Шанси на другий термін для Петра Порошенка стають дедалі примарнішими. Схоже, що наздогнати лідерські позиції його конкурентки Юлії Тимошенко буде вкрай складно. Довкола чинного президента збирається дедалі більше негативу, який тисне на його рейтинги.
Масштабне соціологічне опитування, проведене одразу трьома компаніями, свідчить про серйозні проблеми з роботою з негативом у команді Петра Олексійовича. 51,4% громадян, які братимуть участь у виборах, за жодних обставин не проголосують за чинного главу держави. Це найбільш високий антирейтинг з-поміж усіх основних кандидатів має ще одну важливу новину для Петра Порошенка – за даними досліджень, він програє вибори в другому турі всім потенційним конкурентам.
Дослідження важливе ще й тим, що воно проводилося з 19 жовтня до 2 листопада – саме тоді, коли українцям уже було відомо про надання томосу про створення Єдиної помісної церкви та про підвищення тарифів на газ. Цікаво те, що на рейтингах Петра Порошенка не сильно позначилася як одна, так і інша подія. Тоді як питання про формулу підрахунку тарифів, їх зростання та «зубожіння народу» активно собі використала основна конкурентка Петра Олексійовича – лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко.
Те, що саме її кандидатуру в штабі чинного глави держави розглядатимуть як основного конкурента, підтвердив його давній впливовий соратник, перший заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко. До того ж він анонсував, що основні «стовпи» останньої агітації Порошенка – безвіз, томос та армія – не є вичерпним переліком у гаслах та програмних засадах його майбутньої президентської кампанії. Мовляв, є ще чим здивувати. Чи так це насправді?
Трохи зв’язку з реальністю
Поки в усій передвиборчій кампанії Петра Порошенка не вистачає основного компоненту – його самого серед виборців. І як наслідок – поступова втрата зв’язку із реальністю. Разом зі збільшенням динаміки передвиборчої боротьби кампанія чинного глави держави може повторити сумну долю іншого його колишнього соратника – Віктора Ющенка.
Як змінювалась електоральна підтримка Порошенка за роки президентстваСлово і Діло аналізувало, як змінювався рейтинг президента України Петра Порошенка в 2014-2017 роках.
Адже, як і Ющенко, в команді Порошенка вирішили зробити значну ставку на патріотизм та оборону України від внутрішніх та зовнішніх ворогів. Передусім зазіхань Кремля та «реваншистів». Втім, саме Порошенко та його команда протягом останніх 4,5 років мали найбільший кредит довіри та можливостей реалізувати усі програмні засади, які були проголошені під час Революції Гідності. Вочевидь, зроблено було недостатньо саме в питаннях реформування правоохоронної та судової систем, відновлення потужностей для банківської системи та залучення іноземних інвесторів. Усі реформи, пов’язані з боротьбою з корупцією, відбувалися вкрай важко, й поки що про їх результативність говорити зарано.
Найбільш бажана для вирішення проблема для українців – встановлення миру на Донбасі – також залишилася «на паузі». І це питання також тисне на рейтинги саме чинного президента.
Не варто забувати й про низку гучних скандалів – це і неоднозначні призначення на посади, і історії з продажем та передачею в «сліпий траст» його бізнес-активів, і скандал довкола відпочинку на Мальдівах, і протистояння з колишнім соратником Міхеілом Саакашвілі, і «плівки Онищенка» тощо. Все це підточувало рейтинги й водночас давало більше матеріалу для конкурентів для критики. І навряд чи оминуло пересічного українця.
Із позитивів, які варто віднести в доробок президенту, – відсутність відкритих протистоянь з очільниками урядів. І Арсеній Яценюк, і Володимир Гройсман мають претензії і до самого гаранта Конституції, і до його команди. Втім, попри всі розбіжності, відвертих «війн» між урядом та Адміністрацією президента вдавалося уникати. При цьому не варто забувати, що в чинного глави держави є неабиякий «переговорний» козир – найбільша фракція в парламенті.
