Цього року українці обиратимуть президента та парламент. Главу держави обиратимуть уже 31 березня, а новий склад Верховної Ради – 27 жовтня. Досі болючим питанням залишається процедура голосування внутрішньо переміщених осіб і громадян, які проживають на тимчасово окупованій території ОРДЛО та Криму.
І перша, і друга категорія громадян опинилися в своєму статусі через агресію Росії на Донбасі та в Криму в 2014 році. Наразі, за офіційними даними, загалом переселенців нараховується трохи більш ніж 1,5 мільйона осіб. Підрахувати точну кількість громадян на непідконтрольній території частини Донецької, Луганської областей та Криму складно. За деякими даними, які оприлюднюють соціологи, під окупацією проживають не менш ніж 2,5 мільйони українців. Потенційно не всі з них підуть на вибори, а дехто – взагалі не захоче голосувати. Втім, навіть на підконтрольній території, внутрішнім переселенцям доведеться зітикнутися з труднощами перед тим, як проголосувати.
Центральна виборча комісія ухвалила постанову, згідно з якою проголосувати на виборах 2019 року зможуть і переселенці, і мешканці тимчасово окупованих територій. Та зробити це можливо лише на виборах президента й на парламентських виборах за списки політичних партій. Досі переселенці так і не отримали права вільно або принаймні за окремо визначеною законодавцем процедурою проголосувати за кандидатів у народні депутати на мажоритарних округах та за депутатів на місцевому рівні.
Чи буде ця несправедливість подолана до парламентських виборів? Чи легко переселенцям взагалі зробити свій вибір згідно з нині визначеними процедурами? І чи не вплинуть усі ці ускладнення на результати виборів – як президентських, так і парламентських?
Вибори президента – побігати за «папірцями»
Попри те, що взяти участь у виборах президента потенційно можуть усі переселенці та громадяни з непідконтрольних територій, щоб проголосувати, доведеться пройти певну процедуру.
Ідеться про так звану тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси. Для цього громадянам, які зареєстровані на Донеччині чи в Криму, доведеться виконати низку кроків.
По-перше, на сайті Державного реєстру виборців спочатку потрібно обрати дільницю, на якій переселенець зможе реально проголосувати 31 березня. По-друге, потрібно фізично прибути до відділу Держреєстру виборців того району, до якого належить дільниця, яку обрав переселенець, або до того, де ВПО наразі зареєстрована.
По-третє, доведеться подбати про додаткові документи, якщо ви є громадянином України з реєстрацією на непідконтрольній території. Для цього потрібно взяти паспорт та його завірену копію, а також інші документи, які можуть підтвердити підстави необхідності зміни місця голосування (наприклад, трудовий договір чи контракт).
По-четверте, переселенцю потрібно написати заяву установленого зразка, в якій вказати номер дільниці, на якій він голосуватиме, та причину тимчасової зміни місця голосування. Зрештою, після отримання цієї довідки потрібно розписатися у відповідному журналі ДРВ.
Довідку потрібно оформити до 25 березня – за тиждень до дати голосування.
І ось тут найцікавіше у всій цій історії – пройти цю процедуру доведеться двічі: перед першим та перед другим турами президентських виборів. Не важко здогадатися, що в більшості переселенців не вистачить завзяття пройти подібну процедуру один раз, не кажучи вже про повторне коло. Тож слід очікувати, що сотні тисяч ВПО не проголосують на виборах президента.
До парламенту без голосів переселенців?
Подібну процедуру ВПО доведеться пройти й для того, щоб проголосувати на парламентських виборах. Але лише за партійними списками в єдиному виборчому окрузі.
За 5 років законодавець так і не ухвалив закон, який би дозволив переселенцям голосувати на мажоритарному окрузі та на місцевих виборах. І це при тому, що більшість переселенців уже тривалий час живуть у нових містах та регіонах і в більшості випадків вдало інтегрувалися в місцеві громади.
Минулого тижня парламентський комітет із питань з питань правової політики та правосуддя рекомендував Верховній Раді ухвалити рішення щодо законопроекту №6240 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян)».
