Реанімація Мінська: чого очікувати від змін у представництві ТКГ

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Минулого тижня президент своїм указом затвердив склад делегації України для участі в Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на Донбасі. В Офісі президента вважають, що цей крок зможе перезавантажити Мінські угоди та поновити мирні перемовини щодо повернення тимчасово окупованих територій Донбасу.

Українську делегацію підсилили віцепрем’єр-міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексієм Резніковим, одразу трьома головами комітетів Верховної ради – з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, з питань правової політики та з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, а також двома заступниками міністрів – Мінекономрозвитку, торгівлі та сільського господарства, а також Міноборони.

В Офісі президента очікують, що такий крок української сторони змусить Росію також підвищити статус переговірників зі свого боку. У команді Володимира Зеленського вважають, що підвищення рівня делегації України в ТКГ є чітким сигналом для Росії, ОБСЄ та міжнародних партнерів про серйозність намірів України врегулювати ситуацію на Донбасі.

Та чи так все насправді? Які мотиви переслідує українська влада, роблячи суттєвий крок назустріч у переговорах у Мінську? Чи справді це може змінити ситуацію на користь України, чи це чергова пастка, якою може вдало скористатися Кремль?

Ризики перезавантаження ТКГ

У підвищенні статусу українського представництва в ТКГ є два основних ризики.

Війна на Донбасі: що змінить ідея Офісу президента про посилення «Мінська»Посилення Мінського формату не наблизить Україну до врегулювання конфлікту з РФ через те, що сама його ідея полягає в тому, щоб легітимізувати агресію.

Перший пов’язаний із тим, що поки що цей крок було зроблено лише в односторонньому порядку, і жодних гарантій того, що з боку Росії відбудуться подібні зміни, немає. Найімовірніше, у Кремлі будуть робити все можливе, аби в будь-який доступний спосіб легітимізувати статус представників псевдореспублік «ЛНР-ДНР» в якості нібито єдиної реальної сторони перемовин про повернення окупованих територій ОРДЛО.

Другий ризик – оскільки українську сторону представлятимуть народні депутати, міністри та заступники міністрів – це спонукатиме Росію чинити більш системний тиск на Україну в контексті виконання Мінських угод в односторонньому порядку. Мовляв, якщо вже до складу української делегації входять представники влади, то приводів для «буксування» Мінських угод дедалі менше. Отже, рівень політичної відповідальності в мирних перемовинах на українській стороні відтепер буде ще вищим.

Химерні можливості

Позицію влади, окрім заяв з Офісу президента, озвучив і глава фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. За його словами, зміни у складі української делегації в Тристоронній контактній групі в Мінську були здійснені, аби залучити до роботи більше фахівців у різних напрямках. Отже, Арахамія зауважив, що цей крок дозволить «швидким темпом рухатися і дійти миру».

Посилення Мінського формату: чого чекати від РосіїПосилення Мінського формату Росія використовує для того, щоб підірвати санкційну політику, вважає експерт.

Насправді українська сторона не може не розуміти ризиків, які виникають через підвищення статусу українського представництва в ТКГ. Однак може сподіватися на кілька химерних можливостей, які можуть з’явитися внаслідок цих дій.

Передусім Україна демонструє західним партнерам свою проактивну позицію щодо питання мирного врегулювання ситуації в Донбасі. Демонструючи представникам Франції та Німеччини у «нормандській четвірці» своє прагнення до якомога швидшого врегулювання конфлікту, Україна змушує й лідерів цих країн підвищувати ставки в перемовинах. Іншими словами, це ще одна спроба збільшити тиск на Росію в переговорному процесі.

По-друге, українська сторона намагається покращити переговорні позиції за допомогою долучення до перемовин внутрішніх переселенців, які проживають на підконтрольній території. Позиція України – саме переселенці мають представляти окремі райони Донецької та Луганської областей, і вони можуть бути запрошені для роботи в кожній підгрупі ТКГ.

Цей крок – досить смілива спроба Офісу президента заздалегідь подбати про додатковий козир під час подальших переговорів. Та чи не доведеться в такому разі йти й на більш сумнівні компроміси, які можуть запропонувати за такого розвитку подій у Кремлі? Наприклад, таки долучити до прямих перемовин представників самопроголошених утворень «ДНР-ЛНР» не лише як сторонніх «експертів», а як повноцінних суб’єктів переговорів?

Солодкий міраж місцевих виборів

Поспіх української сторони в питанні мирного врегулювання в Донбасі може бути пов’язаний із темою місцевих виборів.

Зокрема, очільник провладної партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко висловив сподівання, що місцеві вибори на непідконтрольних Україні територіях пройдуть того дня, що й на всій території країни, тобто 25 жовтня поточного року.

Місцеві вибори: чи отримає ОРДЛО легітимних представниківВ умовах існування псевдореспублік на території ОРДЛО, проведення місцевих виборів та обрання легітимних представників неможливе, вважає експерт.

На цьому наголосила й нардепка, представниця України у підгрупі ТКГ із гуманітарних питань Галина Третьякова. Вона зауважила, що переговорний процес у Мінську необхідно буде переглянути, якщо восени місцеві вибори в ОРДЛО так і не відбудуться. «Нам би хотілося, щоб місцеві вибори восени проходили одночасно на всій території: на підконтрольній і непідконтрольній. Якщо нам це не вдасться, ми будемо просити главу нашої делегації Леоніда Кучму, Андрія Єрмака, Олексія Резнікова переводити Мінський формат до якогось іншого формату», – наголосила Третьякова.

Встигнути до осені бодай якось зрушити з місця пункти виконання Мінських угод Кремлем за допомогою зусиль переговірників ТКГ – занадто амбітне завдання. І до осені кардинально змінити ситуацію для того, аби провести місцеві вибори в ОРДЛО, навряд чи вдасться. Адже не виконанні навіть безпекові вимоги, не кажучи вже про відновлення українською стороною контролю над кордоном із Росією.

До того ж експерти з виборчого законодавства наголошують на тому, що підготувати і провести вибори із дотриманням всіх вимог українського законодавства та міжнародних стандартів у найближчі 6 місяців неможливо. Йдеться не лише про виконання «безпекових» пунктів Мінських угод, але й створення повноцінних умов для політичної конкуренції та вільного волевиявлення громадян.

Залишається лише здогадуватися, на що розраховують у пропрезидентській команді, говорячи про необхідність проведення місцевих виборів в ОРДЛО водночас із виборами на підконтрольних територіях України. Чи це продуманий сценарій або, навпаки, сумнівна авантюра, яка призведе до ще більш сумних наслідків.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: