Ми зустрілися з міністром розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Тимофієм Миловановим відразу після тригодинної наради президента Володимира Зеленського з представниками Кабміну і фракції «Слуга народу» у вівторок, 4 лютого. Міністр повернувся з наради в доброму гуморі, але розповідати подробиці зустрічі відмовився. Єдине, про що згадав під час розмови: в ОП дорікнули, що чимало українців досі працюють в тіні.
В уряді Тимофій Милованов курує три глобальних напрямки: відкриття ринку землі, інвестиції в Україну та детінізацію ринку праці.
Напередодні вирішального голосування в парламенті щодо запуску ринку землі ми поспілкувалися про те, як працюватиме ринок та як захищатимуться права власності. Також почули неочікувані тези стосовно легалізації проституції і з'ясували, чи не шкодує міністр, про те, що зізнався в злочині багаторічної давнини.
– Яка доля Кабміну? Ще рік розраховуєте пропрацювати?
Так, звичайно. Яка доля? Важка і тяжка.
– Прем'єр-міністр уже сказав, що Мінекономрозвитку розділяти поки не будуть, але тривають консультації. Також говорили, що відбувається оцінка ефективності міністерства. Про що консультації? Як відбувається оцінка?
Ми дуже супер-ефективні, це всі мають знати. Ми все виконуємо і реформи робимо структурні.
– Як оцінюють? Яка методологія?
Я не знаю, в кожного своя. Це треба у президента, в прем’єра спитати, як вони оцінюють.
Про ринок землі і права власності
– Під час третьої сесії вдасться земельну реформу ухвалити?
Так. Цього тижня ухвалимо.
– І голосів вистачить? І Тимошенко не завадить?
Вона намагається, вона проти. Там просто поправок багато. Вони зараз будуть кричать, боротися, щоб усі поправки врахували. І це може бути довго. Але ухвалять. Уже все – ХХ століття закінчилося.
– А трудове законодавство? Так само? Теж на третю сесію?
Ні, законодавство трудове, я думаю, ще треба доопрацьовувати. Воно ще навіть у комітеті не розглядалося, на перше читання не виносилося – там тільки почала робоча група працювати. Тому я думаю, що цей процес довгий буде.
– Коли розраховуєте? У 2020 році?
Так, точно у двадцятому.
– У програмі уряду закладено, що ви маєте передбачити запобіжники проти земельного рейдерства. Які саме запобіжники? Як ви це бачите? Чи є гарантії, що не буде рейдерства?
Ну, найголовніший запобіжник – це захист прав власності. Реєстри мають бути відкриті, у них мають бути зібрані всі дані: і про землю, і про ділянки, і про власника. Якщо орендується – чи вона в заставі… Це все зараз робиться. Частину вже зробили: в Держгеокадастрі зібрали дані про ділянки, але потрібно це поєднати з реєстром прав власності – це найголовніше.
– Тобто єдиний запобіжник рейдерства – це включення 100% інформації в кадастр?
Не 100%. 100% інформації у жодній країні не включено. Але та земля, яка торгується, вона має бути включена, щоб змінювати право власності. Зараз десь 70% землі є в Держгеокадастрі, може, вже трошки більше – ми постійно нарощуємо відсотки реєстрації.
– Але написано у вас в програмі, що 100% – до осені.
100% державної землі буде проінвентаризовано і 100% карт буде внесено. Це трошки різні речі: юридично всі 100% ділянок не можна буде внести, тому що ми навіть права такого не маємо.
– Підкажіть, як орієнтуватися тоді. От є доручення президентське – повністю підготуватися до запуску ринку землі. Згідно з програмою уряду, треба внести 100% відомостей про земельні ділянки. Ми сприймаємо це буквально. Коли 100% буде внесено, ми скажемо: «Так, справді, підготовка відбулася». Що у нас тут неправильно?
Дивіться, 100% даних до земельного кадастру буде внесено. Проводиться ортофотозйомка, супутникова зйомка.
А 100% відомостей про приватну власність не буде внесено, тому що це неможливо юридично. Потрібно бажання людини принести цю інформацію. Це не може держава за людину зробити, правильно? Якщо земельна ділянка – ваша, і у вас є угода, у вас є старі реєстраційні дані, потрібно, щоб ви прийшли до Держгеокадастру і сказали: «Внесіть, будь ласка». А у вас може там договір оренди підписаний на 50 років і ви не хочете ходити і щось робити. Вам платять чи вже взагалі заплатити.
