Після двох тижнів військової активності Росії біля кордонів України та загрози повномасштабних бойових дій, ситуація майже миттєво змінилася – Кремль оголосив про закінчення військових навчань та відведення військ. Здавалося би, весь світ «видихнув» із полегшенням. Проте маневри Росії навряд чи означають зміни у її зовнішній політиці та геополітичному позиціонуванні.
Cаме на піку ситуації президент України Володимир Зеленський запропонував своєму колезі з РФ Володимиру Путіну зустрітися «в будь-якій точці» Донбасу з метою зняти напруженість між двома державами. У Кремлі неохоче відповіли на пропозицію Зеленського, мовляв, говорити можна лише про двосторонні відносини між Україною та Росією, проте дали зрозуміти, що окупація ОРДЛО та Криму – не можуть бути питаннями для перемовин в рамках такої зустрічі. Ну і, звісно, зазначили, що чекають Володимира Зеленського в Москві у будь-який зручний для нього час.
Здавалося б, відповідь є очевидною – в Росії хочуть вкотре нав’язати своє бачення ситуації та продемонструвати неспроможність української влади бодай якось вплинути на агресора. Одним словом, дали зрозуміти, що мають власні «правила гри» для української сторони, які точно не лежать у площині інтересів поваги до суверенітету України.
Однак в Офісі президента несподівано «вхопилися» за ідею двосторонньої зустрічі між очільниками РФ та України. «Мені здається, що все йде до того, що ця зустріч відбудеться», ‒ зазначив Володимир Зеленський та наголосив на тому, що дав завдання керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку провести відповідні перемовини із адміністрацією президента Росії про час і місце, де президенти зможуть зустрітися.
Чи взагалі можлива така зустріч? Що вона може означати для Володимира Зеленського та України, та в чому головні ризики?
Без Донбасу
Однозначно можна стверджувати про те, що у Кремлі не готові вести прямі перемовини із українським президентом стосовно подальшої долі Донбасу, а тим паче – Криму. Росія дотримується стратегії будь-що надати штучно створеним «ДНР-ЛНР» статус учасниць перемовин у Мінському форматі і загалом – надати їм суб’єктності. Питання Криму керівництво РФ взагалі вважає чимось сакральним, і не сприймає будь-які натяки на можливість його деокупації чи будь-яких інших перемовин.
Переговори Зеленського і Путіна пройдуть дуже нескоро – експертСтаном на сьогодні очікувати якихось переговорів у будь-якому форматі щонайменше безглуздо.
Одна з головних змін для української сторони – відсутність у адміністрації Володимира Путіна посередника для перемовин щодо Донбасу, роль якого раніше виконував проросійський політик Віктор Медведчук. Саме відсутність такого «містка» є можливістю для Офісу президента і, водночас, викликом для Кремля.
Найбільш очевидно, що українська сторона намагається ініціювати прямі перемовини з Кремлем задля того, аби саме з боку російської сторони вкотре пролунала відмова ставити на порядок денний питання деокупації Донбасу та Криму. Цей факт ще більше надасть українській стороні аргументів для санкційного тиску на Росію з боку міжнародної спільноти.
Двостороннє «рівняння»
Та навіть якщо уявити, що двостороння зустріч між двома президентами таки може відбутися, питань для обговорень поза деокупації ОРДЛО та Криму, не так вже й багато. Особливо, якщо йдеться про точки дотику для двосторонньої співпраці.
Зустріч Зеленського-Путіна щодо Донбасу може відбутися тільки у нейтральній країні – КравчукПрезидент України Володимир Зеленський може провести переговори з президентом РФ Володимиром Путіним щодо Донбасу тільки в нейтральній країні, але не в Росії.
Україна все більше зосереджується на торгівлі та співпраці із країнами ЄС та всього світу, поступово розриваючи економічні та гуманітарні відносини із Росією та країнами СНД. Методично, протягом останнього року український парламент та уряд ухвалили рішення про вихід із щонайменше десятка різноманітних угод із СНД.
Тим паче, зустріч двох президентів має примарні шанси на успіх, адже саме зараз Росія та Україна переживають ще й дипломатичний конфлікт – нещодавно обидві держави обмінялися рішеннями про висилку дипломатів.
Фактично, у ситуації війни з РФ та підтримкою нею сепаратистських утворень на Сході України – їхати до Москви можливо лише із однією метою: напряму говорити про обмін полоненими, про що в Кремлі навряд чи наважаться говорити без свого «посередника» у цій справі.
Улюблений капкан для президентів
А от небезпека для української сторони у зустрічі з лідером Кремля більш ніж очевидна. Невдовзі президент Володимир Зеленський буде підбивати підсумки половини терміну перебування у статусі глави держави – і саме в цей час він сам та його команда очевидно визначаться із планами на другий термін.
Війна, яка не відбулася: чи забув Путін про УкраїнуРосійські війська будуть відведені від кордонів з Україною, але це не означає, що нашу країну залишать у спокої.
У Кремлі вже не раз намагалися змінити порядок денний відносин із іншими державами напередодні «екватора» головування їхніх президентів. Це улюблена тактика Росії – пообіцяти підтримку на другий термін, в обмін на ті чи інші поступки чи вирішення конфліктних ситуацій. Проте саме така тактика Кремля є головною пасткою для лідерів інших держав: яскравим прикладом є доля експрезидента-втікача Віктора Януковича, а також нинішній стан справ у невизнаного демократичним світом очільника Білорусі – Олександра Лукашенка.
Так чи інакше, у Володимира Зеленського наразі є більше підстав та важелів для того, аби ухилятися від будь-яких «непристойних» пропозицій з боку Кремля. Проте й задати власний порядок денний для зустрічі із Володимиром Путіним – буде вкрай важко. Хіба що українському главі держави вдасться виконати несподіваний експромт, який прямо під час зустрічі із очільником Кремля змусить його до негайної відповіді чи реагування. Проте сподіватися у такий спосіб переграти «аксакала» політичних інтриг, яким є Путін, було би неймовірною вдачею чи справді несподіванкою для всього світу.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»