Розвиток і запровадження новітніх технологій в усі сфери сучасного життя прогнозовано мали вплинути на ринок праці, призвести до зникнення низки професій, появи нових і зростання рівня безробіття. Як забезпечити гідний рівень життя і чим зайняти велику кількість безробітних людей – складне і серйозне питання, над яким почали замислюватись науковці на початку ХХІ століття.
Зокрема, детальний аналіз цієї проблеми у своїх книгах, які стали бестселерами, зробив ізраїльський історик і письменник Ювал Ной Харарі. Проте активізацію цих процесів він передбачав на середину століття, але життя внесло свої корективи, цей процес пришвидшила пандемія COVID-19 і запровадження карантинних обмежень, що дуже суттєво вплинуло на ринок праці та трудові відносини.
По-перше, одні бізнеси вимушено закрилися, інші – пристосувалися. По-друге, зміни зачепили саму філософію трудових відносин – тепер попит має дистанційна робота. Цікаво й те, що в за минулий рік рівень безробіття під час карантину зростав, але у прогнозованих межах – з 8,9% на початку 2020 року до 9,7% ‒ наприкінці.
Диктат дистанційної роботи
Сьогодні на ринку праці ми спостерігаємо зміну трендів, і керівники організацій більш відкриті до того, щоб пропонувати працівникам працювати дистанційно. Не відстає від цих трендів і Україна. 4 лютого 2021-го парламент ухвалив законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи».
У пояснювальній записці потреба ухвалення закону обґрунтовується потребами часу: все більше провідних компаній світу розглядають дистанційну роботу як найбільш перспективний варіант розвитку трудових відносин в умовах пандемії COVID-19 та інших можливих загроз для життя та здоров’я своїх працівників. В умовах стрімкої діджиталізації економіки відсутність норм права, які б надавали змогу роботодавцям та працівникам застосовувати можливості сучасних засобів комунікацій, ставлять під сумнів подальший динамічний розвиток трудових відносин та створюють загрозу життю та здоров’ю українських працівників, як наприклад у разі з поширенням COVID-19.
Дистанційна робота: що варто знати про права та обов’язки працівниківЧи може працівник на віддаленці просити компенсацію за використання свого ноутбука і що робити з понаднормовими.
Соціологічні дослідження, проведені в Україні під час пандемії COVID-19, засвідчили, що понад 35% працівників перейшли на «домашній» режим роботи.
Зокрема, в документі окремо визначені поняття «дистанційна робота» та «надомна робота», що дасть змогу використовувати більш затребувану форму праці. За новим законом, працівник може ознайомитись з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, локальними нормативними актами роботодавця, повідомленнями та іншими документами, у письмовій формі, шляхом обміну електронними документами.
Даний законопроєкт передбачає для працівника можливості поєднувати дистанційну роботу з виконанням роботи в звичайному режимі на робочих місцях у приміщеннях чи на території роботодавця. «Важливо, що працівник отримає всі права і гарантії, передбачені законодавством про працю, в тому числі щодо належного режиму роботи, часу відпочинку, порядку прийняття на роботу і звільнення з неї, виплати заробітної плати. Крім того, законопроєктом передбачено гарантовану мінімальну кількість оплачуваних годин на місяць», ‒ відзначають в Мінекономіки.
Експертне середовище, аналізуючи оновлений закон, відзначило, що внесені до трудового законодавства зміни є цілком виправданими і логічними: Верховна рада фактично легалізувала ситуацію, що склалась в країні у зв’язку з необхідністю переходу значної кількості працівників на дистанційну роботу через пандемію коронавірусу. Після першого читання «зайві» бюрократичні процедури, які ускладнювали відносини працедавців і робітників із закону вилучили, натомість чітко розмежували нові для вітчизняного законодавства поняття «надомна» і «дистанційна робота».
