Безлад на українських дорогах стає дедалі помітнішим. Тисячі смертей щорічно, резонансні ДТП за участі високопосадовців, які порушують правила дорожнього руху, жахливі затори через недотримання все тих самих правил, – усі ці факти щодня накопичуються та перетворюються у жахливий калейдоскоп подій, що неминуче позначаються на фізичному та психічному здоров’ї всіх учасників дорожнього руху в Україні.
Щороку законодавці точково вдосконалюють окремі вимоги до безпеки руху на дорогах, але системного підходу до ситуації, яка склалася на українських дорогах, немає. На жаль, це призводить до підвищення кількості жертв у різноманітних ДТП. Оскільки цей показник останні кілька років неухильно зростав, ситуацію сміливо можна назвати «неоголошеною війною на дорогах».
Основна причина – безкарність водіїв. Хтось в усьому звинувачує низькі штрафи, хтось низьку активність, а подекуди і бездіяльність патрульної поліції, хтось – відсутність належної інфраструктури, яка загалом змушує багатьох водіїв свідомо ставати на шлях порушника ПДР. Але справді ледь не єдиною значущою причиною сумної статистики смертей та кількості ДТП, що постійно зростає, є відсутність політичної волі системно взятися за наведення ладу на українських дорогах. Адже для цього доведеться зачепити цілі пласти проблематик, які безпосередньо стосуватимуться стилю життя самих чиновників, народних депутатів та членів їхніх родин.
Минає 2019 рік, і мусимо констатувати, що і цьогоріч ситуація не надто змінилася на краще. Навіть попри наявні зміни в законодавстві та певні спроби МВС та Нацполіції налагодити бодай якусь роботу в цьому напрямку, краще і безпечніше на українських дорогах не стає.
Чи слід очікувати змін у 2020-му, та що може зробити кожен учасник дорожнього руху, аби кількість ДТП та смертельних випадків на дорогах України зменшилася?
Закони – не в пріоритеті
У вересні в Нацполіції звітували, що у поточному році було зафіксовано понад 100 тисяч ДТП, внаслідок яких загинуло понад 2000 людей. За підсумками 2018-го кількість ДТП становила понад 150 тисяч, в них загинуло понад 3300 тисяч осіб.
В Україні за чотири з половиною роки сталося майже 693 тисячі ДТПВ Україні щодня в середньому відбувається 300-400 ДТП. За чотири з половиною роки — майже 693 тисячі аварій.
Нова Верховна рада поки що реагує лише точково на всі ці виклики. Системного вирішення проблеми не запропоновано. До парламенту попереднього скликання було внесено низку законопроектів про безпеку руху, в тому числі передбачалося підвищення штрафів.
Восени 2018-го громадськість закликала парламент підтримати два законопроекти – урядовий №7286 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» та законопроект №8492 «Про внесення змін до статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо зниження смертності та травматизму на дорогах України шляхом збільшення рівня користування ременями безпеки та мотошоломами)», розроблений за участі експертів руху «За безпечні дороги». Доля обох законопроектів сумна: голосування за документ, запропонований громадськістю, Верховна рада провалила в грудні 2018-го, а урядовий – був відкликаний у липні поточного року.
Вже у новому скликанні парламенту поки що відсутні законопроекти, які б системно змінювали ситуацію в сфері безпеки руху. Серед останніх позитивних ініціатив слід виділити підвищення штрафів за перевезення дітей не в автокріслах (510 гривень за перше порушення та 850 – за повторне), а також ухвалення закону про основні права і обов’язки осіб, які рухаються в колісних кріслах. Зокрема, в документі чітко зазначається, що громадяни в колісних кріслах мають право рухатися тротуарами, пішохідними або велосипедними доріжками зі швидкістю пішохода, а також краєм проїжджої частини дороги, вулиці чи узбіччям. Раніше закону, який би регулював всі ці аспекти, не існувало.
Серед позитивів можна згадати ухвалення закону щодо посилення відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні габаритних вантажів. Це нововведення має стати у нагоді під час дотримання стандартів перевезень та збереженні якості дорожнього покриття.
На жаль, так і не був ухвалений законопроект про підвищення штрафів за непристібнутий ремінь безпеки. Верховна рада змогла проголосувати за цей проєкт закону у першому читанні, але далі справа не рушила. Штраф за це порушення мав становити 510 гривень та, на думку законодавців, щорічно міг би рятувати життя сотням і тисячам українців.
