Ідея про створення Консультативної ради при політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи в Мінську з тріском провалилася. Менше місяця пройшло з часу попередньої домовленості про начебто «прорив» у перемовинах, в якому особливу роль виконував Офіс президента, зокрема його очільник Андрій Єрмак.
Схоже на те, що черговий регрес підтвердили і в Офісі президента, і з боку Кремля. Вчора президент відповів на електронну петицію «з вимогою негайно відкликати підписи представника України і погодження керівника Офісу президента України під протоколом засідання Тристоронньої контактної групи від 11 березня», яка зібрала понад 28 тисяч підписів користувачів.
Зокрема, президент зауважив, що в рамках своїх конституційних повноважень він не має права підписувати його чи відкликати підписи, а також змушений був визнати, що створення такого дорадчого органу із представниками ОРДЛО, як Консультативна рада, було передбачено в Мінських угодах від вересня 2014 року. Мовляв, нинішня влада виконує те, за що відповідальна попередня. В Офісі президента також зауважили, що підписаний 11 березня протокол несе декларативний характер, не є міжнародним договором і не тягне за собою правових наслідків, а створення будь-яких дорадчих органів буде активно обговорюватися із іншими представниками Нормандського формату, зокрема з Німеччиною та Францією.
Вчора ж на рівні свого Міністерства закордонних справ Росія заявила про фактичний «зрив» домовленостей про створення Консультативної ради при ТКГ з представниками Донбасу. Звісно ж, звинувативши у «політичних іграх» довкола цього питання представників України, Німеччини й Франції. «На жаль, після наміченого прориву стали відбуватися дивні речі. Під час телефонних переговорів помічники «нормандських» лідерів – Берлін і Париж – за різними причинами уникали підтримки домовленостей Києва та Донбасу. Слідом за цим на зустрічі Контактної групи 26 березня від цих домовленостей відмовився і Київ», – йдеться в заяві МЗС РФ.
Усі ці події на багатьох рівнях призведуть до нових наслідків. По-перше, вже зараз зрозуміло, що квітневий саміт у Нормандському форматі, ймовірно, не відбудеться. Офіційною причиною може стати карантин та боротьба країн світу із пандемією коронавірусу COVID-19. Дійсно, усім ключовим сторонам переговорного процесу зараз доводиться вживати надзвичайних заходів для припинення наступу хвороби у своїх державах.
По-друге, вочевидь, питання конфлікту на Донбасі вже не отримає очікуваного поступу впродовж цього року. По-третє, відсутнє перемир’я на фронті ще потужніше заграє посиленням протистояння та новою ескалацією конфлікту.
Які сценарії розвитку подій на Донбасі спричинить зрив зустрічі в Нормандському форматі? Чи внесе свої корективи пандемії коронавірусу?
Цілі Росії
Кремль згідно з Мінськими угодамами продовжує здійснювати свій план із повзучої експансії на суверенітет України. Завдяки Консультативній раді мали б відбутися попередні домовленості щодо начебто «повернення» контролю над тимчасово окупованими територіями так званих «ЛНР-ДНР».
«Домовимося посередині»: чого чекати від нормандської зустрічіЗаступник міністра закордонних справ Росії Андрій Руденко заявив, що запланований на квітень саміт нормандської четвірки поки під загрозою зриву.
Керівництво Росії користувалося слушною нагодою та зговірливістю нового президента України та його команди. Під реалізацією мирного плану Зеленського, окрім припинення вогню та розведення військ (чого фактично не відбулося за обома питаннями), восени поточного року мали б відбутися місцеві вибори в ОРДЛО. Звісно, формат та перебіг виборчої кампанії ще потрібно було б узгоджувати, проте очевидно, що українська сторона була готова до такого сценарію. Чому? Можливо, поясненням цього може бути високий рейтинг самого Володимира Зеленського, який начебто міг би гарантувати гарні результати його команди під час виборчої кампанії в ОРДЛО в разі оголошення виборів та присутності великої кількості міжнародних спостерігачів.
Однак, за такого сценарію українська сторона залишилася би без дуже потужного фактору впливу на Росію, а саме: підтримки західних країн у питанні тиску на верхівку Кремля. Отримавши карт-бланш після місцевих виборів, Росія досягла б одразу подвійної мети: напевно, були б скасовані санкції, а крім того – вона б отримала легітимізованих проросійськи налаштованих представників влади на місцевому рівні.
Одразу після цих кроків Кремль розпочав би реалізацію своєї заповітної мрії: плану із федералізації України. Тож нинішня ситуація із припиненням перемовин про створення Консультативної ради – черговий подарунок долі для української сторони, яка може скористатися виграним часом для повернення своїх територій на інших умовах. Та чи є альтернативний план дій у нинішньої влади?
