Чи можна стверджувати, що в Афганістані занепала цивілізація? Чи була взагалі цивілізація там, де тепер «Талібан»? А може, тамтешні звичаї насправді близькі та зрозумілі афганцям? Чи можна було уникнути такого розвитку подій? І яке явище насправді переживає занепад на території Афганістану? Експерт «Слово і діло», кандидат філософських наук Валентин Гладких пропонує свої непрості відповіді на ці запитання.
Джаред Даймонд у своїй книзі, з якою настирливо раджу ознайомитися, «Колапс. Чому одні суспільства занепадають, а інші успішно розвиваються», аналізуючи чинники, що ведуть до занепаду і зникнення суспільств, робить акцент на нездатності спільноти привести свої соціально-економічні практики та соціально-політичний устрій до умов середовища. Левова частка відповідальності за це покладається дослідником на панівний клас, який, воліючи зберегти наявні у нього привілеї, якраз і намагається будь-що законсервувати ті соціально-економічні практики, які ці привілеї йому забезпечують, навіть якщо вони згубні для спільноти. А далі все як в історії з динозаврами: клімат змінився, а динозаври – ні, з усіма наслідками для себе.
Втім, аналізуючи події в Афганістані, варто звернутися до творчого доробку не лише вищезгаданого автора. Стане в пригоді й книга Джозефа Тейнтера «Колапс у складних системах». У ній автор стверджує, що будь-яка система, зокрема й соціальна, тяжіє до ентропії, і для підтримки певного рівня її складності необхідно чимало енергії (зусиль, ресурсів). На певному етапі, система може сягнути рівня, на якому підтримувати її складність просто забракне ресурсів. І відбудеться колапс.
З огляду на це, особисто мені дуже кумедно чути скиглення про нібито колапс цивілізації в Афганістані (у широкому, звісно, розумінні слова «цивілізація», яким зазвичай позначають етап розвитку людства, що слідує за дикунством та варварством), де вона впала перед навалою варварів.
«Талібан» взяв під контроль Афганістан: що сталося в країні за кілька днівТалібан увійшов до Кабула і захопив владу в Афганістані. Як розвивалися події – в матеріалі Слово і діло.
Стосовно «варварів» ще можна так-сяк погодитися, бо насправді чимало поглядів і практик талібів різко дисонують з нашими уявленнями і не можуть не викликати гостре несприйняття у нас – людей умовно сучасної західної цивілізації з її демократією, капіталізмом, лібералізмом, правами людей тощо. У даному випадку йдеться про «цивілізацію» у вузькому розумінні цього слова, яким позначають сукупність різних феноменів, наскрізно об’єднаних чимось спільним, екзистенційно важливим.
Проте, щодо цивілізації, яка нібито занепала в Афганістані, є чимало сумнівів. Таліби увійшли не в Париж. Вар’єте Crazy horses в Кабулі не закрили… і не закриють, бо його там немає. Як немає і ще більшості з того, що ми вкладаємо у поняття цивілізації (у даному випадку вже не усвідомлено ототожнюючи поняття цивілізації у вузькому та широкому сенсі).
Не хочу нікого розчаровувати, але в Афганістані занепала не «цивілізація». В Афганістані занепав політичний режим. Політичний режим, складність якого могла підтримуватися винятково за рахунок зовнішньої допомоги. Політичний режим який, думаю, і сам чудово усвідомлював свою штучність і навіть «чужинність» щодо місцевих умов і уявлень.
Звісно, у Кабулі «прогресивні» чоловіки мирилися з тим, що жінкам дозволили ходити до школи та здобувати вищу освіту. Але лише МИ-РИ-ЛИ-СЯ з цим, будучи глибоко у душі переконаними, що цінність доньки вимірюється не її дипломами, а кількістю баранів, яких можна за неї отримати. Зрештою, перша і, здається, єдина жінка-мер (мерів в Афганістані призначали, а не обирали), щодня їздила на роботу в «своє» місто з Кабула під охороною і неодноразово заявляла, що її все одне вб’ють. Це все було ще за часів американської присутності.
Приклади можу наводити не лише зі сфери ставлення до жінок.
Суспільство, яке живе в архаїчних умовах, не може не бути архаїчним. У даному випадку жодним чином не хочу, наслідуючи Гегеля, робити заяви про «неісторичні народи». Йдеться про інше. Про умови, в яких дуже важко швидко зробити стрибок до «сучасності».
Принагідно можна згадати і творчий доробок Гуннара Хайсона «Сини і світове панування. Терор під час зростання та падіння націй», де дослідник відштовхується від співвідношення хлопчиків до чоловіків, за яким насправді криється те, що зазвичай називають «соціальною мобільністю». Тільки соціальна мобільність в умовах Афганістану це не про кар’єру, депутатський мандат, ферарі та ескортниць; це про елементарну, базову можливість створити сім’ю і знайти своє місце під сонцем. Подивіться демографічні показники Афганістану і структуру зайнятості. Це також дещо прояснить «феномен «Талібану».
Афганський злам: до чого призведе перемога «Талібану» і до чого тут УкраїнаПеремога Талібану стала можлива тому, що Сполучені Штати Америки кинули Афганістан напризволяще.
Простіше кажучи, «Талібан» є те, що насправді близьке і зрозуміле афганцям. Так, рубати кінцівки і забивати камінням на думку афганців, які не закінчували американських і європейських університетів (а таких абсолютна більшість) – справедливо. А адвокати, які за гроші і завдяки корупції дозволяють уникати злочинцям покарання, – це несправедливо. Боюся, що навіть в Україні з цією тезою погодиться чимало людей.
Не думаю, що американці цього не розуміли і плекали якійсь ілюзії щодо побудови в Афганістані аналогу Швейцарії. На жаль, вони вже мають негативний досвід: щонайменше Іраку, який після падіння режиму Хусейна просто розвалився на ворожі спільноти.
Проте, найгірше – інше.
Представники політичного режиму, який занепав в Афганістані самі не вірили у свою здатність змінити власну країну. Центр життєвих інтересів «еліти» був не в Афганістані. Своє майбутнє, як, між іншим, і минуле, вони бачили подалі від Кабула. До держави, де вони мали панівний статус, більшість із «реформаторів» ставилися як до джерела доходів. Зважаючи на це, найкращою відповіддю на запитання про те, чому афганська армія і свідома громадськість не билися проти талібів, є міністр, який намагається втекти з Афганістану, тягнучи за собою валізку з 5 мільйонами євро.
І книжка президента Афганістану Ашрафа Гані про те, як полагодити failed state, сьогодні видається відвертим лицемірним блюзнірством.
Валентин Гладких, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»