Цікаво те, що документ був підготовлений та зареєстрований групою народних депутатів із різних фракцій ще в березні 2017 року, проте профільний комітет зміг розглянути його лише зараз – майже за два роки. І це лише початок процедури – законопроект має пройти ще 2 читання, внесення правок, підпис голови Верховної Ради та президента. В умовах виборчого авралу, в якому країна житиме наступні півроку, зробити це буде вкрай складно. А значить, конституційні права переселенців ризикують бути вже вкотре порушеними.
Законопроект дозволяє забезпечити можливість мобільним верствам населення забезпечити їхні виборчі права на всіх рівнях шляхом удосконалення процедури визначення виборчої адреси виборця.
Про що йдеться? Передбачається, що виборець отримає можливість звернутися з мотивованим зверненням до органу ведення Державного реєстру щодо визначення іншої виборчої адреси, ніж передбачено зареєстрованим місцем проживання. Таким чином, переселенці та трудові мігранти всередині нашої держави зможуть отримати свою виборчу адресу в разі, якщо в них наявна довідка про взяття на облік ВПО, договір оренди житла виборцем за адресою округу, в якому він фактично проживає. Крім того, якщо переселенець займається підприємницькою діяльністю, має право власності на житло за адресою, яку він просить визначити його новою виборчою адресою, а також має документи про шлюб чи родинні зв’язки з людиною, яка має право власності на нерухомість за вказаною адресою, він також має підстави для отримання документів для голосування за визначеним ним фактичним місцем проживання.
Законодавці пропонують надати можливість громадянам отримувати виборчу адресу з певними обмеженнями, щоб попереджати випадки необґрунтованого користування таким правом. Тож звернення щодо зміни виборчої адреси може бути подане виборцем до органу ведення Реєстру за новою виборчою адресою не пізніше ніж на п’ятий день із дня початку виборчого процесу виборів, а змінювати виборчу адресу можна один раз на 180 днів.
А ще законопроект пропонує внести зміни до закону «Про місцеві вибори» щодо визначення належності до територіальної громади на підставі виборчої адреси.
«Незручний» електорат
Звісно, наразі закон має дуже примарні шанси для того, щоб бути ухваленим ще нинішнім складом парламенту. Проблема може мати не лише технологічний, але й ідеологічний характер.
Адже багатьом політикам може бути вкрай невигідно, щоб переселенці отримали право голосу на виборах. По-перше, через те, що ці громадяни найбільш критично ставляться до дій нинішньої влади через питання конфлікту на Донбасі та анексію Криму, невирішеністю низки побутових та юридичних питань, пов’язаних із їхнім правовим статусом.
По-друге, це досить таки велика кількість пасіонарних громадян, які звикли самі вирішувати власні проблеми та виклики. А значить, це ідеологічно інший склад виборців.
По-третє, частина переселенців цілком свідомо голосуватимуть за колишніх адептів Партії регіонів, адже є послідовниками проросійського культурного коду.
Загалом, за підрахунками експертів, через відсутність необхідних змін у законодавстві на мажоритарних виборах в округах не зможуть проголосувати близько 4% від загальної кількості виборців.
Існує й інша проблема – через військові дії в деяких мажоритарних округах Донецької та Луганської областей виборців катастрофічно не вистачає. Пригадується красномовний випадок на дострокових виборах до парламенту в 2014 році, коли на 45-му мажоритарному виборчому окрузі (Донецька область) народним депутатом став Юхим Звягільський, який здобув голоси лише 1,454 виборців. Це найнижчий показник у всій країні: щобстати народним депутатом в інших регіонах країни, в середньому кандидату потрібно було від 20 до 30 тисяч голосів виборців.
Звісно, новий закон про виборчі права переселенців вкрай потрібен. Однак слід пам’ятати, що таких проблем могло б взагалі не бути, якби народні депутати взялися за системну зміну виборчих правил. Зокрема, й змінили виборчу систему на пропорційну із відкритими списками. Втім, ця історія, схоже, вже остаточно переноситься на порядок денний Верховної Ради 9-го скликання. Невдовзі виборчій реформі виповниться 15 років.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»