Уже традиційно 14 жовтня в столиці праві політичні партії та громадські рухи організовують масштабну ходу, присвячену цілій низці свят, які відзначають цього дня. Окрім вшанування релігійного Покрови Пресвятої Богородиці, Дня козацтва та Дня захисника України, цього дня українські націоналісти відзначають створення Української повстанської армії. Загалом, за свідченням самих правих, на «Марш Слави УПА» (чи Марш націоналістів) у столиці зібралося щонайменше 20 тисяч учасників.
Утім, попри масштабність самої акції, політичного єднання в націоналістів поки що не виходить. Головним ньюзмейкером серед політичних партій правого спрямування стала «Свобода», яка запропонувала від свого імені узгодити єдиним кандидатом у президенти від націоналістичних партій екс-віце-спікера парламенту Руслана Кошулинського.
Але на цьому об’єднавчі потуги націоналістів закінчилися. Схоже, «зірку» зловила інша потужна націоналістична партія, яка набирає обертів у середовищі українських правих, – «Національний корпус». Саме вони хоча й не підтримали кандидатуру Кошулинського, проте від самої ідеї висунути єдиного кандидата на президентські перегони не відмовилися.
І хоча націоналісти в своєму середовищі намагаються не псувати відносини, очевидно, що домовитися про довгоочікуваний єдиний похід на вибори поки не вдалося. І шансів на те, що вдасться в майбутньому, дедалі менше.
Занадто консенсусний кандидат
Висунути Руслана Кошулинського єдиним кандидатом від націоналістичних сил запропонував лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок. «Пропоную розглянути можливість висування єдиним кандидатом у президенти від усіх націоналістів Руслана Кошулинського – людину з досвідом, колишнього нардепа, який воював на Донбасі», – заявив очільник «Свободи» під час свого публічного виступу 14 жовтня.
Стало відомо, ім'я ще одного кандидата в президентиУ Києві проходить марш націоналістів. Раніше Олег Тягнибок заявив, що не висуватиме свою кандидатуру на виборах президента.
Звісно, такий крок можна розглядати як заздалегідь продуману акцію, адже Тягнибок у середовищі націоналістів, особливо серед «свободівців», має значно більший рейтинг. Мовляв, відмовляючись від президентських амбіцій, лідер «Свободи» передає пас на частину поля інших впливових правих партій для стимулювання подальшого об’єднання. Йдеться, звісно, про «Національний корпус» та «Правий сектор».
У самому середовищі націоналістів досить стримано сприйняли новину щодо можливості балотування Кошулинського. Звісно, наразі він має управлінський досвід, користується авторитетом серед партійців та потенційних виборців, проте не витримує тесту на харизматичного «провідника нації».
У «Правому секторі» новину щодо можливого висунення Кошулинського єдиним кандидатом від «правих» сил сприйняли нейтрально – вочевидь, не маючи більш яскравих пропозицій. Після відходу від справ партії Дмитра Яроша, серйозних претендентів на лідерство у ПС поки не зафіксовано. Андрій Тарасенко, який нині є очільником партії, хоча й зарекомендував себе і під час подій Революції Гідності, і під час подальшої активності ПС як добровольчого батальйону на східному фронті, так і не став легендою руху, якою був Дмитро Ярош. До слова, нещодавно сам Ярош заявив про відведення бойових підрозділів Української добровольчої армії – 5-го та 8-го батальйонів – із передової в тил задля підготовки загонів територіальної оборони. Вочевидь, екс-очільник ПС планує більше часу присвятити політиці, відійшовши від «фронтових» справ.
У «Національному корпусі» заяву партнерів із ВО «Свобода» сприйняли радше зі здивуванням. _«Під час Покровських святкувань «Національний корпус» не ухвалював рішення щодо оголошення єдиної кандидатури на президентські вибори від націоналістичного руху. Свою заяву ані ВО «Свобода», ані Олег Тягнибок не погоджували з «Національним корпусом», – ідеться в офіційній заяві партії.
