Своє 35-річчя Україна зустріла у дуже непростих умовах – у п’ятому році повномасштабної війни та під постійними російськими атаками. Водночас головний історичний результат уже очевидний: українська державність вистояла. росії не вдалося ані знищити Україну як політичну націю, ані позбавити її права самостійно визначати своє майбутнє. Саме у такій реальності країна відзначає нинішній День Незалежності.
Але питання дедалі більше зміщується від «чи вистоїть Україна?» до «якою вона вийде з цієї війни?». Наскільки глибокими будуть демографічні, економічні, соціальні та психологічні наслідки? І чи буде держава готовою до проблем, які не зникнуть у день припинення вогню?
Спойлер тут не надто оптимістичний. Українці вже заплатили за незалежність надзвичайно високу ціну, але після завершення гострої фази війни викликів не стане менше. У багатьох сферах вони, навпаки, зростуть кратно. Щонайменше п’ять із них уже можна назвати.
Безпека: армія після війни і гарантії, які мають працювати
Перша і базова проблема – росія нікуди не зникне. Навіть мирна угода чи тривале перемир’я не скасують географію, військовий потенціал сусіда і його реваншистські наміри. Тому післявоєнна оборонна стратегія України не може будуватися на припущенні, що велика війна більше не повториться.
П'ять промов Зеленського до Дня незалежності: як змінювалися акцентиПромови Володимира Зеленського у День Незалежності України змінювалися протягом п'яти років не лише за тривалістю, а й за темами та ключовими акцентами. Докладніше – на інфографіці.
Володимир Зеленський називав орієнтир у 800 тисяч військовослужбовців після завершення війни або припинення вогню та перехід від мобілізаційної до переважно контрактної моделі. При цьому Президент визнавав, що утримання такої армії вимагатиме значного фінансового ресурсу, зокрема допомоги європейських партнерів.
Але сама цифра у 800 тисяч ще нічого не гарантує. Важливо, хто і як фінансуватиме таку армію, якою буде система ротацій та підготовки резерву, які запаси боєприпасів матиме держава і наскільки швидко вона зможе наростити сили у випадку нової агресії. Після війни доведеться фактично заново визначити співвідношення між кадровою армією, резервом і системою підготовки громадян до оборони.
Україні потрібна багаторівнева модель стримування. Перший рівень – власні Сили оборони: велика професійна армія, підготовлений резерв, сучасні ППО і ПРО, далекобійні засоби, дрони, ракети, фортифікації та потужний оборонно-промисловий комплекс. Причому ОПК має працювати не від одного бюджетного року до іншого, а мати довгі контракти і прогноз виробництва на багато років.
Другий рівень – системна військова інтеграція із Заходом: спільне виробництво зброї, доступ до технологій, навчання, розвіддані, логістика та гарантоване поповнення запасів. Фактично Україна має стати настільки глибоко інтегрованою в європейську систему оборони, щоб новий напад на неї автоматично створював кризу безпеки для всього континенту.
Третій рівень – зовнішні гарантії безпеки. «Коаліція охочих» уже говорить про політично та юридично зобов’язальні гарантії, які мають запрацювати після припинення вогню. Окремий елемент – Multinational Force – Ukraine, яку готують до роботи на українській території, у повітрі та на морі після достовірного припинення бойових дій. Її завданням має бути, зокрема, посилення і відновлення спроможностей української армії.
Але головний принцип залишається незмінним: жодна іноземна місія не замінить українську армію. Справжня гарантія безпеки – не черговий меморандум, а ситуація, коли у кремлі ще до ухвалення рішення про нову війну розумітимуть, що її військова та економічна ціна буде неприйнятною.
Демографія: країна, в якій стає менше людей
Демографічна криза почалася задовго до 2022 року, але війна різко її прискорила. У першому півріччі 2026 року в Україні народилося лише 73,3 тисячі дітей, тоді як померли майже 260 тисяч людей. Народжуваність за рік скоротилася ще на 16%, а смертність уже приблизно вчетверо перевищує народжуваність.
Другий фактор – міграція. На кінець червня 2026 року лише в країнах ЄС під тимчасовим захистом перебували 4,41 млн людей, які виїхали з України. Майже третина з них – діти. Чим довше родини живуть у Німеччині, Польщі, Чехії чи інших країнах, тим міцнішими стають їхні нові професійні, освітні та соціальні зв’язки.
Скільки дітей народжувалося за часи незалежності України та скільки людей помиралоДинаміка смертності та народжуваності українців за період з 1990 по 2023 рік – на інфографіці.
Повернення не можна забезпечити закликами до патріотизму. Україна має запропонувати людям конкурентні умови: безпеку, роботу, житло, якісні школи й медицину, прогнозовані правила для бізнесу. Сімейна політика теж має вийти за межі разових виплат: доступні садочки, житлові програми, підтримка працюючих батьків. А з тими, хто не повернеться, державі доведеться вибудовувати постійний зв’язок як із частиною глобального українства.
