Народні депутати нарешті ухвалили довгоочікуваний Виборчий кодекс. Проект Виборчого кодексу №3112-1 пройшов перше читання ще в листопаді 2017-го. До цього часу епопея зі зміною виборчого законодавства в частині обрання депутатів тривала понад 15 років.
Основна дискусія стосувалася ролі партій та можливості обирати народних депутатів за 100% пропорційною системою та відкритими списками. Новий Виборчий кодекс скасовує мажоритарну складову й запроваджує пропорційну систему з відкритими списками.
Загалом, Кодекс – об’єднання п'яти документів: закону про вибори президента, народних депутатів, місцеві вибори, про ЦВК та державний реєстр виборців.
Тепер, щоб ухвалений Радою закон набув чинності, його має підписати президент. На Банковій уже заявили, що мають ретельно все зважити перед тим, як підписати документ, адже він був ухвалений нібито з порушенням регламенту (17 переголосувань), а крім того, народні депутати та керівництво парламенту 8-го скликання фактично проігнорували законопроект про зміни до виборчого законодавства, який подавав уже новообраний глава держави. Тож теоретично президент може накласти на ухвалений закон вето.
Колізія зі строками
Експерти вказують на цікаву колізію, пов’язану з термінами початку дії Виборчого кодексу. У разі підписання президентом новий Кодекс почне діяти з 1 грудня 2023 року. Тобто за фактом за новим законодавством українці обиратимуть наступну Верховну раду наприкінці 2023 року. Але й ця дата не є остаточною.
Юристи вказують на те, що ситуація може змінитися, адже нардепи зараз заклали міну сповільненої дії й без внесення змін чи роз’яснень Конституційного суду ситуацію не розрулити.
У чому проблема? Річ у тім, що достроково розпустивши парламент, президент автоматично скоротив і термін повноважень наступного. Адже після виборів 21 липня та встановлення результатів нова Рада зможе розпочати свої повноваження не раніше ніж 5 вересня цього року. Тобто за планом чергові вибори ВР відбудуться не 2024 року, як це мало би бути до розпуску парламенту, а вже наприкінці 2023-го, тобто на закінчення 5-го року повноважень.
Виникає правова колізія, адже в 2023 році вибори можуть відбутися за старою змішаною системою. Ба більше, ще невідомо, чи не розпустить президент Раду раніше цього терміну та чи не чекати нам позачергових виборів, наприклад, у 2021 році? Всі дострокові вибори так само відбуватимуться за старими правилами. Тобто старі схеми знову будуть у дії.
Роль партій
Хай там як, але Виборчий кодекс загалом змінює всю архітектуру політичних відносин у державі. Перш за все, в системі «партії-виборці». Згідно з новим Кодексом, партії мають стати тими визначальними центрами змін, звідки й формуватиметься політичний порядок денний.
Як працюватиме система? Передбачено, що виборчі списки формуватимуться партіями, але кого саме від неї обрати до парламенту, визначатимуть самі виборці за округами. Партії формуватимуть списки за 27 регіональними виборчими округами. Переважно виборчі округи територіально збігатимуться з областями, крім Києва та Дніпропетровської області, які поділять на 2 округи.
Тобто, в бюлетені будуть лише 2 рядки, за які може віддати свій голос громадянин, – визначити своє вподобання до самої партії та проголосувати за прізвище кандидата від неї.
З’їзди партій визначатимуть списки кандидатів, можуть проводити конкурси – відкриті праймеріз серед своїх партійців, відкликати кандидатів зі свого списку й володітимуть іншими методами впливу. Таким чином, партії стануть реальними центрами впливу, а їхні лідери братимуть участь у виборах на загальних засадах разом із іншими кандидатами, тобто їм також потрібно буде боротися за голоси виборців на округах, конкуруючи зі своїми однопартійцями.
Чого не врахували?
Основна зміна, якої очікували від нового Виборчого кодексу, – зниження виборчого бар’єра – так і не була внесена. Партіям і надалі доведеться долати досить високу виборчу планку в 5%.
Але це ще не все, що варто було б врахувати з огляду на ухвалення нового Виборчого кодексу.
Передусім ідеться про наведення ладу з реєстрацією партій. Зараз їх зареєстровано більше 350, а реальну участь у політичному житті ведуть не більш ніж 20-30 партій. Решта – це політичні «заготовки» для продажу установчих документів. І це питання нарешті потрібно вирішити раз і назавжди на державному рівні, запровадивши більш жорсткі юридичні вимоги до реєстрації та функціонування партій.
Експерти також наголошують на необхідності повної заборони або максимального обмеження політичної реклами, щоб зрівняти стартові можливості для агітації для різних за фінансовими можливостями кандидатів. Адже округи відтепер будуть досить великими, тому й витрати кожного з кандидатів на рекламу та агітацію зростатимуть. Для когось вони будуть непідйомними, для інших – цілком допустимими. Саме тому варто приділити цьому питанню окрему увагу – можливо, доведеться вносити зміни вже до нового Виборчого кодексу.
Окремо варто було б врахувати зміни, які стосуються спрощення системи реєстрації виборчої адреси для громадян всередині держави – перш за все, для переселенців. Тут окремо варто виділити факт того, що зі зміною виборчої системи переселенці вже не дискриміновані в частині голосування за кандидатів-мажоритарників. Втім, система потребує додаткового вдосконалення.
Варто також врахувати перехідний період, який потрібен буде Центральній виборчій комісії, щоб налагодити роботу вже за новими виборчими правилами. А це і організаційна, і інформаційна складові, які доведеться доносити до виборців.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»