21 липня в Україні стартують дострокові парламентські вибори. І вже традиційно політичні сили увійшли у виборчий процес не лише з білбордами, а й з обіцянками. «Слово і Діло» виділило всі обіцянки з програм тих партій, які, за прогнозами соціологів, можуть пройти до нового парламенту. Ми розбили їх за темами й сьогодні пропонуємо подивитись обіцянку президентської партії щодо державного устрою. В планах «Слуги народу» запровадити механізм впливу громадян на рішення влади через референдум.
Політолог Володимир Цибулько зазначив, що ця обіцянка цілком реалістична. Вже зараз є хоч і не референдуми, але трохи інші моделі – електронне голосування. На більшості місцевих порталів можна винести будь-яку тему на обговорення й вивчити громадську думку.
«Хоча референдум як такий може бути не дуже позитивним. По суті, суспільство без правової культури, без відповідального ставлення до сплати податків, до майна, розуміння власності дуже маніпульоване. Ми ж бачимо, що саме голосування за Зеленського було актом маніпуляції, а не усвідомленого вибору», – підкреслив він.
На його думку, такими обіцянками нам хочуть запропонувати постійний емоційний марафон з ухвалення управлінських рішень. Однак насправді управлінці, образно кажучи, як медики. Вони мають ухвалювати компетентне рішення, але не задовольняти бажання натовпу.
Проте, уточнив експерт, втілити цей механізм реально. В нас уже були ідеї втілити референдуми з обмеженим колом тем.
«Чи користуватимуться цим? Так, але, як правило, в політичній боротьбі. Це стане основним інструментом боротьби, особливо на місцях», – пояснив Цибулько.
Політолог Олексій Якубін допустив, що питання гуманітарного характеру, зовнішньополітичних орієнтацій країни дійсно варто вирішувати не лише в залі парламенту, а й дізнатися думку людей.
У багатьох країнах світу є така тенденція. Та й Україна отримала незалежність за допомогою референдуму в 1991 році. Тому повернення до ідеї референдуму – непогана пропозиція, проте важливе питання, як це зробити та які питання виносити, уточнив він.
За його словами, є країни, де заборонено виносити на референдум питання бюджетування.
«До того ж важливий нюанс полягає в тому, що держава має забезпечити механізм інформування громадян країни щодо позицій, які виносяться на референдум. Одна й інша позиції мають бути представлені в однаковій пропорції, а держава має спонсорувати це. У Швейцарії, наприклад, щоб референдум відбувся, потрібно близько 300 тисяч підписів. Там ціла процедура навіть за часом, потрібно ще, щоб був час проінформувати людей, що і як. Такий механізм може працювати. Тому що важливо, щоб люди чули як точку зору за, так і проти в однаковій пропорції», – підкреслив політолог.
Він нагадав про референдум у Нідерландах щодо Угоди України з ЄС. Тоді нідерландський уряд виділяв кошти, вони інформували громадян із різних позицій. Однак навряд чи це можна зробити дуже швидко в Україні.
«Знадобиться кілька років для того, щоб розробити механізм, який більш-менш працюватиме», – зазначив Якубін.
Нагадаємо, 11 липня Рада ухвалила Виборчий кодекс. Як голосували нардепи – тут.
Також ми писали, коли можливо провести електронні вибори в Україні.
Із програмами всіх партій, їх положеннями, списками та кандидатами в одномандатних округах можна ознайомитися в нашому розділі «Вибори».
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»