Велика спокуса виміряти війну, не тільки цю, будь-яку, за допомогою зрозумілих, обчислювальних величин: людей, гармат, ракет, літаків, пального. Дуже важливі речі. Їхнім відтворенням і вдосконаленням, щоб залишалася можливість вести бойові дії, займається складна, величезна система. У росії від початку ця система була грандіозною, купа виробленого заліза вища, розмір армії не співмірний з українською, нафти – забийся. Абсолютно об'єктивні обставини, які давали всі підстави противнику сподіватися, а нашим недовірливим партнерам бідкатися, що довго Україна не встоїть.
Ці прості міркування не спрацювали у 2022 році, коли нам були готові допомагати хіба що в партизанській війні, яка мала розгорнутися після програшу, і поготів немає жодних підстав хапатися за голову зараз, коли західні оборонні підприємства разом із українськими потужно нарощують оберти, виробляючи безліч дивовижних убивчих штуковин, про які на початку війни і не мріялося. Росія тулиться під мідл- і діпстрайками, повітряний простір України захищають F-16 і «Міражі», а на підході «Гріпени» та «Рафалі»: наче чудовий сон!
Італія, Швейцарія та Швеція найбільше наростили обсяги допомоги Україні за перше півріччя 2026Як партнери збільшили обсяги військової, фінансової та гуманітарної допомоги Україні за перше півріччя 2026 року – на інфографіці «Слово і діло».
Ключем до розуміння української стійкості, як, до речі, і до мотивів нападу на Україну, є Революція гідності. Неборканість України виявилася, зрозуміло, десятьма роками раніше, під час помаранчевого свята непослуху, але у 2014 році набула особливо виразної форми, коли народний протест усвідомив себе як боротьбу за громадянську гідність і взяв на озброєння гасло «Геть від Москви!». Готовність іти під кулі за свою свободу вибору показала, як далеко зайшов процес сепарації українців від спільного радянсько-пострадянського минулого. Кремлю не посміхалося отримати в себе під боком державу – розсадник громадянської фронди, і якщо українській революції знову не вдалося дати в морду, за відомим висловом політтехнолога Гліба Павловського, вирішено було дати в морду Україні, що вбрикнула, – тоді відтяпали Крим і шматок Донбасу, а у 2022-му спробували закрити питання раз і назавжди. І наразилися на народ із загостреним почуттям громадянської гідності. Це виявилося тим самим «секретним» ресурсом, що не піддається підрахунку й допомагав нам битися у, здавалося б, безнадійних обставинах. Навіть трагічні й у військовому відношенні неуспішні епізоди часом залишали моральну перевагу за українцями. Звідси й слова захисників острова Зміїний, що облетіли весь світ, і горда смерть Олександра Мацієвського.
Росія полізла у зашморг. Колонка Леоніда ШвецяНа росію накинуто багаторічний економічний зашморг, який тримають у руках США, ЄС та їхні союзники.
Протистоїть же нам народ, який без особливого спротиву, а десь і без жалю дозволив розтоптати паростки своєї громадянської гідності, а частково в цьому розтоптуванні запекло взяв участь. Росіяни компенсують її протезом із віри в винятковість і велич держави, стаючи її безсловесними заручниками та виконавцями начальницької волі. «Бути Za путіна – базовий мінімум», як говорить недавнє передвиборче гасло «Єдиної росії». Звісно, це теж ресурс: можливість, здається, безкінечно черпати м'ясо для «штурмів» і не зважати на втрати. Віра в начальство, однак, зовсім не така глибока, нагорі це розуміють і м'ясо купують, уникаючи спроб патріотичної мобілізації, яка неминуче виявить справжню якість глибинного патріотизму.
За путінською агресією ховається прагнення підтвердити базову чекістську переконаність і довести всьому світові, що люди в своїй основі лайно, а прояви гідності – лише поверхневий наліт, зламати можна кожного, це лише справа часу та застосовуваних інструментів для катувань. Зламати Україну й зробити з цього наочний урок стало просто його нав'язливою ідеєю.
У заявах окремих діячів терміново ініціювати перемовини з Кремлем, який категорично від переговорів відмовляється, вчергове затявшись поставити до весни Україну на коліна, відсутня саме громадянська гідність, яка відрізняє й виручає українців. А для путіна це пряме свідчення успішності його зусиль: «О, ось і заскавуліли!». Не Україну переконує Олексій Гончаренко своїми закликами, а душителя продовжувати удушення. Власне, це все, що потрібно знати про цю ініціативу та її ініціаторів.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»