Щоб змусити когось внести дані, держава має ухвалити закон, який зобов`яже це зробити і буде штрафувати таких власників, якщо вони цього не зроблять. Але ми цього робити не будемо, тому що ми демократична країна.
Сама інформація про ділянку там має бути, а угода, умови, власник, ідентифікаційний код, строк, коли людина уклала угоду, ціна, тощо – може й не бути повністю. По державній землі буде, звичайно, а по приватній – буде тільки інформація про земельні ділянки, але, можливо не вся інформація по праву власності.
– Отже, повертаючись до рейдерства, які запобіжники? Тільки внесення інформації в реєстр, якщо власник захоче зареєструвати?
Дійсно, найкращий варіант, щоб людина зареєструвала все, що в неї є в кадастрах.
Але що таке рейдерство? Як воно відбувається? Це – передача права власності на когось неправомочно. Тобто, має бути чорний нотаріус, який змінив реєстрацію. Але для того, щоб передати (ділянку іншому власнику – ред.), у реєстрі вже має бути зареєстрована ця ділянка. Тобто, сам нотаріус не може зареєструвати цю ділянку, це Держгеокадастр має реєструвати право власності.
– Значить, вигідніше навпаки, не реєструвати?
Я такого не буду радити, я думаю, що воно і так, і так буде захищено. Але справді, ті ділянки, які не зареєстровані в кадастрі, їх не можна ж продати, а значить і чорний нотаріус не зможе просто перереєструвати.
– Ви дуже часто говорите про інструменти моніторингу використання кредитних коштів на землю. Коли ці інструменти моніторингу запрацюють? Якісь дати є?
Спочатку необхідно створити механізм фінансування. Як ми будемо фінансування видавати фермерам? Ми створимо реєстр аграрних підприємств – завтра запуск його, до речі (розмова відбувалася 4 лютого – ред.). Ми запускаємо пілот у шести областях, пілот цей відпрацьовується і ми законодавчо це розповсюджуємо на всю країну. Законопроект має бути навесні внесений.
Якщо ви є в цьому реєстрі, ви маєте право на підтримку – якщо вас у цьому реєстрі немає, ви не маєте права на підтримку. Ви також не маєте права на підтримку, якщо ви купуєте, наприклад, більше п'ятиста гектарів. Ну, це ще треба законодавчим порядком визначити. Крім того, важливо, на яку суму.
Як в реєстр потрапляють? Які критерії? Просто має бути прозоре підприємство. Тобто, фактично зареєструвати можна за дві хвилини. ЄЦП, відповідний код ЄДРПОУ, або якщо це ФОП – десятизначний, і автоматично підтягується інформація. Але потрібно показати, що ви аграрій, фермер, а не, наприклад, фінансист.
– Тобто, закон набуває чинності, і тоді запрацюють ці інструменти?
Так, зараз ми їх тестуємо в пілотному режимі. Суть у тому, що має бути земля офіційно в оренді і має бути сплата податків. Основне – прозорість. Ті, хто орендують за готівку, в тіньовому секторі, не зможуть отримувати державну підтримку. Ось основна умова.
– Ви обіцяли, що угоди щодо купівлі земель в інтересах Росії, за гроші Росії, на окупованих територіях будуть скасовані. Як це відбуватиметься? Який план дій в уряді?
Ну, по-перше, законопроект зараз чітко каже: все, що на окупованих територіях – не можна.
По-друге, навіть не за гроші Росії – точно не можна росіянам, бо в законопроекті написано: тільки українці. Навіть у юридичних особах – всі 100% власників мають бути не іноземці, не інші юридичні особи, а тільки громадяни України.
– Але може українець купити в інтересах росіянина, бути номінальним власником. Яким чином це контролюватиметься?
Перше, це контролюється самими службами. Звичайно, ми будемо моніторити.
Друге, це законопроект, який зараз розробляється: про моніторинг інвестицій. Відповідно до нього, аналітична служба дивиться, хто взагалі інвестує, а РНБО має право приймати рішення, скасовувати або не дозволяти угоди. Тобто такий механізм скасування буде.
