На тлі ухвалення закону про деолігархізацію в Україні та парламентських виборів у Німеччині, ЗМІ майже не помітили новину про те, що Палата представників підтримала поправку до проєкту оборонного бюджету США, яка може, як мінімум, відтермінувати запуск німецько-російського «Північного потоку-2», а як максимум – взагалі змінити геополітичні розклади в Європі. Чому було ухвалено таке рішення та якими є можливі наслідки?
Конгрес хоче бути почутим
Більшість Палати представників на сьогодні становлять демократи, тобто однопартійці Байдена. Здавалося б, вони мали якщо не напряму підтримувати позицію його адміністрації щодо російського газогону, яка від агресивної риторики щодо NS-2 трансформувалася майже у мовчазну згоду, то, принаймні, вже зараз публічно не суперечити очільнику Білого дому. Утім, американські законодавці виявились не готовими змиритися з позицією пасивних спостерігачів.
«Північний потік-2»: про що домовилися США та Німеччина і що про це думають в УкраїніЯкі гарантії США і Німеччина дають Україні в зв'язку із завершенням будівництва Північного потоку-2, і що про це думають в Україні та Росії.
Річ у тім, що конгресмени ніколи відкрито не виступали за завершення будівництва та сертифікації проєкту. Саме тому очевидно, що деякі американські законодавці дуже болісно сприйняли рішення адміністрації Байдена усе ж не продовжувати санкції проти проєкту та оголосити спільну заяву з Німеччиною цього липня. Тим самим команда чинного президента де-факто відрізала Конгрес не тільки від прийняття самого рішення, а й від обговорень та консультацій, чого законодавці у підсумку пробачити не змогли.
Слід розуміти, що американські конгресмени занепокоєні не через ризики, які «Північний потік-2» може завдати Україні. Вони прагматично дивляться на ситуацію та не хочуть посилення впливу Росії в регіоні, адже потім їм самим доведеться думати як перекроїти сфери впливу в Європі. Очевидно, що робити це значно простіше, маючи про запас дієвий інструмент американських санкцій.
Газогін може стати «ахіллесовою п’ятою» Байдена
Зрозуміло, що тепер для команди Байдена незалежно від результатів виборів у Німеччині, завдання номер один – переконати тепер уже сенаторів, як з табору демократів, так і республіканців, що слід усе ж таки виконувати стейтмент з Німеччиною, та імплементувати свою згоду на завершення будівництва.
Для того, аби ухвалити оборонний бюджет США, президент Байден має поставити під ним свій підпис, а до цього отримати схвальне голосування у Сенаті. На відміну від Нижньої палати, у Верхній ситуація ще цікавіша: демократи та республіканці мають по 50 голосів. Натомість демократи мають перевагу лише у виняткових випадках: коли голоси розподіляються порівну, голос Каміли Гарріс, як віцепрезидента, є визначальним. Тобто, цілком прогнозовано проєкт стане елементом внутрішньо політичних перипетій, тому максимально непросто передбачити зміст фінальної версії, що потрапить на підпис Байдену до Овального кабінету. Одночасно, Україна знову отримала нагадування про важливість реальної двопартійної та двопалатної підтримки від США.
Більше того, після виведення американських військ з Афганістану будь-які зміни до вже озвучених позицій перебуватимуть під пильним оком як медіа, так і політиків – як кажуть американці он both sides of the isle. З одного боку, це дозволяє сподіватися на більш поблажливу позицію щодо союзників, таких як Україна, а з іншого – Джо Байден сам взяв на себе і США зобов’язання перед Берліном.
У цілому та версія проєкту, яку підтримала Нижня палата Конгресу, відмінна від попередніх саме тим, що конгресмени позбавили Білий дім опції – накладати санкції чи ні, зробивши це юридичним обов’язком. З огляду на зміст пропонованих обмежувальних заходів, можна впевнено стверджувати, що Нижня палата обрала план «максимум», адже передбачила як персональні, так і корпоративні санкції для всіх, хто причетний до будівництва проєкту.
Завдання на зараз – продовжувати переконувати тепер уже сенаторів щодо загроз проєкту
Наскільки реалістично розраховувати, що першочергову версію підтримає й Верхня палата – запитання підвищеної складності. Це залежатиме від інших голосувань, на які, безперечно, чекає Джо Байден. Зокрема, від важливого законопроєкту щодо інфраструктури, який може потрапити до Палати представників вже цього тижня і де-факто є одним з пріоритетів президента.
Мюнхенська змова: чим небезпечна для України угода щодо «Північного потоку-2»Домовленості стосовно Північного потоку-2 становлять небезпеку для національних інтересів України.
Отже, конгресмени свою роботу зробили, за що їм треба бути вдячними, адже вони також підтримали збільшення військової допомоги офіційному Києву з 250 до 300 млн наступного року. Останнім часом конгресмени та й чинна адміністрація дедалі частіше починають рахувати кошти, які виділили Україні з Капітолійського пагорба. Тепер – черга за Сенатом, тож українським парламентаріям надзвичайно важливо активно включитися в цю непросту боротьбу, наголошуючи на важливості цього питання для України та Америки. Окрім цього, треба продовжувати діалог з представниками обох основних партій, хоча із цим останнім часом, принаймні на публічному рівні, проблем не було.
Що стосується газогону «Північний потік-2», то підтримана законодавча норма є критично важливим запобіжником для його старту. Як вважає головна лобістка санкцій проти проєкту, конгресвумен від демократів з Огайо Марсі Каптур, дана поправка також позбавляє Росію можливості посилити свою агресію у Центральній та Східній Європі. Де-факто вона ще раз підтверджує тезу про те, що конгресмени мають свою мотивацію вставляти палки в колеса уже добудованому, але не сертифікованому проєкту.
Починається черговий складний етап для української дипломатії, і від здатності акумулювати зусилля знову залежить надзвичайно багато не тільки для України, а й для регіону в цілому.
Владислав Фарапонов, політолог-американіст, аналітик «Інтерньюз-Україна»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»