Потрапити до другого туру
Саме збереження та розбудова «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» є наразі й найбільшим викликом для чинного глави держави. Адже політсила мала б стати його опорою в боротьбі за другий президентський термін. Наразі ж займатися партійним будівництвом було нікому – лава запасних у Петра Порошенка швидко закінчилася, а сама партія є конгломератом декількох зацікавлених політичних груп, які поки тримає єдина фракція в парламенті.
Як часто та на які теми спілкувався президент України зі ЗМІ протягом каденціїПрезидент України найчастіше спілкувався з американськими журналістами. В Україні він надає перевагу не прес-конференціям, а іншому формату – зустрічам із декількома телеведучими.
Однак поки що антирейтинг глави держави передається й БПП, а це лише збільшує загальний тягар напередодні президентської кампанії. Вже зараз очевидно, що чим ближче до виборів, тим серйозніші відцентрові процеси відбуватимуться в пропрезидентській політсилі. Петро Порошенко, повторюючи помилки Віктора Ющенка, не зумів делегувати професіоналів для розбудови власної потужної партії. Обидва політики не спромоглися побудувати справді конкурентну політичну силу, яка б стала «кузнею кадрів» для впровадження їхньої політичного курсу. Політична партія «Наша Україна», блоки НСНУ та НУНС у всіх форматах були тимчасовими об’єднаннями розрізнених команд. Після потрапляння до Верховної Ради разом зі зниженням рейтингів президента танули й рейтинги його політсили. Те саме чекає й на БПП. А в разі програшу Порошенка на президентських виборах партія постане перед суттєвими викликами.
Скоріш за все, в січні Петро Порошенко розпочинатиме свій основний офіційний етап передвиборчої боротьби із 7-8% підтримки виборців. У схожій електоральній історії свого часу опинився й другий президент України Леонід Кучма. Він також мав значні проблеми з рейтингами та підтримкою, втім, у 1999 році зумів перемогти в другому турі кандидата від КПУ Петра Симоненка. І поки що саме Кучмі вдалося двічі поспіль стати президентом.
Один із прийомів, який використали свого часу політтехнологи Леоніда Кучми, полягав саме в моделюванні його ймовірного спаринг-партнера в другому турі виборів. Тобто політика, якого б точно не підтримали більшість українців. Тоді зіграв чинник «меншого зла». Повторити успіх 20-річної давнини Петру Порошенку на майбутніх виборах буде значно складніше: хоч він наразі й має одні з найкращих позицій для виходу до другого туру виборів, там на нього чекає найбільш небезпечний конкурент – Юлія Тимошенко.
Шанс на успіх
Попри великий відрив, потрапивши до другого туру Петро Порошенко має хороші шанси перемогти свою конкурентку. Однак бити доведеться з усіх можливих гармат.
Вибори президента України: чому більшість кандидатів не можна називати популістамиЧому Зеленський та Вакарчук на президентських виборах – це все-таки краще, ніж Ленін на броньовику, читайте в колонці Валентина Гладких.
Навряд чи президент за наступні кілька місяців зможе виправити більшість своїх помилок. Втім, здобути прихильність виборців йому можуть допомогти лише дві речі. По-перше, краща, ніж у конкурентки, комунікація з виборцем, яка передбачатиме відкритість для ЗМІ, визнання помилок та пропозиції щодо їх виправлення. Петро Порошенко має нарешті чітко визначити соціальні групи, на які опиратиметься в своїй наступній каденції. І саме «антипопулізм» і «чесна розмова» з виборцем можуть врятувати рейтинги чинного президента.
По-друге, команда Порошенка поки що не запропонувала чіткого бачення «плану майбутнього», стратегії подолання кризових явищ. Звісно, будучи у владі, важко переконувати виборців у тому, що незроблене нині вже за наступний термін буде виконане. Однак більшість українців, аналізуючи кандидатів, на 27-му році незалежності розуміють і те, що популістські обіцянки кандидатів навряд чи будуть виконані. А от стратегія із визнанням помилок та шляхом їх виправлення може бути вперше застосована як успішний концепт для перемоги в другому турі.
У кожному разі, така стратегія позбавить конкурентів головного підґрунтя для їхньої кампанії – критики діяльності та помилок чинного президента. І це найкращий шлях для Порошенка, щоб надолужити необхідні голоси в другому турі виборів.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»