І наступне. Нотаріус, коли перевіряє будь-яку угоду, має перевірити джерело грошей. Тобто воно має бути прозоре і зрозуміле. Зазвичай підставні люди не можуть показати, звідки гроші – вони беруть кредит. А кредит має не пропустити фінансовий моніторинг банку. Тоді вже банк має дивитися на всіх пов'язаних осіб. Тобто, все зроблено так, щоб або люди легалізувалися, показували чисті підприємства, щоб потрапити в цей реєстр; або джерело грошей було зрозуміле; або взяти кредит, але тоді вам в банку потрібно показати, хто ви і що.
Тобто в цій екосистемі законопроектів багато маленьких штучок, які примушують до детінізації.
– Але детінізація стосується українців, не тільки росіян? Для росіян окремого плану дій немає?
А який? Іноземці купувати не мають права взагалі, а по росіянам, зокрема, працюють служби: професійно слідкують за цим. В нас є відповідна служба розвідки в країні, яка слідкує за всіма інвестиціями, які потенційно можуть йти від Росії. І ми на це реагуємо.
А офіційний механізм для того, щоб конфіскувати, в нас буде тільки в цьому законопроекті про моніторинг інвестицій. Це на той випадок, коли по паперах все буде добре, а ми будемо знати, що не все добре. В таких умовах РНБО може ухвалити рішення про конфіскацію.
– Але ж ця інформація може бути помилковою? Вона може бути достовірною тільки на вашу думку.
Все може бути помилковим. Суди теж помиляються. Але РНБО має повноваження.
Президент, наприклад, теж має право помилувати кого-завгодно, надати громадянство чи забрати за якихось умов. Це ж не значить, що все не захищено. Навпаки.
– Мені просто відомі випадки, коли людина на початку двотисячних купує у держави якусь будівлю, а потім раптом держава згадує, що їй належала ця будівля, і через суд забирає. Тобто, ані ті, хто приватизовують, ані ті, хто купують землю, не захищені.
Чому не захищені? Якщо чисті прозорі угоди, то всі захищені, якщо тіньові схеми, то через суд будуть вирішувати, хто правий – це ж завжди так.
Ви інше питання поставили – стосовно довіри до правоохоронної системи чи до держави взагалі. Так, потрібно державу всім розбудовувати: і правоохоронну систему міняти, і судову реформу проводити. Звичайно, поки суди не є ідеальними.
– Зі свого боку міністерство не може захистити власника?
Що значить, не може? Може. Ми будемо дивитися. Ми і зараз захищаємо, розбираємося. Але є закон. В цьому законі написано, що ніхто не є винним, поки суд не визнав. Ми не погоджуємося з деякими рішеннями судів, ми їх оскаржуємо, маємо право. Тобто всі інструменти будуть використані для захисту бізнесу, захисту прав власності, захисту покупців і продавців, і пересічних українців, звичайно.
Про приватизацію
–Ми колись робили інфографіку «Приватизація: очікування і реальність». Брали розмір доходів запланований, закладений в бюджеті, і порівнювали з реальним розміром доходів...
А хто тоді головою був (Фонду державного майна – ред.)? Здається, Трубаров? Ходив у вишиванці. Я пам'ятаю, він в Лондоні приїхав і розповідав, як все продадуть. А я з ним посварився. Кажу, скільки можна неправду казати, ви ж не продаєте. Треба робить, що обіцяєте.
От ви правильно робите. Слідкуєте за тим, щоб люди робили те, що обіцяють.
– Дякую. І от 12 мільярдів доходів від приватизації на 2020 рік закладено в бюджет. Де зараз гарантії, що вони надійдуть до бюджету? Чому іншим не вдавалося, а вам раптом вдасться?
Ну, нам вдасться, тому що ми кращі за попередників. Тому що ми не корупційні, тому що в нас є загальна стратегія. Тому що ми розвиваємо економіку, створюємо робочі місця і підтримуємо бізнес. Тому нам вдасться.
–А більш конкретно?
Більш конкретно – подивіться: концесію обіцяли зробити – зробили. Так само і тут буде. Ну, залежно від того, як Фонд держмайна буде себе розвивати.
