаються всіма своїми правами заради скромних, за європейськими нормами, заробітків. І що більше український політикум займатиметься політикою, то менше людей залишиться в країні.
Жарт щодо останнього в країні, хто має вимкнути світло, виїжджаючи з аеропорту, – жахливий жарт.
Чому гречка перемагає?
Українець має набагато більше політичних прав та громадянських свобод, ніж йому потрібно. Саме через це гречка перемагає будь-якого політика, навіть із найкращими поглядами на майбутнє.
Під час виборів відбувається аукціон обіцянок, на якому найчастіше виграють матеріальні блага, які може отримати людина, місто або навіть країна.
Коли людина змінює одні свої права на інші, то це говорить про надлишок одних і дефіцит інших. Рівень життя переважної більшості українців такий, що вони будуть готові знову й знову робити обмін своїх голосів на матеріальні блага.
Один мій знайомий, коли вперше спробував роздавати продукти, був вражений не лише кількістю людей, які брали набори, а проявом злості до тих, хто закликав не продавати свій голос. Їх мало не побили.
ЄС надав 1 мільярд євро: чому Україна живе в борг і що з цим робити?Європарламент проголосував за надання Україні 1 мільярда євро. Про підтримку України розповіли експерти.
Будь-які каральні заходи не допоможуть, оскільки гроші все одно знайдуть шлях до серця та гаманця бідної людини.
Маніфест лібералізму нобелівського лауреата Мілтона Фрідмана «Капітал і свобода» побачив світ у середині 20-го століття. Аналізуючи свою працю вже на початку 21-го століття, він зробив такий висновок: «Якщо економічна свобода – це необхідна умова громадянської та політичної свободи, то політична свобода, хоч якою вона буде бажаною сама по собі, не є необхідною передумовою економічної та громадянської свободи».
Подивімося, наскільки активні владні структури у питаннях економіки та бізнесу. Зі 186 питань, які розглядала Верховна Рада на 8-й сесії, яка добігає кінця, лише 19% можна назвати такими, що впливають на наш гаманець. Але результативність ухвалення законопроектів приголомшує: лише 7 набули статусу законів. Інші відправлені на повторне читання або ухвалені за основу. І це практично за півроку роботи.
Можна дискутувати щодо того, що ухвалені за основу будуть розглянуті вже восени. Але це означає, що раніше український парламент заклав собі основу під ухвалення саме семи законів, які побачили світ уже цього року. Якщо такими темпами рухатися й надалі, то нам знадобиться ще років 20, щоб лише побачити світло в кінці тунелю. І цей тунель буде не до Європи.
Хто з політиків наобіцяв більше за всіх у червніЮлія Тимошенко в червні вибилася в лідери за кількістю обіцянок. Політик дала їх 20, вони стосуються майбутнього України після її можливого приходу до влади.
Але такі темпи схожі на тупотіння на місці в час, коли країна потребує стабільності хоча б для продовження війни. Інакше кожен мільярд доларів з-за кордону для нас буде як подарунок долі. І активність Верховної Ради в питаннях бізнесу та економіки не є винятком. Так само працює вся державна машина нашої країни.
Тому коли заглядаєш на кухню й бачиш повний холодильник, розумієш, що в житті не все так погано. Країна розвивається, тебе цінують.
Дурні думки відходять на задній план у колі щасливої родини. А з щасливої родини починається щаслива країна.
І не давайте себе надурити, нібито нам залишилося лише чергову політичну війну виграти – й одразу все стане добре.
Кожен із нас несе відповідальність за свою родину. Тому краще вимкнути телевізор і почати працювати. Працювати і над тим, щоб наші політики з’ясовували стосунки не з політичних питань, бо вони частіше за все роз’єднують, а з економічних, як європейські та американські політики. І вимагати від політиків та держави не справедливості, бо її навіть у церкві не існує, а нових робочих місць та невтручання у власний бізнес.
І тоді – о, диво! – ми почнемо жити краще.
Олексій Дорошенко, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»