У Польщі досягла точки кипіння конституційна криза, яка триває вже понад десять років. 30 жовтня у Варшаві зібралися протестувальники та поліція через напружену ситуацію з призначенням суддів до Конституційного трибуналу. У штовханині взяв участь і сам президент Навроцький, який терміново завершив візит до Сенегалу, а прем’єр-міністр Туск заявив, що відновлення верховенства права є обов’язком уряду. Ці події – лише верхівка конфлікту, який розпочався ще у 2015 році. «Слово і діло» пояснює на інфографіці суть конституційної кризи у Польщі та позиції сторін.
У центрі теперішнього спалаху політичної кризи у західного сусіда України перебуває Конституційний трибунал – польський аналог українського Конституційного суду. Він перевіряє відповідність законів та підписаних міжнародних угод Конституції, розглядає конституційні скарги громадян та вирішує суперечки між органами влади – наприклад, коли йдеться про перетин повноважень прем’єра та президента.
У 2015 році панівна тоді партія «Право і Справедливість» змінила низку правил роботи Конституційного трибуналу – підняла вимоги до суддів та поріг голосів для ухвалення рішень. Крім того, новий Сейм 2015 року не визнав призначення суддів, яких запропонувало попереднє скликання Сейму на чолі з «Громадянською платформою» Дональда Туска.
Також склалася дивна ситуація: сам Конституційний трибунал визнав неконституційним рішення нового Сейму, але польський уряд відмовився публікувати рішення трибуналу через нібито порушення процедур під час його ухвалення. Таким чином, польська влада партії «Право і Справедливість» з президентом Анджеєм Дудою фактично узурпувала вплив на Конституційний трибунал.
Венеційська комісія Ради Європи та Європейська комісія засудили втручання у роботу трибуналу, через що Польща вступила у тривалий конфлікт з європейськими інституціями через авторитарні тенденції влади «ПіС».
У 2023 році «Громадянська платформа» знову перемогла на виборах до Сейму. Однією з обіцянок Дональда Туска як прем’єра стало відновлення верховенства права у Польщі – зокрема й розв’язання ситуації з Конституційним трибуналом. Однак спроби реформувати Конституційний трибунал і повернути йому статус, який той мав до 2015 року, зіткнулися з протидією самого трибуналу.
Відтоді у Польщі тривав конфлікт – з одного боку між парламентом з коаліцією «Громадянської платформи» на чолі з прем’єром Дональдом Туском, та президентами від парламентської меншості «ПіС», Дудою і Навроцьким, зі взаємними звинуваченнями у порушеннях конституційного ладу.
У березні 2026 року Сейм обрав шістьох нових суддів КТ на заміну тим, чиї терміни скінчилися. Проте президент Кароль Навроцький прийняв присягу лише від двох суддів – хоча за законом він мусить прийняти її, якщо тільки немає підозр у порушенні процедури.
9 квітня четверо суддів склали присягу за участі нотаріуса в Сеймі, але президент і керівництво Конституційного трибуналу не визнали їх. На бік Сейму і Дональда Туска врешті стали Європейський суд з прав людини та Єврокомісія, які підтвердили, що у Польщі саме Сейм має повноваження обирати суддів.
Нарешті, 30 жовтня суддя Анна Корвін-Пйотровська заявила про усунення глави трибуналу Богдана Свенчковського від обов’язків і перебирання на себе керівництва установою. Після цього, власне, у Варшаві й спалахнули протести, а президент Навроцький достроково повернувся із Сенегалу.
У цій ситуації Дональд Туск підтримав рішення судді, проте врешті ситуація знову опинилася в глухому куті, який лише загострив багаторічне протистояння у Польщі проєвропейських та консервативних політиків.
Нагадаємо, Єврокомісія знову заявила, що саме Сейм має право призначати нових суддів до Конституційного трибуналу в Польщі.
Прем’єр Дональд Туск звинуватив «ПіС» і президентів Дуду та Навроцького у руйнуванні верховенства права – тим часом експрем’єр Матеуш Моравецький заявив, що місце теперішньої коаліції «на смітнику історії». Крім того, через події з трибуналом у відставку подали посли Польщі в Китаї та Румунії Якуб Кумох і Павел Солох.
Раніше «Слово і діло» розповідало про географію нападів на українців у Польщі у 2026 році, які суттєво почастішали через дипломатичні суперечки між Києвом і Варшавою.
На іншій інфографіці ми показували, як змінювався товарообіг між Україною та Польщею за останні 25 років.
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»