У ці дні 4 роки тому уявити, що Дональд Трамп буде президентом Сполучених Штатів, було дуже важко. Але сьогодні Трамп – 45-й президент найсильнішої держави у світі, та досі має шанси переобратися, попри не надто райдужні для нього національні опитування. Та вони не мають жодного значення, адже для перемоги на виборах президента треба перемагати у кожному штаті окремо.
Читайте також на «Слово і діло» колонку Владислава Фарапонова про те, хто є виборцем Байдена на цих виборах.
1. Promises made − promises kept VS Make America Great Again-2
Слоган Трампа 2016 року «Make America Great Again» (зробимо Америку знову великою) цього року трансформувався у «Keep America Great» (збережемо Америку великою) і виявився не таким дієвим як попередній. Тому на рівні округів усередині штатів республіканці дедалі більше використовують фразу «Promises made − promises kept» (обіцянки виконані). І це дуже влучно характеризує те, як Трамп будує свою кампанію зараз. Насамперед, за допомогою критики Обами та тез про виконання обіцянок Трамп, власне, сподівається перемогти знову. Як правило, така риторика допомагає активізувати справжніх ненависників Обами, зокрема, та «пасивних» демократів у цілому, як їх називають республіканці.
Прихильники Трампа жартують, що той збудував найкращу економіку за останні 50 років, а коронавірус за два тижні березня 2020-го знищив усі його надбання. Внутрішня політика завжди превалює напередодні виборів, а якщо ще більш конкретно – економіка. І тут справи в Трампа вже не такі безперспективні як навесні. Декілька днів тому він зробив твіт, у якому наголосив, що ВВП за третій квартал цього року знову зростає, і він дуже радий, що ця статистика з’явилася напередодні виборів. Трамп частково має рацію, адже, відверто, дані про офіційну кількість безробітних через COVID-19 були значно перебільшені та узагальнені. У США немає такого поняття як неоплачувана відпустка, а регулювання відносин між роботодавцем та працівником здійснюється на контрактній основі. А отже, велика частина «безробітних» просто перестала тимчасово ходити на роботу, але не були звільнена. Тому з таких позицій, тенденція, хоч і далека від ідеалу для Трампа, але вже не така неприйнятна, як була пів року тому.
2. Найбільш важливий капітал Трампа − його виборці.
Парадоксально, але людина, яка не претендувала на те, щоби здобути одностайну номінацію від своєї партії, за 4 роки кардинально змінила свій статус у партії. На сьогодні довкола Трампа сформувалась доволі специфічна єдність – таке враження, що дехто з сенаторів-республіканців навіть боїться Трампа. Можна по-різному до нього ставитися, але слід визнати реальність: на сьогодні без Трампа республіканців уявити майже неможливо. Справа не тільки у виборах, а більшою мірою у відсутності альтернативи «стабільному генію», як він сам себе називає. У республіканців немає кандидата на виборах-2024, і це може стати аргументом на користь підтримки чинного президента Трампа. Американці не надто люблять зміни: лише 10 із 45 президентів не були переобрані, якщо балотувались вдруге.
Чим республіканці так відрізняються від демократів? Вони самі себе називають людьми з консервативними цінностями. Партія ж виступає за зменшення участі держави у регулюванні суспільних відносин. За час правління Трампа особливо виокремилось так зване право на другу поправку, тобто право на носіння зброї. На жаль, з точки зору безпеки, ця ідея останніми роками має найбільший опір з боку демократів, а отже, збільшує поляризацію між партіями та їхніми прихильниками.
3. Питання міграції як один з етапів побудови Трампізму.
Знову ж таки, мало хто вірив, що Трамп будуватиме стіну на кордоні з Мексикою. Це стало апогеєм його обіцянок і, певною мірою, більше символом, аніж дієвим механізмом боротьби з нелегальною міграцією. Адже мігранти, зазвичай, потрапляють до США законно, а от залишаються – порушуючи правила перебування. Це питання резонує в американському суспільстві, тому що демократи, по-перше, стоять на кардинально інших позиціях і виступають за збільшення правового регулювання допуску мігрантів, а, по-друге, самі змагаються за прихильність мігрантів.
У свою чергу, аргумент Білого дому полягає в тому, що мандат довіри є як у самого Трампа, так і в республіканців, які з 2016 до 2018 року контролювали обидві палати Конгресу, а після проміжних виборів-2018 – лише Сенат. Це питання досі розколює партії, а отже, й американців. Це те, що відрізняє Трампа від інших політиків і залишає його, попри майже 4 роки у владі, політиком від антиістеблішменту.
