Після скасування пільгового тарифу на електроенергію, у січні 2020 року, уряд зрівняв в оплаті всіх споживачів. Відтоді й донині вартість електроенергії розраховується за єдиною ціною — 1,68 гривні за кВт/год. Утім уже у липні цього року урядовці прогнозують досить суттєве підвищення ціни. «Слово і діло» разом з експертами розібралося, наскільки виправдані чинні тарифи та яка перспектива здорожчання на 2022 рік.
Директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич наголошує, що тарифи повинні враховувати інтереси не лише споживача, а й виробника, і держави в цілому.
«Якщо держава через НКРЕКП вирішила встановити тариф 1,68 грн, то значить він виправданий і в цьому є логіка. Уже інше питання, що ці тарифи не покривають повністю усі витрати на виробництво та постачання електроенергії до її кінцевого споживача. І це також правда», ‒ наголосив експерт.
Водночас, Марунич не стверджує, що підвищення тарифів є необхідним. За словами фахівця, держава має на вибір кілька підходів. Перший з них: продовжувати субсидування постачань електроенергії для населення. Таке відбувається у багатьох країнах, це не унікальна історія, коли беруть до уваги певне джерело субсидування та покривають різницю між витратами на виробництво і кінцевим тарифом. Також існує сценарій, за якого уряд може відмовитись субсидувати – такі приклади також є. У такому разі споживачів зобов’язують самостійно оплачувати різницю.
«Я не можу сказати, що тарифи обов’язково треба підвищувати. Просто Україна опинилася в тій ситуації, коли джерел компенсації цієї різниці немає. І зараз ми маємо різке зростання боргів перед окремими виробниками електроенергії, що погіршує ситуацію на ринку», ‒ зазначив Марунич.
Директор Інституту енергетичних досліджень не береться прогнозувати, якими можуть бути тарифи з 1 липня, хоча стверджує, що підвищення є абсолютно очевидним. Питання тільки у тому, як швидко та наскільки ці тарифи будуть збільшуватися.
«Якщо різниця збільшуватиметься і держава жодним чином не буде на це впливати, то тарифи зростатимуть і надалі. У законі про електроенергію написано, що тарифи повинні формуватися на біржовій основі, тобто можуть коливатися від підвищення і до зменшення. Однак нинішні передумови диктують підвищення», ‒ зазначив Марунич.
Координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм ГМ «Опора» Тетяна Бойко наголосила, що підвищення тарифів ‒ це політичне рішення, яке ухвалюватиме уряд.
«Варіанти можуть бути різні. Якщо говорити про економіку, то зараз в тарифах 1,68 грн за кВт/год сама вартість електроенергії складає всього кілька копійок. Тому ринкова кінцева ціна (з передачею і розподілом) має коливатися від 2 до 4 грн залежно від регіону (ціна коливається за рахунок довжини мереж, в основному). Очевидно, що це ‒ багато. Тому, можливо, уряд ухвалить якесь проміжне рішення, наприклад встановить для всіх ціну на рівні 2 грн. Чому? Бо в сьогоднішніх тарифах майже не врахована вартість виробництва, крім того, зростають витрати на передачу», - наголосила експертка.
Незалежний енергетичний експерт Валентин Землянський, своєю чергою, зазначив, що уряд відтерміновує підвищення тарифів, але цього не уникнути. Причиною називає новий ринок електроенергії, який запустили у 2019 році.
«Цю модель подавали як певну новинку, котра декларує роботу за європейськими правилами, але наш ринок не був до неї готовим. Нова модель почала генерувати борги великих гравців на ринку. Причина ‒ насамперед спрощення економіки, бо не було можливості реалізувати схему перехресного субсидування, а також роль зеленої генерації. Тариф для неї закріплений законодавчо та не підпадає під ринкові коливання. Тобто держава зобов’язана компенсувати ці тарифи, для цього створили гарантованого покупця, який з одного боку постачає електроенергію для населення за більш низькою ціною, а з іншого боку ‒ купує енергетику зеленої генерації», ‒ зазначив Землянський.
Нагадаємо, аналітики «Слово і діло» раніше досліджували, як протягом року змінилася заборгованість українців за комуналку.
«Навіть при мінімальному збільшенні тарифів, коли скасували пільгові 100 кВт, у лютому чи то березні ми уже бачили зростання боргів утричі. Також у борги почали входити державні компанії, такі як «Енергоатом» та «Укренерго».Так виходить, бо вони виготовляють більше електроенергії, ніж зелена генерація, але грошей отримують менше. Такий дисбаланс формує ситуацію, де єдиним виходом у чинній моделі є ріст тарифів для населення», ‒ вважає експерт.
Збитки і прибутки: які результати діяльності найбільших енергокомпаній за останні 6 роківЩо про діяльність найбільших енергетичних компаній свідчить фінансова звітність, дивіться на інфографіці Слово і діло.
Валентин Землянський наголошує, що за розрахунками, вартість розподілення електроенергії становить десь 1,65 грн, а населення платить за електроенергію 3 копійки – звідси і взялася ідея зростання тарифів.
«Уряд зараз перебуває у ситуації цугцвангу, коли будь-яке рішення погіршує ситуацію. Підвищення тарифів погіршує соціально-економічне становище населення, але без цього держава та ринок не отримають тих грошей, на які розраховували. Зберігати статус-кво, нічого не змінюючи, значить дозволити зростання збитків держкомпаній та боргів перед зеленою генерацією, так Україна ризикує опинитися в міжнародних арбітражах», ‒ розповідає експерт.
Землянський визнає, що у нього немає відповіді на запитання, як вирішити ситуацію ‒ очевидно, що треба змінювати модель, але як саме, сказати важко.
«У 2015 році під соусом підвищення тарифів нам обіцяли, що вже в 2017 році в Україні запрацює нова модель ринку. Тоді подорожчання було поетапним, ціни зростали, але в 2017 році дива не сталось. Ринку немає. Тоді лише ухвалили закон про ринок електроенергії, але з пролонгацією на два роки, тобто взяли час ля адаптації. За цей час ситуація в економіці змінилася, тому сформовані тарифи втратили актуальність», ‒ зазначив фахівець.
Як протягом останніх років змінювались тарифи на електроенергію та які пропозиції щодо тарифів НКРЕКП має зараз, можна побачити на інфографіці «Слово і діло».
Експерт підсумовує, що ключове питання – рівень доходів населення. Мовляв, проблема у тому, що за останні сім років в Україні не зростає рівень загального добробуту населення. І хоча влада стверджує, що ми вийшли на рівень зарплат 2013 року у доларовому еквіваленті (навіть трохи більше ‒ $400), швидкість зростання тарифів, на думку Землянського, жодним чином не співмірна зі зростанням доходів населення.
«Поки держава не порушить питання покращення добробуту населення, я боюсь, що ситуація тільки погіршуватиметься», ‒ резюмував експерт.
Нагадаємо, «Слово і діло» писало, якими були доходи і витрати українців в 2020 році.
На інфографіці також можна побачити, якими торік були середньомісячні витрати населення.
Софія Телішевська, спеціально для «Слово і діло».
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»