Проте, на думку експертів, у законі варто було б передбачити компенсацію витрат працівникам на створення робочого місця і запровадити чіткий механізм відшкодовування амортизаційних витрат працівника у робочих цілях: компенсацію вартості оргтехніки і можливих ремонтів, плату за електроенергію, відшкодування телекомунікаційних витрат тощо. Нинішнє законодавство (Кодекс законів про працю) не зобов’язує роботодавця компенсувати такі витрати і пропонує такі питання врегульовувати трудовим договором про дистанційну роботу. А чи з’явиться у договорі пункт про компенсацію витрат працівнику, повністю залежатиме від доброї волі працедавця.
Одним із плюсів нового закону можна вважати можливість відмовлятися від «понаднормових вимог» начальства, бо, як показала і вітчизняна, і світова практика, вдома робітники в середньому працюють на дві години довше, ніж в офісі, і мають більше навантаження.
Трудових відносин немає? А якщо знайдемо?
А ще уряд схвалив законопроєкт «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України про позначення поняття трудових відносин і ознак їх наявності». Як відомо, в нашій країні значна частина працездатного населення працює неофіційно, не сплачує податків і соціально незахищена.
На думку чиновників, цей законопроєкт має сприяти збільшенню кількості офіційно оформлених працівників, легалізації заробітної плати, посиленню захисту працівників і економічному зростанню країни.
Чергова хвиля безробіття: хто постраждає найбільше від локдауну у січніЕксперт вважає, що жорсткий карантин у січні погіршить ситуацію із безробіттям, найбільше це відчує сфера послуг.
Документ передбачає визначення на законодавчому рівні поняття трудових відносин і впровадження принципу презумпції наявності трудових відносин. Наявність трудових відносин визначатиметься за сімома ознаками, при цьому робота може бути визнана такою, що виконується в рамках трудових відносин, якщо присутні хоча б три з перерахованих у законі ознак.
Від яких помилок на цьому шляху застерігають експерти? Насамперед, звертають увагу на те, що трудове законодавство потребує радикальних реформ, а не «латання дірок» у ще радянському законодавстві. Проте визначені ознаки трудових відносин дозволять легше діагностувати «трудові відносини». Встановлення наявності трудових відносин передбачає дотримання працедавцем і працівником вимог щодо оподаткування, а також прав та обов’язків сторін. Сторони зобов’язані укласти трудовий договір, відповідно до якого працівника мають забезпечити соціальним пакетом, зокрема, відпустками й лікарняними.
Ще одним важливим і для держави, і для працівника плюсом даного законопроєкту є врегулювання питання правонаступництва в трудових відносинах і процедури попередження працівників про відповідні зміни.
Тобто, при зміні власника підприємства без зміни його профілю «старі» працівники матимуть переважне право на переукладання трудових договорів з новим працедавцем. Таке нововведення має «зробити процес передачі бізнесу або організації новому власникові більш прозорим та зрозумілим для колективу й посилити правовий захист працівників від незаконного звільнення».
Працюватимемо менше?
Поступово уряд та парламент позбувається «старих» правил у трудових відносинах. Так, вже на початку лютого парламент у другому читанні ухвалив законопроєкт щодо переходу на електронні трудові книжки.
Відтепер відомості про трудову діяльність вноситимуться працівником і роботодавцем з накладання кваліфікованого електронного підпису у вигляді сканованих копій трудової книжки, довідок тощо. Протягом наступних 5 років триватимете перехідний період для перенесення даних про трудову діяльність працівника з паперових трудових книжок до Державного реєстру. У перехідний період можна використовувати як паперову трудову книжку, так і електронну форму уже наявних або внесених відомостей про трудову діяльність.
Трудові книжки в е-форматі та автоматичне призначення пенсії: плюси і мінуси законуПаперова трудова книжка буде чинною разом із електронною протягом 5 років перехідного періоду. Чи зможе держава гарантувати безпеку збереження даних.
Цей законопроєкт запроваджує можливість автоматичного призначення пенсії зі збереженням за особою права відстрочення виходу на пенсію. У випадку перенесення призначення пенсії та продовження перебування у трудових відносинах, розмір пенсії підвищуватиметься на 0,5–0,75%.
