Народний депутат від фракції «Слуга народу» Дмитро Гурін оголосив, що братиме участь у партійному праймеріз щодо обрання єдиного кандидата на посаду мера Києва. Він заявив, що два тижні тому київська партійна організація «Слуги народу» розробила порядок відбору кандидата від партії з представленням програм, дебатами, декількома рівнями відбору і великою кількістю уваги від ЗМІ, але сумнівається, що буде саме так. «Слово і діло» вирішило розібратися з політичними експертами, чим українські праймеріз відрізняються від американських, французьких, британських, де зрозуміла й стала традиція проведення цієї процедури шліфувалася роками.
Навіщо «Слугу народу» праймеріз?
Про праймеріз для визначення кандидата на вибори міського голови Києва в жовтні 2020 року в «Слузі народу» заговорили ще в травні. Група нардепів монобільшості звернулася до президента з проханням ініціювати проведення попереднього відбору єдиного кандидата від партії.
Президент Володимир Зеленський заявив, що внутрішні праймеріз у партії «Слуга народу», куди увійдуть не тільки представники партії, мають відбутися. При цьому він буде підтримувати саме переможця праймеріз. Зеленський додав, що всі кандидати повинні продемонструвати програму. Також політична сила вивчить результати соціологічних досліджень і обере кандидатуру, яка матиме більше шансів на перемогу.
Битва за столицю: яким обіцянкам кандидатів у мери Києва не варто довірятиПід час передвиборчої кампанії кандидати повинні економічно обґрунтовувати свої програми, не виходити за компетенції Київської міської ради та орієнтуватися на проблеми міста, вважає експерт.
Про наміри взяти участь у праймеріз оголосили народні депутати Олександр Дубінський, Олександр Ткаченко, Олександр Качура, Микола Тищенко та Ірина Верещук. Після того, як Ткаченко став міністром культури, він заявив про готовність допомагати кандидату в мери Києва від партії «Слуга народу».
Своєю чергою, Дмитро Гурін пояснив, чому хоче брати участь у попередніх виборах, зазначивши, що навряд чи партія збирається проводити повноцінні праймеріз, а, найімовірніше, проведе «черговий конкурс краси і замість можливості вибору ми знов отримаємо кота в мішку».
Політичний експерт «Слово і діло» Валентин Гладких зауважив, що, власне, Гурін потенційно теж може бути тим самим котом у мішку.
«Праймеріз якраз є тою процедурою, яка дозволяє чітко дати відповідь на запитання, хто є суб’єктом і хто є об’єктом висування кандидата на вибори, тобто хто підсовує кота в мішку, а хто є тим котом, щоб виборці про це дізнавалися не постфактум, а напередодні того, як будуть віддавати свої голоси. Ідея праймеріз постала, тому що багато хто говорив, що це буде одноосібне рішення Зеленського, який заявляв, що він це сам вирішить із фракцією. І частина депутатів сказала, що в нас є партія, яка й буде вирішувати. Себто суб’єктом схвалення рішення буде партія», – сказав експерт.
За словами Гладких, досі невідомо, якою буде процедура праймеріз. Місяць тому Ткаченко озувив свої тези, але це вже не актуально, тому що він пішов до міністерства.
«Варіант Ткаченка був, м’яко кажучи, дискусійним, тому що він казав, що треба мати підписи 25 депутатів. Чому не 15 або 40? Треба розуміти, що праймеріз якраз і вигадали для того, щоб мінімізувати вплив партійного керівництва й створити можливості для участі в політичних процесах для пересічних членів партії. Тоді просте питання: наскільки великою є ця партія? Наскільки мені відомо, у Києві від «Слуги народу» є близько 100 членів і голова осередку – Тищенко. А чим тоді праймеріз відрізнятиметься від з’їзду партії?» – поцікавився Валентин Гладких.
Адже, якщо йдеться про висування кандидатів на місцеві вибори, то до чого тут позиція народних депутатів, якщо це питання мають вирішувати місцеві осередки. Тоді можна довести ідею до абсурду, щоб і в Жмеринці нардепи погоджували кандидатів.
Політтехнологія як обгортка без цукерки
На думку експерта, основне питання до прамеріз: якою буде процедура, – і тільки після її визначення можна буде говорити, наскільки вона демократична. Це стосується не лише «Слуги народу», а самої ідеї праймеріз, яку більшість політсил взяли на озброєння винятково як політтехнологічний трюк.
«Спочатку виборцям сформували думку, що праймеріз – це прекрасно. А тепер вони вимагають їх проведення. А насправді це буде, по суті, партійний з’їзд. Тому що коли немає рядових політичних членів, то про які праймеріз ми говоримо?» – наголосив експерт.
При цьому він висловив переконання, що праймеріз все одно сприятиме демократизації процесу висунення кандидатів.