У «Нацкорпусі» зазначили, що традиційний марш націоналістів планувався «як загальнонаціональне свято, а не як політичний мітинг». Враховуючи велику кількість партійних активістів від кожної з політичних сил, які взяли участь у марші, символіки та гасел, які лунали, назвати таку акцію неполітичною вкрай склвдно й було б відвертим лукавством.
Лідерські амбіції
Загалом акції націоналістів у центрі столиці вже давно стали своєрідним символом постреволюційного періоду. Праві ходять маршами щороку щонайменше двічі: на день народження Степана Бандери кожного 1 січня та на 14 жовтня. Загалом, націоналісти беруть участь у різноманітних менш масштабних масових акціях, однак їх присутність майже ніколи не проходить непоміченою для силовиків.
Націоналісти пікетують Раду: вимагають громадянства для іноземців в АТОБіля стін Верховної Ради зібралися кілька сотень націоналістів. Мітинг триває без провокацій.
Правоохоронці не залишилися без роботи й цього разу: окремі націоналісти здійснили напад на офіс проросійської громадської організації «Український вибір» та здійснили спробу демонтувати пам’ятник радянському генералу Ватутіну, розташований у центрі столиці. Обидві акції не були надто масовими й більше нагадували хуліганські витівки.
А от позиція «Національного корпусу» щодо заяви лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока – заявка на зайняття лідерських позицій у середовищі правих. Вочевидь, між двома партіями відбувається непростий діалог, адже обидві сили налаштовані продемонструвати гарний результат на майбутніх парламентських виборах. Зайняти нішу найбільш «правої» політичної сили – саме на цьому роблять акцент дві найбільші та найкраще організовані націоналістичні партії.
Плани на наступну осінь
Своєю заявою Олег Тягнибок уже засвідчив, що ВО «Свобода» не розглядає участь у президентських виборах як серйозний мобілізаційний майданчик для подальшої успішної парламентської кампанії. Скоріш за все, в партії розраховують на власний актив і зайняли вичікувальну позицію. Саме за підсумками президентських виборів у ВО «Свобода» коригуватимуть подальшу передвиборчу стратегію.
Обшуки в АТЕК: у «Нацкорпусі» говорять про політичні мотивиУ партії «Національний корпус» заявляють про протиправність обшуку, який пройшов у них в офісі в п'ятницю.
Така ж ситуація й у «Національного корпусу». Щоправда, завдання навіть більш амбітне – в короткі терміни стати партією-лідером у націоналістичному середовищі. І якщо ВО «Свобода» наразі має більшу частину своїх прихильників у західних регіонах України й непогано представлена в органах місцевої влади, «Національному корпусу» до такого результату ще дуже далеко. Ця політична сила орієнтується на націоналістичні сили у великих містах центральної та східної України, з акцентом на Київ та Харків. У цьому одночасно і складність, і перевага «Нацкорпусу». Адже права ніша в цих регіонах досі ніким особливо не зайнята, навіть у Києві ВО «Свобода» змогла востаннє показати хороший результат на виборах 2012 року завдяки так званому «протестному» електорату, а не власним прихильникам.
У разі, якщо прохідний виборчий бар'єр залишиться без змін, без об’єднання правим буде вкрай складно потрапити до наступного скликання парламенту. Аналізуючи соціологічні дослідження за останні півроку, варто зауважити доволі невисоку підтримку націоналістичних сил серед виборців. У ВО «Свобода» підтримка коливається на рівні 2,5-3,5% серед опитаних респондентів, у «Нацкорпусу» – 0,5-1,5%, у «Правого сектору» – на рівні 0,5-0,8%. Решта націоналістичних партій загалом показують ще менший результат. Окремо слід відзначити патріотичну силу УКРОП, яка збирає дещо вищу підтримку за рахунок свого представництва в кількох «базових» регіонах України. Втім, на всеукраїнському рівні жодна з націоналістичних партій не має суттєвої підтримки. Ще кілька років тому партія «Свобода» намагалася розбудовувати свої осередки саме за принципами всеукраїнських політичних сил, утім, значних успіхів так і не досягла. Повторити свій успіх 2012 року за такої «розпорошеності» правим на майбутніх парламентських виборах буде вкрай складно.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»