Однак за кордоном вже давно обговорюються ще більш революційні зміни. Наприклад – про безумовний базовий дохід. У низці країн світу проводилися експерименти, метою яких було дослідження впливу універсального базового доходу на рівень безробіття та загальний стан суспільства. А в Швейцарії у 2016 році навіть відбувся референдум із запровадження безумовного базового доходу: згідно з ініціативою, базовий дохід має забезпечувати всьому населенню країни гідне людське існування та участь у громадському житті. За уявленнями ініціаторів, для цього кожен дорослий громадянин повинен щомісяця отримувати 2500 швейцарських франків (близько 2260 євро), а дитина ‒ 625 франків (565 євро). При цьому допомога із безробіття, соціальна допомога та пенсії мають бути скасовані. Щоправда швейцарці відмовились від запровадження цієї ініціативи.
Нарешті в розвинених державах світу дедалі частіше говорять про перехід на 4-денний робочий тиждень.
Як відомо, у цілій низці країн із високим рівнем життя влада все частіше дбає про поліпшення емоційного стану громадян, що сприяє зміцненню родинних взаємин шляхом зменшення робочого часу. Так в Данії, наприклад, робочий тиждень в середньому триває 37,5 годин. Але данці на цьому не спиняються. Наприклад, муніципалітет Одсхерред, що входить до складу області Зеландія на сході Данії, став першим місцевим органом влади в країні, який запровадив 4-денний робочий тиждень ще у вересні 2019 року.
А ось свіжа новина з Іспанії: у лютому 2021 року уряд цієї країни ухвалив національний пілотний проєкт, який передбачає запровадження у країні 4-денного робочого тижня, експеримент триватиме три роки. Уряд виділяє 50 мільйонів євро для підтримки тих компаній, які беруть участь у пілотному проєкті і скоротять робочий тиждень до 32 годин. При цьому важливо, що водночас вони не будуть зменшувати заробітну плату працівникам.
Керівництво великих компаній у різних куточках світу, які запровадили у себе 4-денний робочий тиждень, наголошують на позитивних наслідках таких рішень: за їхніми спостереженнями це сприяє підвищенню продуктивності праці, скорочує витрати компанії на електроенергію, а працівники почуваються менш втомленими та знервованими.
Чи можливі подібні проєкти в Україні?
Улітку 2020 року народні депутати вже порушували тему про впровадження в Україні універсального базового доходу в 3000 гривень на період виходу з карантину та економічної кризи. Макроекономічні показники дозволяли зробити емісію до 10% від ВВП країни, а це близько 300 мільярдів гривень, і розподілити ці кошти по 3000 гривень на кожну особу з метою стимулювання попиту на продовольчі товари. Проте ця ініціатива так і не була реалізована.
Новий Трудовий кодекс: які зміни очікують на працівників та роботодавцівОбов’язкові трудові договори, можливість працювати дистанційно, гнучкий режим робочого часу, зокрема, нічні зміни навіть для мам у декреті.
Що ж стосується 4-денного робочого тижня, то, на думку експертів, питання стоїть дещо в іншій площині. По-перше, згідно із трудовим кодексом України, тижневе навантаження працівника становить 40 годин. За п’ятиденної зайнятості людина щодня повинна працювати по вісім годин – тож потрібно змінювати законодавство.
По-друге, на думку експертів, в Україні в умовах трудової бідності, коли у людини є робота, але вона однаково перебуває в складному економічному становищі, 4-денний робочий тиждень не матиме позитивних результатів, адже українцям просто бракуватиме коштів для повноцінного життя. Тож йдеться не стільки про зміни у графіку та навантаженні, скільки про підвищення ефективності працівників і, як наслідок, зростання їхніх доходів.
Окрім того, такий графік може сприяти розвитку соціальної фрустрації. Ще одна причина, за якої поки ще рано говорити про повномасштабний перехід на нову модель організації робочого часу, пов’язана з тим, що українцям часто платять не за результат, а за кількість відпрацьованих годин. Звісно, вже й сьогодні кожен охочий може відшукати вакансії, де співробітникам пропонують працювати протягом чотирьох днів.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»