Потік трудової міграції українців за кордон не зменшується. Дана тенденція чітко спостерігається соціологами з 2014 року, а надання безвізового режиму лише стимулювало ще більшу кількість наших співгромадян покидати терени України в пошуках кращої долі.
Нова влада поставила собі за мету зменшити потік трудової міграції та повернути частину українців додому. Звісно, зробити це можна, лише покращивши бізнесклімат та створивши більш сприятливі умови не лише для інвесторів, але й для кожного пересічного громадянина.
Попередній уряд за головну мету ставив собі підвищення мінімальної заробітної плати, що мала стимулювати інших роботодавців підвищувати заробітки найманих працівників. Навіть пролунала більш-менш сприятлива сума середньої заробітної плати, яка б суттєво зменшила потік трудових мігрантів за кордон – 15 тисяч гривень.
Проте вже зараз зрозуміло, що досягти таких показників без суттєвих змін в економіці України буде практично неможливо. Новий міністр Кабміну Дмитро Дубілет надав точні дані щодо ймовірної трудової міграції. З початку року виїхали за кордон і не повернулися протягом 21 дня близько 1,5 мільйона українців. Тільки за приблизними розрахунками соціологів, а більш детальну інформацію може дати лише всеукраїнський перепис населення, за останні 5 років Україну полишило від 5 до 7 мільйонів громадян. Більшість з них поїхали якщо не назавжди, однак точно надовго. Інші, ймовірно, будуть сприймати рідну країну лише як місце зустрічі із родичами та батьками, які могли тут залишитися.
Чи можливо змінити цю ситуацію? А головне – чи вигідно державі зменшувати кількість трудових мігрантів? І чи можливо в таких умовах побудувати «здорову» економіку?
Оксамитова міграція
Повернення українців додому – ось основний показник успішності, яким буде керуватися нова влада при проведенні реформ в країні. Президент Володимир Зеленський вже після своєї перемоги на виборах заявив про те, що вітатиме повернення кожного громадянина на Батьківщину й надаватиме громадянство таким особам.
Трудова міграція: скільки українців залишає країнуСоціологи з'ясували ставлення жителів України до трудової міграції. Працювати за межами України хочуть 12 відсотків жителів країни.
«Я звертаюсь до всіх українців у світі. Нас 65 мільйонів. Тих, кого народила українська земля в Європі, Азії, Америці. Ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову сильну успішну Україну, я з радістю надам громадянство», – зазначив глава держави під час своєї інавгураційної промови. Але поки що уряд лише збирає дані про кількість та інтенсивність трудової міграції за кордон, жодної стратегії повернення українців не представлено.
Про те, що дану проблему потрібно вирішувати якомога швидше, свідчать прогнози економістів. Для 5-7% зростання ВВП, українській економіці потрібно додаткові 5 мільйонів працівників та ще близько 2-3 мільйони малих підприємців. Підрахунки експертів свідчать, що з врахуванням нинішніх тенденцій відтоку українців за кордон зберегти позитивну динаміку зростання економіки не вдасться, а досягти показників у 7% ВВП щорічно – тим паче. До того ж, враховуючи інші демографічні чинники, вже у 2025 році можна очікувати повного краху функціонування системи соціального забезпечення, адже на одного працюючого українця буде троє пенсіонерів.
Попередня влада отримувала користь від трудових мігрантів за рахунок постійного надходження коштів з-за кордону, які вони передавали родичам та близьким до України. Експерти Світового банку оцінили обсяги переказу українських трудових мігрантів до України на рівні 14 мільярдів доларів. В Нацбанку підрахували, що загалом у 2018 році українці переказали майже 11 мільярдів доларів. У 2019 році ця сума оцінюється у понад 12,5 мільярдів доларів.
Такі грошові надходження стимулюють внутрішній попит та дозволяють розвиватися торгівлі. До того ж, разом із іншими факторами надходження валюти стабілізує курс національної валюти. Однак саме міграція є причиною глибокої кризи на ринку праці, яка насамперед позначається на гострому дефіцитів трудових ресурсів. Якраз цю проблему слід вирішувати максимум протягом одного року, інакше перезапустити економіку на нові «рейки» не вдасться.
Чому українці їдуть?