Викликів є багато. Але я думаю, що вони справляться. Тим паче, половина цих грошей – з оренди державного майна. Зараз має запрацювати інструмент про передачу в оренду через аукціон, закон ухвалений восени. Тому що буває, державне майно в оренду здають за готівку, а держава нічого не отримує. То в цих дванадцяти мільярдах частина – це насправді детінізація оренди державного майна. Іще частина (кілька мільярдів) з малої приватизації. А от велика приватизація – це виклик. Тому що з великою приватизацією завжди якісь проблеми: або легальні, або навіть кримінальні бувають. Тому це займе трохи більше часу.
А взагалі ми передали вже кілька сотень об'єктів і ще будемо передавати.
– 530 підприємств ви передали за останніми даними, а передати маєте понад 700. Коли решту передасте?
Я не знаю. Найближчим часом.
– Всі політики кажуть «найближчим часом». Для нас «найближчим часом» – це три місяці.
Це ваша методологія, вона може бути неправильною. Так само як методологія Фонду держмайна минулого року.
–За три місяці передасте?
Не можу відповісти на це питання. Я обіцяю найближчим часом, але не погоджуюся, що це якийсь визначений термін.
Про ринок праці та проституцію
– Президент Віктор Ющенко колись обіцяв 5 мільйонів робочих місць. Та коли йшов з посади, кількість робочих місць стала навіть меншою, ніж коли прийшов.
Це дуже погано.
– А тепер в нас дежавю. Уряд збирається за 5 років створити мільйон робочих місць. Чи враховуєте ви ті робочі місця, що зникнуть? Мені цікаво, як оцінювати потім, чи вдалося вам створити нові робочі місця? Просто до нинішньої кількості додати ту кількість, яка буде чи якось інакше?
Так і треба оцінювати. Я думаю, чистий приріст може бути на 20-30% менший. Зрозуміло, що якісь робочі місця зникнуть, тому що зникнуть професії або компанії збанкрутують. Я точно не знаю, подивимося.
Дивіться, у нас зараз безробіття неофіційно 1,5-1,6 мільйона. Це 8-8,5% безробіття в країні. Наша мета – досягти 5%. 5% – це нормально, бо якщо менше, то ринок дуже перегрітий. 5% замість 8% – це 800-900 тисяч безробітних. Тобто, ми маємо створити 600-700 тисяч чистих робочих місць. Це робочі місця, на яких люди будуть працювати, а не вакансії. Ми планували додати десь мільйон робочих місць, але розуміли, що десь 200 тисяч робочих місць зникне. А це значить, що ми додамо чистими 700-800 тисяч і це якраз знизить кількість безробітних з 1,6 мільйона до 800-900 тисяч. Це приведе нам безробіття до 5%.
– Як ви плануєте легалізувати робочі місця?
Насправді у нас багато людей в тіні працюють. В нас є цілі професії, які працюють в тіні. За нашими даними, найбільше нелегально працевлаштованих на будівництві, у сільському господарстві, в оптовій і роздрібній торгівлі та в промисловості, на жаль. Це є сектори неформальної зайнятості.
Але в нас є і такі сектори, стосовно яких ми робимо вигляд, що їх зовсім немає. Проституція – це один з них. Як гадаєте, скільки там людей працює?
– А у вас є цифри?
Це повністю нелегальний сектор. Але він є і завжди був. Там люди реально не захищені. Звичайно, можливо, багато людей вважають, що це етично неприйнятно, але від цього явище не зникає – воно тільки поглиблюється. Навіть торгівля людьми є, навіть рабство є. І з цим потрібно щось робити.
Один шлях – це кращий моніторинг, боротьба. Другий шлях – це легалізація. Суспільство має вирішити, який шлях кращий. Але, на мою думку, було б більш ефективно легалізувати, формалізувати і далі регулювати. Тобто, дозволити, але дозволити в окремих місцях; не дозволяти знущання над людьми.
З іншого боку, якщо ми хочемо з цим боротися, можна говорити про криміналізацію клієнта. У скандинавських країнах, кажуть, що це працює краще, ніж легалізація.
Наша задача в цьому питанні, щоб людьми не торгували. Це – найстрашніше, що може відбуватися і що іноді відбувається. А потім уже – захистити тих людей. Але тут суспільство має вирішити з етичної точки зору.
– То скільки людей так працюють? 200 тисяч? 300 тисяч?
Ні, 300 тисяч там немає, але найбільші оцінки, які ми чули – це до двохсот тисяч.
– І з цього мільйона нових робочих місць – 200 тисяч будуть повії?
Ні-ні, це зовсім інша історія і вона до того мільйона не стосується. Але в нас є галузі, де є неформальна зайнятість. Проституція – це просто найбільш яскравий приклад. Що з нею робити – незрозуміло. Але проблема не вирішується, всі роблять вигляд, що її немає. Так неправильно.
Але в цілому у нас тіньова зайнятість падає. Зростає кількість вакансій, але неформальна зайнятість теж зменшується. Вона була 22%, здається, а зараз вона десь 21%. Тобто на 5% зменшилася відносно. Це хороші показники, треба продовжувати. Але в багатьох країнах рівень неформальної зайнятості може коливатися від 15 до 20+ відсотків.
– Про доручення президента. Ви звітуєте, що 100% виконали…
Ми звітуємо, що 100%. Нам, правда, зараз на нараді сказали, що ми не побороли детінізацію – не виконали. Окей, будемо краще працювати над детінізацією. Ми зараз проводимо перевірки, інформаційні кампанії. Фокусуємося на цих чотирьох галузях: сільське господарство, торгівля, будівництво, промисловість – галузі, де найбільший відсоток неформальної зайнятості. За перші два тижні кампанії тільки в торгівлі 25 тисяч договорів формалізували.
– І це єдине до вас зараз запитання в президента? Детінізація?
Так, просто нам сказали, що тут потрібно краще працювати. Дійсно, ми почали ці кампанії робити в січні, тому що Держпраці – служба, яка цим займається – перейшла до нас тільки в грудні. Тому тут поки є певна затримка. На законодавчому рівні ми зробили: і план є, і постанови прийняли, і надали зміни у законодавство, щоб Держпраці легше було працювати. Але самі перевірки ми тільки в січні запустили.
– А взагалі як ви вважаєте, ось такі доручення від президента є доречними?
Це не до мене.
– А готові піти, якщо не виконаєте доручення? Якщо вам скажуть, що ви не виконали.
Що значить готові? Ми що, в дитячому садку? Все вирішує парламент, який призначає, прем'єр-міністр, президент. Якщо вони вирішать, що треба йти, то я піду спокійно, якщо вирішать, що треба працювати, то я вже погодився на цю роботу – треба її робити.
Три реформи великі в процесі: перша – інвестиції (це і приватизація, і концесії); друга – ринок землі, третя – це ринок праці. От як я тепер можу піти і кинути? Хто їх буде робити? Треба доробити те, що ти почав – доробити своє слово і діло.
Про економічний паспорт та зізнання в злочині
– Дуже цікавить мене тема економічного паспорта українця.
А що це таке?
– У передвиборчій президентській програмі, у передвиборчій програмі партії «Слуга народу» було записано, що в українців з'явиться економічний паспорт. Малося на увазі, що певний відсоток від продажу природних багатств українців йтиме на рахунок дітей, а вони зможуть скористатися цими грошима після досягнення повноліття. Президент сказав, що Стефанчук працює над цим, але на сьогодні зареєстрований єдиний законопроект про економічний паспорт від мажоритарника зі «Слуги народу». Пропонують 1% від продажу корисних копалин спрямовувати в якийсь Фонд. Але ж це серйозні речі. Ви відповідаєте за економічний напрямок, ви знаєте, що президент хоче це запровадити, оскільки це написано в його програмі, то, напевно, у вас теж може бути якесь бачення цього економічного паспорта?
Скажуть робити – зробимо. Зробимо правильно. Але в мене недостатньо вхідних даних зараз для того, щоб із цим працювати.
Сама ідея того, що частина від приватизації, продажу надр, ще чогось, іде на конкретну людину, мені подобається. До речі, накопичувальна пенсійна система і взагалі створення фінансових ринків капіталу – це та сама ідея. Людина зберігає собі на майбутнє або держава зберігає для людини на майбутнє. Це гарні ідеї.
– Але ви завжди самі кажете про те, що з радістю запропонували би податки скасувати. Тут такий самий конфлікт інтересів: з одного боку соціальна складова, а з іншого боку бізнес, якому доведеться взяти на себе додаткове навантаження.