4. Колегія виборників може обрати Трампа президентом, навіть якщо у Байдена буде більше голосів.
Electoral college (колегія виборників) − не дуже зрозумілий інститут, і, відверто, не дуже передбачуваний. Зараз зареєстровані виборці голосують поштою та шляхом раннього голосування. Обидві партії проробили велику роботу, аби зареєструвати якомога більше виборців саме від своєї партії, а отже, явка як мінімум буде не нижчою за 2016 рік, коли проголосували 128 мільйонів американців.
Голосуючи зараз за президента та віцепрезидента, американці де-факто обирають виборників з відповідної партії. Працює це так: якщо віддають голос президенту Трампу та віцепрезиденту Пенсу, то формально голос йде не у скарбничку кандидата, а за те, що виборник з Республіканської партії того чи іншого штату 14 грудня проголосує за Трампа і Пенса.
Президента обирає саме колегія виборників. Звичайно, рахують також і кількість голосів у мільйонах на користь кандидатів, але це не впливає на результат. Можна набрати на декілька мільйонів голосів більше, як це зробила Гіларі, але не перемогти за системою колегії виборників. Можна стверджувати, що колегія виборників − це магічне для кандидатів число 538. Саме стільки голосів розподілено по всій Америці, оскільки є 435 членів Палати представників, по 2 сенатори з 50 штатів, а також три представники округу Колумбія, Вашингтон. Кожен штат дає різну кількість голосів колегії виборників, залежно від кількості населення. Ще простіше: кількість конгресменів та сенаторів від того чи іншого штату дорівнює кількості голосів виборників: Каліфорнія – 55, Техас – 38, Флорида – 29, Пенсильванія – 20 тощо.
Чи віддасть Трамп «ключі» від Білого дому?За теорією 13 ключів до Білого дому Байден може мінімально перемогти Трампа на виборах президента США.
Для перемоги треба набрати 270 голосів. Якщо жоден з кандидатів не набирає 270, президента обирає Палата представників.
Вибори президента у США − це своєрідні місцеві вибори, але лише за участю двох основних партій. Тобто, треба перемогти у кожному штаті окремо, щоби отримати загальнонаціональну перемогу. Заради справедливості, участь у виборах беруть і так звані треті партії, але на результат це аж ніяк не впливає. Наприклад, Лібертаріанська партія висунула Джо Джоргенсен на посаду президента, а Зелена партія Хауі Гокінса, але останній навіть не має теоретичних шансів здобути заповітні 270 голосів.
В цілому, попри прогнози, Трамп досі має шанси на перемогу і це важливо розуміти. Є штати, які 100% на карті голосів колегії виборників будуть синіми (колір демократів), а є – червоні (республіканські). Решта ж – так звані пурпурові, хиткі штати, або ті, що вагаються. Якщо Трамп переможе у декількох ключових для себе хитких штатах – Флорида, Аризона, Вісконсин, Пенсильванія, Огайо та Північна Кароліна – він матиме більш ніж серйозні шанси на перемогу.
5. Запас міцності Трампа та його спадок одночасно − це призначення суддів.
Трамп призначив 220 федеральних суддів – абсолютний рекорд серед президентів за час їхніх перших термінів. Це не Верховні суди штатів, адже такі судді обираються безпосередньо громадянами, але це дуже важливий елемент у підпорядкуванні системи правосуддя. Встановлення консервативних рейок на шляху розвитку держави у межах прецедентної системи права матиме тривалі наслідки. Не обов'язково, що вони будуть негативними, просто буде інакше ніж раніше.
Коли мова йде про суддів, лояльних до республіканців, важливо розуміти, що представники Феміди, зазвичай, навіть на офіційних заходах уникають коментарів щодо політиків, аби їх не звинуватили у партійній афілійованості. Радше, йдеться про вплив на суспільно важливі рішення і спричинення відповідного резонансу. Те саме стосується Верховного суду, де Трамп знову таки призначив рекордну кількість суддів протягом одного терміну – трьох. Так багато до федерального Верховного суду за один термін не призначав ще ніхто з очільників Білого дому.
А оскільки Верховний суд в Америці має повноваження аналогічні до європейських конституційних судів, то це найбільша «legacy» Трампа, навіть якщо він не здобуде Білий дім удруге.
Владислав Фарапонов, асоційований експерт Kyivstratpro, випускник Wright State University, Ohio (США), спеціально для «Слово і діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»