Трагічні події в Дніпрі, які призвели до загибелі двох поліцейських, із новою силою сколихнули українське суспільство. Знову актуальними стали питання щодо ефективної діяльності нової поліції та необхідності продовжити її реформування.
На тлі показників зростання злочинності подальші заяви про реформування поліції дуже дратують українців та породжують зневіру. Втім, швидких методів ніхто не обіцяв та й сподіватися на зміни в правоохоронній системі всього за 1,5 року було б занадто наївно.
Питання не у фінансуванні
Втім, і результати реформи Нацполіції не вражають. Так, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков днями заявив про те, що реформа поліції триватиме роками. «Ми змінюємо поліцію. Це не може відбутися швидко й без помилок. Але я перефразую Вацлава Гавела й скажу: краще п'ять років змін із помилками, ніж 50 років стагнації. Така наша реформа», – заявив він під час відкриття університету МВС у Сєвєродонецьку.
Своєю чергою, очільниця Нацполіції Хатія Деканоїдзе говорить про вади системи набору та перепідготовки нових поліцейських. Бракує кадрів та мотивації. Зокрема, йдеться про збільшення зарплат не лише патрульним поліцейським, але й слідчим. У Нацполіції сподіваються, що фінансування реформи в Держбюджеті-2017 буде значно збільшено. «Сподіваюся, що 2017 рік стане роком, коли бюджет Національної поліції України буде нормальним. Ми зараз вимагаємо близько 27 мільярдів гривень на рік. Було 13 мільярдів», – наполягає Деканоїдзе.
Однак, з огляду на останні події, можливо, варто звернути увагу на дещо простіші для реалізації реформи МВС речі, які не потребуватимуть значного збільшення фінансування?
Криміногенний цейтнот
У МВС фіксують збільшення кількості кримінальних та інших злочинів. Такий процес спостерігається останні 2 роки та пов'язаний не лише з реформою самої поліції, але й з низкою інших причин. Перш за все, з військовими діями на Сході та збільшенням кількості зброї на руках у населення. До того ж, негативну ситуацію з криміналом поглиблює економічна криза, безробіття.
Статистика невблаганна. Щодня по всій країні викрадають 33 автівки, загальна кількість викрадень транспортних засобів збільшилася на 16% порівняно з минулим роком. З початку 2016 року було зареєстровано 410 тисяч кримінальних правопорушень, що на 25% більше, ніж 2015 року. Кількість крадіжок зросла на 38%, пограбувань – на 40%, розбоїв – на 30%. І хоч до патрульних поліцейських громадяни, як і раніше, охоче звертаються, втім, похвалитися високими результатами в розкритті злочинів у Нацполіції не можуть.
Озброєні й… безпечні?
Гострої критики дії поліцейських зазнали й із вуст генпрокурора Юрія Луценка. Зокрема, він акцентував на недоліках у діяльності патрульних поліцейських на прикладі столиці. «Ви маєте міняти маршрути, виходити з автомобілів, спілкуватися з людьми, тому що наркомани на Троєщині вже знають о котрій годині й хвилині проїжджає патрульна поліція», – зазначив Луценко минулого тижня під час засідання парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Про недоліки в режимі роботи поліцейських яскраво свідчить й трагічна ситуація в Дніпрі. Очільниця Нацполіції неодноразово підкреслювала, що дії поліції будуть суттєво відкориговані після випадку з нічними перегонами юнаків на БМВ та вбивством одного з пасажирів фатального авто патрульним поліцейським. Після того випадку моральний дух поліціантів суттєво впав, адже суспільство безапеляційно розкритикувало занадто жорсткі дії патрульного.
Останні ж події із вбивством двох патрульних засвідчили: змінювати потрібно не лише роботу поліцейських, а й узагалі ставлення до роботи правоохоронців з боку суспільства. Громадяни повинні мати не лише права, але й обов’язки. Дивно, що після навчання наших патрульних спеціалістами зі США,в Україні так і не змінили порядок дій наших правоохоронців у кризових ситуаціях. З огляду на криміногенну ситуацію, потрібно негайно змінювати підходи.
Перш за все, експерти вже радять звернути увагу на зміни в питаннях техніки безпеки та протоколу поведінки при взаємодії з порушниками. За взірець варто взяти роботу американських копів: у більшості штатів після зупинки авто поліцією, порушник чи потенційний зловмисник має залишатися на своєму місці, поклавши обидві руки на кермо. В разі будь-яких несподіванок із боку громадянина, це розцінюється як небезпечна ситуація й поліцейський, згідно з інструкціями, може застосувати найбільш жорсткі заходи зі знешкодження потенційної загрози.
Крім того, один із патрульних має прикривати екіпаж, перебуваючи на безпечній відстані від порушника, тримаючи напоготові зброю. Поліцейським потрібно надати право стріляти на ураження в разі прояву непокори, яка загрожує життю та здоров'ю поліцейських та цивільного населення.
До слова, в МВС уже заявили про ініціативу внести до Верховної Ради пакет законопроектів, серед яких буде й імператив презумпції правоти поліцейського. На думку міністра МВС, поліція, яка реформується, «повинна і буде отримувати і більше прав, і більше довіри суспільства».
Відповідальність активних
Ще більше позитивних відгуків зібрав вчинок водія маршрутного таксі, який намагався зупинити вбивцю поліцейських та сам наражався на серйозну небезпеку.
Ця ситуація знову актуалізує питання про необхідність надання права на володіння короткоствольною вогнепальною зброєю. Дискусії тривають ще з часів подій Революції Гідності. Була зареєстрована низка законопроектів, втім, ані Президент, ані самі народні депутати поки що не підтримали цю ідею. Сам очільник МВС неодноразово підкреслював передчасність такого кроку.
Однак що більше в суспільстві виникає подібних ситуацій, то очевиднішою є необхідність суттєво розглянути питання про забезпечення найбільш активної та правосвідомої частини громадян можливістю володіти власною вогнепальною зброєю та використовувати її з метою самозахисту. Повертаючись до ситуації із водієм маршрутки – цілком очевидно, що зловмисник не зміг би скоїти аж 8 пострілів у його бік, якби той також міг відстрілюватися.
В кого ж тоді право на насильство?
З одного боку, держава хоче цілком контролювати право на застосування насильства в межах законодавства для дотримання правопорядку. З іншого – цілком очевидно, що цих двох завдань владі поки що не вдається виконати: йдеться і про застосування насильства, і про ефективну боротьбу із злочинністю.
Потрібно терміново підіймати правову свідомість громадян, гарантувати безпеку свідкам та потерпілим, а також заохочувати найбільш активних з тих, хто не байдужий до проблеми боротьби зі злочинністю. Тобто йдеться не лише про надання права на володіння зброєю, а про значно серйозніші зміни в правовій свідомості українців – виховання відповідальності не лише за себе, але й за своїх близьких.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»