Зменшити швидкість та зупинити безкарність
Основним драйвером змін у сфері забезпечення безпеки руху на українських дорогах в нинішньому уряді є Міністерство внутрішніх справ та його незмінний очільник Арсен Аваков.
Зменшіть швидкість: найнебезпечніші дороги державного значення в УкраїніВ Україні за минулий рік і перший квартал 2019-го сталося 185,3 тисячі ДТП, з них майже 5,5 тисяч – на дорогах державного значення.
Марно нагадувати про те, що вже третій уряд, починаючи з 2014 року, так і не зміг запустити систему автоматичної відеофіксації порушень. Загалом усі ініціативи МВС та Нацполіції у боротьбі із порушниками здійснюються у двох напрямках: запровадження обмежень та збільшення розмірів штрафів. Ці ініціативи працювали б, якби дотримання ПДР контролювали системно, а покарання було б невідворотним. Зрозуміло, що виконати таке завдання лише зусиллями патрульних поліцейських неможливо. Тож відеофіксація порушень та запровадження системи штрафних балів, якщо й не панацея, проте дуже дієвий спосіб суттєво зменшити аварійність на дорогах України. Досвід роботи таких систем фіксації порушень ПДР у цивілізованих країнах світу вже давно довів доцільність їх застосування.
Які ініціативи з покращення безпеки руху наразі готують в уряді? Міністр МВС Арсен Аваков ще в жовтні анонсував суттєві зміни у системі штрафів для водіїв за перевищення швидкості. При цьому в Кабміні планують змінити саму філософію нарахування штрафів, а саме: «відв’язати» їх від прожиткового мінімуму та застосувати нову формулу на основі так званої «штрафної ставки». Суть в тому, що розмір штрафу залежатиме від доходів громадянина за місяць.
Крім того, в МВС цілковито не відмовляються від ідеї необхідності підтримувати знання водіїв про ПДР, і в майбутньому можуть запровадити такі собі «курси із підвищення кваліфікації», метою яких буде підтвердити категорію керування транспортним засобом. Раніше подейкували про запровадження подібного навчання та тестування раз на 5 років, проте, найімовірніше, цю цифру збільшать до 10 років. Якщо говорити про правову свідомість водіїв, подібна ініціатива була би не зайвою, а для системних порушників мала би стати обов’язковою.
Також навесні поточного року Кабмін Володимира Гройсмана затвердив зміни до Державної програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року. Зокрема, в уряді планують облаштувати 104 розв'язок кільцевого типу, встановити близько 15 тисяч дорожніх знаків та придбати 339 комплексів автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху. В рамках цієї ж програми запрацює й ініціатива із закупівлі понад мільйона світловідбиваючих жилетів для школярів, аби уберегти їхні життя у темну пору доби в місцях із поганим освітленням доріг.
Винні не лише автомобілісти
Проте дедалі частіше експерти наголошують на тому, що в ДТП та аваріях винні не лише автомобілісти, але інші учасники дорожнього руху. І справа не лише в порушенні ними ПДР, але й у відсутності необхідної інфраструктури.
510 грн за дитину без автокрісла. Які заходи безпеки потрібно впровадити в Україні?У середу, 20 листопада, набув чинності закон про штрафи за перевезення дітей без спеціальних крісел.
Ще народні депутати парламенту минулого скликання намагалися змінити філософію міри відповідальності на дорозі для всіх учасників дорожнього руху. Наразі діє стара радянська система відповідальності та покарань, яка апріорі вважає порушником лише водія.
Насправді подібний підхід потрібно переглянути. Дійсно, водії за кермом транспортних засобів становлять так звану «підвищену небезпеку» для всіх інших учасників дорожнього руху. Але нерідко порушниками є й пішоходи, водії мопедів та велосипедів, а нині – ще й власники різноманітних гаджетів на кшталт гіроскутерів та електросамокатів.
Якщо дивитися ще глибше, відповідальність за безпеку на дорогах мають нести й органи місцевого самоуправління, компанії, які займаються облаштуванням доріг. Місцева влада, як і центральна, має подбати про наявність облаштованих пішоходних переходів, велодоріжок і загалом підвищувати обізнаність людей про їхню поведінку як учасників дорожнього руху.
Саме тому зменшення смертності на дорогах – це ще й питання вдалого проєктування міст, розвитку велоінфраструктури і, найголовніше, громадського транспорту. Слід вкотре згадати й про болюче питання парковок у великих містах, адже в цій сфері також потрібно наводити лад. Питання не лише про штрафи, але й про наявність облаштованих місць для паркування, паркінгів та перехоплювальних автостоянок.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»