У побутовому мовленні існує вираз, про походження якого мало хто знає: «Пишіть листи!». Означає воно приблизно «розпрощайтеся з надіями і йдіть», куди там у таких випадках належить іти. В цьому контексті сплеск моди на публічні листи, що супроводжує передвиборчу кампанію, передає, з одного боку, складність ситуації, в якій опинилися ті, які пишуть, з іншого – вказує на неоднозначні, скажімо так, відносини між авторами листів і тими, на чиє прохання вони були написані.
1 березня двадцять сім «представників інтелігенції – учасників громадської ініціативи «Слуга олігарха як загроза Україні» оприлюднили тривожне звернення, в якому, обумовивши, що не агітують за жодного кандидата, розповіли, наскільки неприпустимо підтримувати кандидатуру Володимира Зеленського. «Обрати цю людину президентом – означає перетворити Україну в об'єкт глузувань для всього світу. Не віддавайте голос «по приколу» за лицемірну маску, маріонетку корупційного олігарха». Як свідчать рейтинги лідерів гонки, масовий виборець не прислухався до голосу совісті нації.
Через кілька днів ЗМІ, очевидно, з простимулюваної подачі, нагадали про сольний виступ одного соліста з 27 совістей: за півтора року до закінчення каденції президента Володимир Яворівський писав відкритого листа особисто президенту Порошенку. В ньому він звернувся до нього із закликом залишити думки про другий термін і після закінчення першого повернутися у великий бізнес: «Для мене найтрагічніше те, що сьогодні, при Вас, Україна все більше занурюється у в'язку задуху зневіри». Сам Яворівський, як відомо, давно вийшов на «Новий курс» Юлії Володимирівни Тимошенко.
Фаворити передвиборчих перегонів: як змінювалися ставки на Порошенка, Тимошенко та ЗеленськогоСтавки на того, хто переможе в президентських перегонах, в Україні роблять уже давно. Ми подивились, як змінювалися коефіцієнти Зеленського, Порошенка та Тимошенко протягом місяця.
А нині з'явився лист-звернення Ініціативної групи «Перше грудня», в якому цього разу дев'ять голосів аксакалів благають українців не дурити й підтримати на виборах Петра Порошенка: «Просимо всіх, хто сповнений тієї ж тривоги, що й ми: мобілізуймося в цей історичний момент й не дамо «беркуту» людської безвідповідальності занапастити і нашу свободу, і оплачені жертвою досягнення Майдану!». Четверо з цієї дев'ятки були серед підписантів листа про Зеленського.
Докричатися таким допотопним способом до людей практично неможливо, а до молодих людей, які становлять основний резерв підтримки Володимира Зеленського, неможливо в принципі, для них і імена людей похилого віку «авторитетів нації» ні про що не говорять, і обраний ними жанр – немов жрецькі клинописні письмена. Але коли передвиборча боротьба загострюється, в хід іде все, в надії, що спрацює хоч щось хоч якось.
Одна з основних претенденток на президентську посаду запевняє нас із плакатів: «Вірю в Україну!». З цим же слоганом в 2004 році йшов на вибори Віктор Ющенко. Знаючи історію відносин Ющенка й Тимошенко, а також те, що колишній президент на виборах підтримав нинішнього, можна зробити висновок, що вірять вони в якісь різні України. При цьому високий антирейтинг усіх згаданих персонажів дозволяє стверджувати, що їхня Україна більшість громадян не влаштовує. Чого не скажеш про «авторитетів», чия думка сильно розійшлася з народною. Схоже, народ осиротів, але цього не помітив.
А вираз «пишіть листи!» – із «Дванадцяти стільців» Ільфа та Петрова. Остап Бендер прийшов до громадянина Коробейникова, який колись служив ще в канцелярії градоначальства, а за радянської влади завідувача архіву Старкомгоспу, дізнатися про стільці, пообіцяв грошей, але так і не дав.
«Коробейников нічого не зрозумів. Він навіть подивився на стіл – чи не залишив там гість грошей, але на столі грошей не було. Тоді архіваріус дуже тихо запитав:
– А гроші?
– Які гроші? – сказав Остап, відчиняючи вхідні двері. – Ви, здається, запитали про якісь гроші?
– Та як же! За меблі! За ордери!
– Голуба, – проспівав Остап, – їй-богу, клянуся честю покійного батюшки. Радий душею, але немає, забув узяти з поточного рахунку...
Старий затремтів і витягнув уперед кволу свою лапку, бажаючи затримати нічного відвідувача.
– Тихіше, дурню, – сказав Остап грізно, – говорять тобі російською мовою – завтра, значить, завтра. Ну бувай! Пишіть листи!..»
І пишуть.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»