«З цього приводу гарно висловилася російська політологиня Катерина Шульман, що потьомкінські села перетворюються на звичайні одразу після того, як там з’являються люди. Це була її відповідь на питання, чому в Росії є всі демократичні інститути, але немає демократії. Вона сказала, що краще хай будуть інститути, які не наповнені реальним змістом, ніж таких інститутів не буде взагалі. Тому що такі інститути можуть наповнитися стихійним змістом. Я вважаю, що і прамеріз так само наповняться стихійним змістом. І вони є ще одним із каталізаторів якоїсь соціальної динаміки в Україні», – зазначив Гладких.
Місцеві вибори: хто та як боротиметься за виборцівОсновним трендом цьогорічних місцевих виборів стане протистояння місцевих еліт та центральної влади, вважає експерт.
Експерт також додав, що повноцінні прамеріз буде складно провести в умовах карантину, адже через обмеження не буде змоги провести масові зібрання, акції, публічні дебати, хіба що в медійній площині.
Своєю чергою, експерт з конституційного права Олександр Москалюк зауважив, що для проведення повноцінних праймеріз в Україні потрібно, щоб політичні партії були не віртуальними, а мали розгалужені осередки на місцях, а також розуміння, за яким принципом та процедурою має обиратися єдиний кандидат.
На прикладі праймеріз в США експерт пояснив, що не так із спробами українських партій провести попередні відбори кандидатів.
«Щоб побудувати політичну кар’єру в США, треба отримати підтримку однієї з двох політичних партій. За рахунок цього існує велика конкуренція, оскільки таких охочих багато. Існує механізм відбору і вже доволі тривалий час, ще з XIX століття. Його мета була пов’язана з тим, щоб рядові члени партії не усувалися від процесу виборів», – розповів Олександр Москалюк.
Він зауважив, що для праймеріз принципово важливо, щоби політичні партії були реальними. «У США не часто відбуваються партійні з’їзди, фактично раз на 4 роки, але є місцеві осередки і масовість партії. Зокрема, Лейбористська партія Великої Британії колись налічувала 250 тисяч членів. А якщо ми говоримо про те, що партія є віртуальною, чи з невеликою кількістю членів, тоді втрачається сама суть процесу», – переконаний юрист.
На його думку, для українських реалій праймеріз можливо проводити в партіях, які стали традиційними, як «Батьківщина», що має розвинуті місцеві партійні осередки. А якщо партія налічує тисячу членів, то праймеріз перетворюється на профанацію.
«Окреме питання: хто має змогу брати участь у голосування на праймеріз? У нас є два випадки, коли партії намагалися проводити праймріз: це «Сила людей», що обирала кандидата на посаду президента, але все закінчилося скандалом, і «Самопоміч», де голосування проводилось через інтернет невідомо ким», – нагадав Москалюк.
Щоб проведення праймеріз не стало профанацією, на думку юриста, потрібно будувати повноцінні місцеві осередки.
«У Росії на останніх місцевих виборах теж були праймеріз, але не більш ніж формальність. Як обгортка без цукерки. Хоча, якщо говорити про останні тенденції у світі, зараз спостерігається відхід від традиційних партій із великою кількістю членів, достатньо мати прихильників. Яскравим прикладом стала перемога Макрона у Франції при тому, що в нього також майже віртуальна партія «Вперед, Республіка», – сказав Олександр Москалюк.
Інша річ, що повинна бути чітка процедура, хоча б на рівні політичних статутів, переконаний експерт. У правилах проведення праймеріз має бути визначено, хто здійснює голосування – члени партії, які є у її складі протягом певного періоду, чи партійні осередки, чи партійні прихильники.
Експерт з конституційного права Богдан Бондаренко зазначив, що ідея праймеріз до публічного дискурсу потрапила з подачі кількох кандидатів, а не була цілеспрямованим першочерговим рішенням партії.
«Ми бачили заяви Ткаченка й Дубінського, пов’язані з тим, як проводити праймеріз. Лунали пропозиції ледь не використовувати державну програму «ДіЯ» для проведення внутрішньо партійних паймеріз «Слуги народу». Для чого використовувати державний механізм для проведення своїх внутрішніх проблем? До того ж досі незрозуміло, хто має входити до переліку кандидатів», – сказав він.
На переконання експерта, коли йдеться про Україну і такі молоді партії як «Слуга народу», то для них інструмент праймеріз не дає тих плюсів, що необхідні політичним системам, яким більше 100 років.
На думку Богдана Бондаренка, незважаючи на формат праймеріз, обираючи єдиного кандидата, «Слуга народу» має враховувати фактор Кличка, щоб зрештою обраний претендент на крісло мера приніс партії потенційно хороший результат.
Раніше «Слово і діло» подивилося, хто може стати потенційним кандидатом на пост мера Києва.
Також ми розбирались з експертом, як пройдуть праймеріз та що дасть двохтурова система голосування на місцевих виборах.
Ірина Рибінська, спеціально для «Слово і діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»