Це завжди так. Але податки мають, як мінімум, дві функції: перша функція – це наповнювати бюджет. Для того, щоб його розподіляти. Це зазвичай спотворююча функція, про яку ми говоримо: більше податків на бізнес – бізнесу погано, він не так сильно розвивається. Але у податків буває також не спотворююча, а корегуюча функція. Це, наприклад, податок на те, що ви курите. Тому що людям навколо може не подобатися, коли ви курите. Або, приміром, транспортний збір, екологічний податок на викиди. Це називається “негативний зовнішній ефект”, усі ці податки є корегуючими. Вони піднімають ціни на той ресурс, на ту діяльність, яка, в принципі, є несправедливо дешевою.
Негативні екстерналії корегуються податками, а позитивні екстерналії, такі як освіта, наприклад, ми субсидуємо. Адже від того, що в нас є освічені люди, все суспільство виграє, тому що вони більше заробляють грошей, більше сплачують податків або нам просто краще жити в суспільстві, де більш освічені люди.
Ідея накопичити гроші для дитини – це позитивна екстерналія. Сам факт.
З цієї ж точки зору можна подивитися, чи видобуток нафти, газу або надр є негативною екстерналією. Звичайно, з точки зору екології, є. Тобто це економічно виправдано.
Водночас, треба збирати податки таким чином, щоб мінімізувати спотворюючу функцію. І тут дві ідеї: перша – збираються податки на нееластичних продуктах, друга – обкладаємо податком не операції, а активи.
Якщо ми не обкладаємо операції, ми не спотворюємо операції. Бізнес працює на операціях: купив, продав, інвестував. А активи, наприклад, землю – вигідно обкладати податком, бо тоді це стимулює використовувати цю землю. Якщо потрібно платити податок, стає не вигідно купувати землю для спекулятивних цілей. От чому у Сполучених Штатах Америки не вигідно інвестувати в нерухомість – краще вкласти у фінансові ринки, – тому що нерухомість обкладається податком.
Ідея має бути така, що ми операції не обкладаємо податками, а активи – обкладаємо. Руда чи надра – це актив? Актив.
– Ми прикидали цю суму допомоги і нарахували грубо 26 тисяч на одну дитину. Дешевий квиток у життя…
Ну, краще, ніж нуль.
– Так, але це два квадратних метри, у кращому випадку, житла.
Що ви пропонуєте?
– Я взагалі не вірю в цю ідею.
Це погано. Ці ідеї, вони одночасно і практичні і символічні. Вони показують, що президент, політики дбають про суспільство.
Якщо на них дивитися з точки зору розрахункової – це одна історія. Але я думаю, що тут головна ідея – передати, що ми як суспільство хочемо дбати про тих, хто народжується. А далі справді у нас є виклик, як це реалізувати на практиці. Щоб воно як мінімум мало сенс. І, на жаль, відповідь на це не дуже проста. Відповідь така, що нам треба економіку стимулювати, щоб робити такі речі. Якщо б ми були такою сильною економікою як в Скандинавії чи як у Штатах, ми могли б такі речі робити. І там була б не така сума, а в 100 разів більше. Але ми хочемо передати це як смисл і важливий пріоритет. А далі нам потрібно працювати, щоб модернізувати нашу економіку через інвестиції, через розвиток бізнесу.
– Говорячи про необхідність змін до трудового законодавства, ви розповіли, що злили собі базу підприємства. Наші юристи кажуть, що ви таким чином публічно зізналися в злочині.
Ну то й що? Строк давності пройшов. Давно це було, років 25 пройшло. Несанкціоноване копіювання інформації може бути злочином – треба дізнатися, яке було законодавство в 95-97 році (відкриває кримінальний кодекс, шукає – ред.). Знайшов, це стаття 362. Так, раніше це теж вважалося злочином: викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації.
– А з моральної точки зору? Те, що ви так взяли і на всю країну розказали про свій злочин?
Тобто, вас не цікавить з моральної точки зору, що я щось зробив, а тільки те, що я щось сказав? Ну, так треба правду говорити. А ви ніколи інформацію не крали несанкціоновано?
– Може так, а може й ні, не пригадую. Я вам все одно не буду зізнаватися.
От бачите! Якийсь мемчик у друзів чи у партнера стягнули без дозволу. Це несанкціоноване копіювання інформації. Краще перейматися, щоб я зараз нічого поганого не робив.
Текст: Катерина Пітєніна
Фото: Ліза Сидорова
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»