Економіка і відбудова: рахунок майже на $600 млрд
Масштаб руйнувань уже перевищує можливості будь-якого окремого бюджету. За оцінкою RDNA5, підготовленою урядом України, Світовим банком, Єврокомісією та ООН, прямі збитки станом на кінець 2025 року перевищили $195 млрд, а потреби у відновленні протягом наступного десятиліття оцінюються майже у $588 млрд. Найбільше ресурсів потребуватимуть транспорт, енергетика та житло.
Але відбудова не повинна перетворитися на спробу відтворити країну «як було». Це шанс модернізувати енергетику, міста, транспорт, житловий фонд і промисловість за сучасними європейськими стандартами.
Роль ЄС тут буде визначальною – через фінансування, інтеграцію до єдиного ринку та реформи на шляху до членства. Але державних і донорських грошей все одно не вистачить. Потрібен приватний капітал, а він приходить туди, де працюють суди, захищена власність і зрозумілі правила. Тому верховенство права і боротьба з корупцією після війни стануть не абстрактною вимогою партнерів, а буквально економічною умовою відбудови.
Окреме питання – використання заморожених російських активів і майбутні репарації. Принцип тут має бути простим: платити за відбудову має не лише жертва агресії та її союзники.
Ветерани: мільйони людей повернуться у цивільне життя
Станом на 1 травня 2026 року статус ветерана в Україні мали понад 2 млн людей, із них 159 тисяч – особи з інвалідністю внаслідок війни. За прогнозами Мінветеранів, після завершення війни кількість ветеранів разом із членами їхніх сімей може становити 5–6 млн осіб.
Як змінювалися видатки на оборону за роки незалежності УкраїниОборонна стаття видатків залишається у пріоритеті вже другий рік поспіль. З початку 2023-го витрати перевищили трильйон. Але такі суми виділяли не завжди. Деталі – на інфографіці.
Це означає, що ветеранська політика не може залишатися вузькою соціальною сферою. Вона стане одним із центральних напрямів державної політики. Йдеться про лікування і реабілітацію, психологічну підтримку, житло, перекваліфікацію, працевлаштування, підприємництво та участь ветеранів у суспільному й політичному житті.
Особливої ваги набуде безбар’єрність. Доступними мають бути не лише будівлі з пандусами, а транспорт, робочі місця, житло, державні послуги і міський простір загалом. Війна вже суттєво збільшила кількість людей з інвалідністю, а реабілітаційні потреби перевищують нинішні можливості системи.
Водночас військовий досвід мільйонів людей – це величезний людський капітал. Лідерство, технологічні компетенції, управління кризами, відповідальність за команди – усе це після демобілізації має бути інтегровано в економіку, державне управління, освіту і систему національної безпеки.
Справедливість, довіра і ментальне здоров’я
Після війни українському суспільству доведеться відповісти на багато незручних питань. Про справедливість мобілізації. Про співвідношення втрат і привілеїв. Про корупцію під час війни. Про різний досвід фронту, окупації, евакуації та життя в тилу.
Якщо держава не запропонує зрозумілих і однакових для всіх правил, ці відмінності можуть перетворитися на нові лінії внутрішнього конфлікту. Тому післявоєнне відновлення – це ще й відновлення довіри: до судів, державних інституцій, правил розподілу допомоги та одне до одного.
Ціна війни: які області України потребують найбільше коштів на відновленняПовномасштабна війна завдала понад 860 мільярдів доларів прямих і довгострокових збитків Україні, а на відновлення може знадобитися майже 580 мільярдів. Детальніше про те, які регіони постраждали найбільше – на інфографіці «Слово і діло».
Не менш важливими будуть горизонтальні зв’язки – громади, волонтерські мережі, ветеранські організації, місцеве самоврядування. Саме вони багато в чому допомогли країні пройти перші роки великої війни. Після її завершення їх потрібно не замінювати державною бюрократією, а використовувати як частину нової системи суспільної стійкості.
Є й зовнішній вимір справедливості. У травні 2026 року 36 держав і ЄС підтримали механізм управління Спеціальним трибуналом щодо злочину агресії проти України. Але справедливість для українців вимірюватиметься не лише кількістю створених міжнародних інституцій, а реальними вироками, компенсаціями та відповідальністю тих, хто ухвалював рішення про напад.
І нарешті – ментальне здоров’я. ВООЗ оцінює, що проблеми психічного здоров’я через війну можуть стосуватися близько 10 млн українців. Це наслідки втрат, поранень, окупації, полону, вимушеного переміщення і багаторічного життя під загрозою обстрілів. Психологічна допомога після війни має стати такою ж нормальною і доступною частиною державної системи, як первинна медицина.
Україна вже довела, що здатна захистити свою державність. Наступний тест буде не менш складним – навчитися жити після війни так, щоб її наслідки не зруйнували те, що вдалося відстояти на фронті.
Бо справжня перемога вимірюватиметься не лише збереженою державою. А й тим, чи залишиться вона безпечною, населеною, економічно життєздатною, справедливою і придатною для нормального життя.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»