Не можна сказати, щоб країні, що пережила за історично короткий час Чорнобиль, розпад Союзу, 90-ті, дві революції, п'ятьох президентів і переживає шостого, війну і коронавірус, так вже не вистачало чогось новенького. Це, найімовірніше, новенькому весь час чогось не вистачає, щоб Україна перестала турбуватися і почала жити, а не болісно виживати.
Залишилися лічені дні до річниці першого туру президентських виборів, що стали апофеозом прагнення українського народу до нового. За минулий час вже навіть уряд встиг змінитися, та тільки, власне, нового стає, схоже, не більше, а навпаки.
Йдеться не про відсутність нових фігур, вони-то, якщо не брати основу української державності і символ конституційного ладу Арсена Борисовича Авакова, змінюються, і змінюються часом з анекдотичною швидкістю. Тільки свідчать зміни про відсутність змін і навіть згортання їх там, де вони намітилися.
Тривалий час, ще до нинішньої хвилі оновлення, зримим символом змін був Макс Нефьодов, який працював першим заступником міністра економічної політики і торгівлі в урядах Яценюка і Гройсмана. Молодий батько-засновник системи ProZorro одним хіпстерським виглядом показував, що інші часи, якщо ще не прийшли, то вже ось-ось, на підході.
В уряді Олексія Гончарука з надлишком було зухвало молодих людей, включаючи самого прем'єра, але навіть на цьому тлі виділявся міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет. Як за плечима Нефьодова була система ProZorro, так за Дубілета ніби ручалися електронні платіжні системи ПриватБанку і Монобанку, яким заздрять солідні західні фінансові установи. Юний бог діджіталізації у плоті, він відразу взявся скасовувати папірці і запроваджувати цифри – результат важливий, приємний і очевидний.
І гадки не маю, яким Дубілет був міністром Кабінету міністрів – може, до речі, огидним, оскільки був заточений не на документообіг, а проти нього. Зі спробою замінити дорогий перепис населення дешевою оцінкою міністр дійсно «налажав», але без злого умислу, а від нескінченної віри в аналіз великих даних. Інших відвертих ляпів начебто не було. Після того, як прем'єра Льошу відправили у відставку і набрали інших людей, міністра Діми в новому складі уряду теж не виявилося. Дубілет тоді написав, що варіанти його подальшого співробітництва з урядом обговорюються, і перерахував 50 проєктів, які вела його команда в Кабміні і які вимагають розвитку і завершення. Хороші проєкти, потрібні. Сьогодні він повідомив, що йде в бізнес. Вочевидь, ні до чого не домовилися. Чи не став у пригоді.
Хлопець не пропаде, до уряду його висмикнули на початку запуску великого британського проєкту. Попит на дубілетів величезний, тільки не в рідній Вітчизні, більш наочно цю розхожу тезу проілюструвати було неможливо.
Інший приклад антизмін демонструє «така» Ірина Венедіктова, яка змінила на чолі Генпрокуратури «не такого» Руслана Рябошапку. На нещодавній зустрічі з народними депутатами вона виступила на підтримку повернення прокурорам класних чинів і відповідних мундирів – цього пережитку радянської і царської бюрократії, вкоріненої в путінській Росії. І те, що у відставку пішов Віктор Трепак, заступник генпрокурора, при якому зрушили з мертвої точки справи щодо розстрілу на Майдані і про замах на Катю Гандзюк, є вже логічним продовженням особливо зрозумілого уявлення про честь мундира, яке відтоді заграло новими сенсами.
Щоб дійти висновку про направлення течії, не обов'язково володіти знаннями про гідротехніку, досить бачити, куди потік несе яскраве листя. Можна нічого не розуміти в політиці, але коли глава президентського Офісу Андрій Єрмак обзаводиться дорогим «членовозом» буквально під час чуми – цілком ясний знак, який складно трактувати якось інакше, ніж хмільну дурь від влади. Нове до образливого легко обертається ще не зовсім забутим старим, убогим по суті і за формою.
Колись у «Кварталу 95» був цикл роликів «Пороблено в Україні». Може, і правда, пороблено?
Леонід Швець, спеціально для «Слово і Діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»