Командувач Силами оборони Фінляндії Тімо Ківінен заявив, що його країна у разі нападу Росії стане таким самим «міцним горішком», як Україна. «Ми планомірно розвивали нашу військову оборону саме для того виду бойових дій, які ведуться там, із масованим застосуванням вогневої потужності, бронетехніки, а також авіації... Але найважливіша лінія оборони знаходиться між нашими вухами».
Фінляндія довгі роки вибудовувала особливі стосунки з Радянським Союзом, потім і з Росією. Їх специфіка полягала в тому, щоб залишаючись частиною Заходу, намагатися не засмучувати сусідню країну, велику і нервову. Комусь ці стосунки могли здатися теплими та дружніми, але «між вухами» у фінів завжди жила переконаність, що треба бути готовими знову воювати з росіянами (ну не зі шведами ж!), і воювати гранично жорстко, як їхні «діди воювали» в зимову кампанію 1939-1940 років, і з більш переконливим результатом. А тепер настав час не лише говорити про цю готовність відкрито, а й підкріпити власні бойові можливості підключенням до потенціалу Північного Альянсу. Добродушні поплескування один одного по спинці залишилися в минулому.
Нова гаряча точка у відносинах Заходу та росії: докладно про «блокаду» КалінінградаРосія погрожує Литві через часткове обмеження транзиту товарів до Калінінградської області. Докладніше про ситуацію та її можливі наслідки – у матеріалі.
Все гаразд «між вухами» й у литовців, які отримали погрози у відповідь на те, що їхня країна почала виконувати свої зобов'язання в рамках санкційної політики Євросоюзу від 15 березня і не пускати з 18 червня через свою територію санкційні вантажі до області Калінінграда. Країни Балтії у Росії традиційно на підозрі, і якщо українці проходять у Кремлі як слов'яни-зрадники, то латиші, литовці та естонці суто вороги. Ось підступність та злокозлість Литви і вилізли у рішенні, яке практично блокує економічну активність у Калінінградській області. І жителі Литви за це жорстоко поплатяться, пообіцяв сам секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев, людина надзвичайної мужності, як усі могли переконатися під час історичного засідання РБ.
Дня не минає, щоби хтось жорстоко не принизив велику Росію. А вона ніби й рада кожному такому випадку, ніби одержуючи мазохістське задоволення від кожного стусана під зад, що доводить, як її ненавидить проклятий Захід і знущається з неї. Адже якщо знущається, отже, помічає, не може не помічати, не реагувати. Чи не це свідчення істинної величі?
Путінська Росія зробила все, щоб міцно засісти у печінках у своїх сусідів та виробити до себе відповідне ставлення у них «між вухами». Як показало свіже дослідження, нині лише один із десяти опитаних у країнах Євросоюзу позитивно ставиться до Росії, тоді як у 2018 році показник був одним із трьох. Тут, до речі, велике питання до самих європейців, які кілька років тому чомусь ще тішили себе ілюзіями. Тим більш оглушливим є нинішнє прозріння, що, виявляється, ймовірність війни з Росією значно більша за нульову, а якщо Україна раптом програє, то практично неминуча.
Ні, ми не програємо. Тільки, хлопці, треба як слід допомогти.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»