Головна причина трудової міграції українців за кордон – низька середньомісячна заробітна плата, яка становить близько 320 доларів на місяць. Для порівняння, у сусідній Польщі цей показник майже у 4 рази вищий.
Україна втратить понад третину робочої сили – дослідженняДо 2030 року Україна втратить приблизно 15 відсотків робочої сили, а 2050 року падіння сягне 30 відсотків.
Проте зарплати – не єдиний чинник, через який їдуть українці. Загалом низькі зарплати – це дзеркало викривленого ставлення до праці людини в українській економіці. Сировинна та олігархізована за своєю суттю. У нашій країні звикли до достатньої кількості трудових ресурсів, яким можна платити небагато. Проте із відкриттям для українців глобальних трудових ринків, вітчизняна економіка просто не може витримувати конкуренцію із іншими державами.
Зокрема, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина і навіть Німеччина конкурують за українських трудових мігрантів. Адже самі відчувають гостру нестачу як кваліфікованої, так і некваліфікованої робочої сили.
Ще двома суттєвими причинами трудової міграції є «дорогі» кредитні кошти для відкриття бізнесу та й загалом – для влаштування або покращення свого побутового стану. Нарешті, в Україні вкрай несприятливий інвестиційний клімат, що суттєво позначається на розвитку економіки.
Новий економічний прагматизм
Тож, аби вирішити всі ці проблеми, потрібно застосовувати нестандартні методи. Але передусім чесно відповісти на запитання, чи можемо ми в нинішніх обставинах сподіватися на різке збільшення заробітних плат, і, як наслідок, на повернення значної кількості українських громадян додому.
Вочевидь, потрібно виходити із більш прагматичних способів пожвавлення економіки. По-перше, варто запозичити досвід сусідніх країн – якщо не можеш сподобатися своїм громадянам, запрошуй чужих, які захочуть працювати на запропоновані економікою заробітні плати. Щоправда, поки що не зрозуміло, які саме країни можуть стати «донорами» трудових ресурсів для України. Це дуже дискусійне питання.
До Європи на заробітки. Як Україні вирішити проблему трудової міграції?Міністр соцполітики повідомив, що лише в Польщі працюють два мільйони трудових мігрантів з України.
По-друге, потрібно на повну застосовувати внутрішній потенціал. Багато громадян як на підконтрольній Україні, так і на тимчасово окупованих територіях Донбасу та Криму, шукають роботу спочатку на внутрішньому ринку, а вже потім їдуть за кордон. Часто причиною небажання працювати в Україні є суто технічні аспекти, які не може на своєму рівні виправити потенційний роботодавець, проте може допомогти вирішити держава. Це і надання одноразової допомоги для оренди житла в іншому регіоні, чи надання такого житла для тимчасового використання за певних умов.
По-третє, і це чи не найголовніше. Зменшення податкового тягаря для малого бізнесу та покращення умов адміністрування підприємницької діяльності.
Окрім цього, держава може сфокусуватися на створенні сприятливих умов для виробництва певних видів товарів та послуг. Саме тих, які стимулюватимуть економіку до зростання. Ці сфери та види діяльності можна досить швидко ідентифікувати та перезапустити. Паралельно із цим потріно забезпечити додаткові пільги для вітчизняного роботодавця за створення робочих місць.
Звісно, потрібно подбати не лише про бізнес та роботодавців, але й про самих працівників. Для цього у найкоротші терміни потрібно здійснити революцію на ринку іпотечного кредитування, суттєво зменшивши ставки за кредитами. Наразі в НБУ мають розрахунки щодо 12-13% за іпотечними кредитами, однак і ці цифри є найвищими серед європейських країн.
Громадяни України, які їздять на заробітки за кордон і планують й надалі пов’язати свою долю з іншими країнами, визнають ще одну суттєву обставину, яка їх приваблює більше, ніж відчуття рідної землі під ногами. Це загальний рівень зручності та комфортності, які спільно створені державою та громадянами. Тож, саме час замислитися над усіма цими факторами – це і медичне забезпечення на гідному рівні, і розвиток інфраструктури, і гідне соціальне забезпечення, й ефективний перерозподіл наявних ресурсів. Усі ці сфери розвинені країни розбудовували протягом десятиліть, але ключові перетворення здійснювалися протягом 3-5 років. В нас досі є шанс пришвидшитися і за власним сценарієм подолати власну бідність та необлаштованість життя.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»