Черговий глухий кут
Про реалізацію «плану Б» щодо подальшого розв’язання проблеми Донбасу президент Володимир Зеленський та його команда вже неодноразово висловлювалися. Окрім сценарію із продовженням реалізації Мінських угод, в Офісі президента розглядають ще дві можливості – міжнародний миротворчий контингент та умовний проєкт «Стіна».
І перший, і другий сценарії мають свої ризики та переваги. Втім, саме у квітні поточного року стає дедалі зрозумілішим, що виконання Мінських угод без кроків Кремля є очевидною загрозою національним інтересам України. А ще одним потужним мотиваційним чинником є те, що невирішеність ситуації на Донбасі загрожує рейтингам чинної влади.
Чому нормандська зустріч у квітні не принесе результату Україні?Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що дати нормандської зустрічі не буде, поки не реалізовані домовленості щодо Донбасу.
Так, за результатами проведеного наприкінці березня соціологічного опитування КМІС, близько 70% опитаних респондентів не бачать успіхів нової влади на чолі з Володимиром Зеленським у питанні вирішення конфлікту в Донбасі. Звісно, на перший погляд може здатися, що це всього лише проблема комунікацій політиків та управлінців із народом, проте при детальнішому аналізі ситуації очевидно, що Кремль суттєво переграє нинішню українську політичну верхівку.
Наразі зрозуміло, що станом на травень 2020-го без проведення саміту в Нормандському форматі та навіть за відсутності нової дати його можливого проведення українська влада опиниться у ситуації цейтноту. Адже найближчим часом будуть відсутні будь-які механізми із врегулювання ситуації на Донбасі. Світ бореться із коронавірусом, наслідки якого будуть відчутними і в економіці. І ці два фактори також суттєво вплинуть на Україну. Тому пропрезидентській команді потрібно заново вигадати, в якому контексті потрібно здійснювати план із повернення непідконтрольних територій Донбасу та Криму. Вочевидь, доведеться суттєво переглянути концепції та плани. Справа не лише в ресурсах та можливостях нашої держави, але й більш суттєвих виклика – як протистояти потужному ворогу в нову еру антиглобалістських тенденцій.
5 основних сценаріїв розвитку подій на Донбасі
За нинішніх обставин сподіватися на бодай якийсь прогрес у питанні Донбасу в поточному році не доводиться.
Втім, експерти наголошують на тому, що період після епідемії коронавірусу та подальшої економічної кризи змусить Україну суттєво переглянути свою стратегію із повернення втрачених територій та в боротьбі за розуми громадян, які залишаються в ОРДЛО та Криму.
Ескалація та нормандська зустріч: чого чекати від КремляПрессекретар російського президента Дмитро Пєсков стверджує, що в Кремлі не знають причин ескалації ситуації на Донбасі, що почалася 18 лютого.
Найбільш ймовірний сценарій – так зване «заморожування» конфлікту. Це не найкращий варіант для України, проте за умов економічної кризи, яка торкнеться, зокрема, і Росії, може стати найбільш сприятливою стратегією на найближчі роки.
Другий сценарій – активізація на міжнародному рівні та втілення плану із введення міжнародного миротворчого контингенту. Це дуже не простий для реалізації та занадто фінансово затратний проєкт для Заходу. Тож в період тотальної боротьби із пандемією та її наслідками видається не надто реалістичним.
Третій сценарій – ухвалення рішень українською стороною, які зумовлять так званий ефект «стіни» – тобто Україна фактично відгороджується від будь-яких контактів із ОРДЛО та Кримом, ізолюючи їх та залишаючи сам-на-сам із подальшими планами агресора.
Четвертий сценарій – пожвавлення бойових дій з боку Кремля та підтримуваних ним загонів бойовиків. За такого сценарію дуже важко передбачити наслідки. Вони можуть бути локальними або перерости в масштабний наступ російських військ, а також навіть закінчитися контрнаступом українських військ із подальшим поверненням втрачених територій.
Нарешті п’ятий сценарій – вихід України з Мінських угод та спроба знайти іншу формулу перемовин про повернення втрачених територій. Це найбільш складний шлях, який навряд чи вдасться реалізувати без підтримки західних партнерів і бажання Росії. Однак такий сценарій можливий, якщо чергова воєнна ескалація закінчиться на користь української сторони або умовною «нічиєю». Так чи інакше, вирішення питання Донбасу стане набагато гостріше на порядку денному для нинішньої влади вже наприкінці цього року.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»