Передвиборчі змагання за посаду президента для багатьох кандидатів є своєрідним трампліном напередодні парламентської виборчої кампанії. Коли між основними кандидатами на посаду президента соціологи фіксують невеликий розрив, а антирейтинги зашкалюють майже в усіх претендентів, прогнозувати ймовірних фаворитів парламентських перегонів ще складніше.
Рекордна кількість кандидатів у президенти, яку прогнозують політологи, є передусім характерною ознакою високої конкуренції за визначення свого виборця саме під час наступної передвиборчої кампанії.
Втім, уже зараз ми можемо спробувати визначити найбільш імовірну розстановку сил у новому парламенті та ймовірні сценарії, хто зможе ужитися в коаліції, а хто – залишиться в опозиції.
Прогнози соціологів
У вересні 2018 року, за даними соціологічних опитувань, до Верховної Ради можуть потрапити від 6 до 10 політичних сил. Деякі з них впевнено стоять на ногах і долають 5% виборчий бар'єр, інші – перебувають на межі проходження до наступного парламенту. Варто також враховувати, що наш прогноз ґрунтується на чинному законі про вибори народних депутатів, згідно з яким Верховна Рада обирається за змішаною системою з виборчим бар'єром у 5% для політичних партій.
Так, згідно з даними опитування фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова, якби вибори до парламенту відбулися у вересні цього року, то до Ради потрапили б 7 політичних сил: «Батьківщина» (18,5%), «Громадянська позиція» (9,4%), «За життя» (8,7%), «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (7,7%), «Опозиційний блок» (7,1%), Радикальна Партія Олега Ляшка (6,4%), «Слуга народу» (6,4%). На межі проходження партія «Самопоміч» (4,1%). При цьому слід врахувати, що партія «Слуга народу», яку може очолити шоумен Володимир Зеленський, по суті, не веде політичної активності. Її поява в опитувальнику пов'язана з високим запитом у суспільстві на появу нових політичних сил у парламенті.
Згідно з опитуванням, найбільш стійкий електорат мають «Опозиційний блок» (51%), партія «За життя» (47%) та «Батьківщина» (43%). Ці партії проходять до парламенту й за даними опитувань інших соціологічних кампаній. Симптоматично, що за даними опитування «Демініціатив» і Центру Разумкова, 23% опитаних узагалі не планують брати участь у виборах – сигнал для появи нових політичних сил, які за певних обставин можуть мати серйозні конкурентні переваги навіть серед нинішніх партій-лідерів електоральних уподобань.
Ще одне опитування Соціологічної групи «Рейтинг» показало, що до парламенту проходять 6 політичних сил. Лідером залишається «Батьківщина» – за неї готові проголосувати 14% всіх опитаних. Далі йдуть партії «Слуга народу» (8,2%), «За життя» (6,4%), «Громадянська позиція» (6,2%), БПП «Солідарність» (5,9%), «Опозиційний блок» (5,8%). Залишаються шанси пройти до Верховної Ради в Радикальної партії (4,6%) та «Самопомочі» (3,4%). І знову дослідження показало високий запит на оновлення партійної палітри. Близько 42% серед опитаних респондентів планують шукати альтернативу серед нових партій.
Чотири найбільш ймовірні сценарії
Звісно, ключовим фактором, який впливатиме на подальше позиціонування політичних партій на передвиборчій кампанії до парламенту буде те, хто саме стане главою держави. Та вже зараз, з огляду на дані соціологічних опитувань та оцінюючи активність партій, можна припустити найбільш імовірні сценарії розвитку подій у новій Раді.
Сценарій 1. Наразі на найбільшу кількість місць у наступному парламенті претендує партія «Батьківщина», на основі якої й може бути сформована нова більшість. Якщо врахувати можливу попередню домовленість про дотримання спільних інтересів між Юлією Тимошенко та бізнесменом Ігорем Коломойським, то найімовірніше партія «Слуга народу» буде в коаліції з «Батьківщиною». Однак наразі цього союзу буде недостатньо, щоб сформувати стійку більшість (разом у них може бути від 160 до 180 мандатів). З іншими рейтинговими партіями домовитися буде складніше. Втім, багато зміниться в разі виграшу Юлії Тимошенко на виборах президента.
Сценарій 2. Складніше буде Петру Порошенку та його команді, оскільки навіть у разі перемоги на виборах президента на парламентських виборах БПП «Солідарність» навряд чи зможе повторити успіх 5-річної давнини. Навіть отримавши шанс на другий термін, Петру Порошенку та його команді доведеться завчасно домовлятися з майбутніми партнерами про коаліцію у Верховній Раді. Або піти іншим шляхом – змінити виборчі правила, знизити прохідний бар'єр і залучити до союзників у новому парламенті кілька менших партій-сателітів. Утім, контролювати таку більшість, навіть з урахуванням мажоритарників, буде складно.
Сценарій 3. Фундаментально змінити розклади для команд і Юлії Тимошенко, і Петра Порошенка може умовний похід до Верховної Ради політичної партії на чолі зі ще одним потенційним кандидатом на президентське крісло – співаком і рок-музикантом Святославом Вакарчуком. Якщо він створить свою політичну партію й зуміє «на березі» домовитися з Анатолієм Гриценком («Громадянська позиція») та Андрієм Садовим («Самопоміч»), то у Верховній Раді 9-го скликання може з'явитися потужний союз із трьох демократичних сил, які можуть претендувати на більшість місць у парламенті. Інший варіант – тріо «Вакарчук-Гриценко-Садовій» могло б стати впливовою опозицією, що буде як кістка в горлі будь-якій іншій більшості та президенту. Щоправда, поки цей альянс виглядає примарно: Гриценко та Садовий пішли на президентські вибори окремо, а Святослав Вакарчук досі не висловив своєї позиції щодо балотування й не заявив про створення нової політичної партії.
Сценарій 4. А якщо в тому чи іншому вигляді буде ухвалений Виборчий кодекс? Або, наприклад, буде знижений виборчий бар'єр до 3%? Повністю відмовитися від «мажоритарки» невигідно для нинішньої пропрезидентської команди Петра Порошенка. З іншого боку, зниження прохідного бар'єру до 3% дає їй гіпотетичну можливість «розмити» рейтинги конкурентів та отримати більше союзників у наступному парламенті. Однак слід врахувати, що це дуже складний і тривалий шлях, що потребує серйозних фінансових і організаційних витрат. Тим більше, що створена таким чином більшість буде вкрай нестабільною. До того ж до Ради зможуть потрапити й інші політичні сили, наприклад, кілька партій правого спектра або політпроекти-сателіти опонентів.
У кожному разі, такий сценарій може бути обраний для того, щоб відтягнути час, адже за таких умов робота Верховної Ради буде нестабільною, що може бути вигідно нинішній команді Петра Порошенка і в разі повторної перемоги на президентських виборах, і в разі програшу.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»