Увага до того, що відбувається в Росії, в нас віднедавна вважається ледь не поганим тоном. Чорти б їх там усіх побрали, псевдобратів і квазісестер, чим вони, власне, невпинно й займаються, хоча й не настільки швидко та наочно, як нам хотілося б. І так би тому й бути, тільки от їхні чорти нашим якщо не брати, то все ще близькі родичі.
Звернення командувача російської Нацгвардії, колишнього путінського охоронця Віктора Золотова до Олексія Навального – чудовий документ епохи. Те, що у влади на думці, частіше доводиться дешифрувати за її діями, не покладаючись на промови, призначені приховувати сенси в пропагандистсько-бюрократичній руді. А тут практично відкритий текст розлюченого начальника, виносить на білий світ усі його нутрощі, а з ними і світогляд, і спосіб мислення більш стриманих у прояві емоцій начальників начальника. Справжній подарунок для лікарів і всіх, хто цікавиться, з якого сміття виросла пострадянська «еліта», а значить, і наша також, і до якого каліцтва доросла.
На акціях протесту в усій Росії затримали 839 осібУ 33 містах Росії на акціях протесту проти пенсійного віку за даними на 20:00 затримали 839 осіб.
Золотов втратив самовладання після того, як в одному з відеороликів Фонду боротьби з корупцією Олексій Навальний прямо звинуватив його в крисятництві. Агрохолдинг «Дружба народів», віджатий в українського олігарха Юрія Косюка, опинився у власності якогось Бориса Кантемирова, колишнього голови архіву Росгвардії. Холдинг раптом отримав щедре пільгове кредитування в російських банках і став монопольним постачальником продуктів до цієї силової структури на мільярди рублів. Ціна закупівлі буквально на всі продукти для нацгвардійців зросла порівняно з попереднім роком, перевищуючи навіть роздрібні ціни. Хороший навар.
Навальний небезпідставно припустив, що Кантемир – звичайний зіцголова, не за посадою колишньому архіваріусу такі угоди провертати, а гріє руку, об'їдаючи підлеглих, сам генерал Золотов. Опозиціонер ще й наголосив: що ж ви, гвардійці, на акціях протесту нас б'єте? Ми ж у вас нічого не вкрали. Озирніться на начальство.
Не думаю, що хтось всерйоз злякався обурення серед нижніх чинів, вони там шовкові, але картинка дійсно вийшла скромна. Не виключено, що й Путін кинув докір тупуватому товаришу: як тебе Навальний уїв! Можливо, запахло відставкою – щонайменше в уяві генерала.
Потік свідомості, який вивалив у відповідному відео на офіційному сайті Росгвардії її начальник, вражає. Український глядач легко впізнає нотки, які чув від Януковича з його знаменитими «козлами, які заважають нам жити». Чітко помітний і український старий Козлодоєв – Микола Азаров, з його незадоволеним бурчанням жеківського партсекретаря, який страждає гемороєм. Пояснення власного багатства посиланням на виробничу молодість і звання ударника комуністичної праці – це дуже по-азаровськи. Міркування про гнилість і трухлявість критиків, американських маріонеток, позбавлених духовності й моральності, що має вказувати на духовність, моральність критикованого, не така рідкість і зараз у вітчизняній політичній риториці. Помножте це все на блатну стилістику, введену в моду Путіним, – ефект разючий.
Забуті санкції: як Росії вдається подолати зовнішню ізоляціюЧемпіонат світу з футболу, зустріч із Трампом, можливість зняття санкцій та повернення до Великої сімки – все це про чергові геополітичні перемоги Кремля. На що сподіватися Україні, з’ясовував політолог Олександр Радчук.
Але ключове – відкрито виражене бажання «дати відповідь», «щоб ви печінкою це відчули», обіцянку перетворити опозиціонера-викривача на «хорошу соковиту відбивну». Пропозиція дуелі – це, звичайно, нісенітниця, Золотову для чогось важливо було вигукнути обіцянку побити противника в м'ясо. Імпліцитна загроза, що виходить від государевих людей, вже не вважається достатньою, щось їх гризе зсередини й підштовхує до відкритої демонстрації люті. Золотова ніби звело неконтрольованою судомою ненависті. Нерви вже не ті, й це дуже показово для нинішнього стану у вищих ешелонах російської влади.
Нам же непогано пам'ятати, що зовсім нещодавно всенародно обране політичне керівництво України висловлювало готовність інтегруватися в напрямку, протилежному Європі, з, так би мовити, ментально близькими – золотовими, сєчіними й навіть кадировими. Янукович, Азаров і група товаришів у підсумку туди й вирушили, щоправда, вже в неофіційній якості, але скільки залишилося рідних їм душ у силових і бюрократичних структурах, які перебралися до «братнього» БПП та інших навколовладних партій? Заради виживання у владі вони ревно хрестяться на 12 зірок Євросоюзу, а нутро колишнє. Деякі, втім, навіть не намагаються.
Скільки з них з величезним задоволенням наговорили б на адресу принципових опонентів промов, більш лютих, ніж золотовська, а ще краще – помилувалися б, як їх б'ють до стану відбивної. Стримуються, терплять. Можливо, пізніше. А, може, й не доведеться настільки нервуватися. Поки не видно, щоб на їхню владу хтось всерйоз зазіхав. Судячи зі складу учасників, прийдешні вибори-шмибори – брижі на поверхні, глибиною не зачеплять. А перевісити портрет – справа п'яти хвилин. Та й прапор теж.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»