Кожен з нас з нас з дитинства має певні уподобання. Хтось займається спортом, хтось музикою або вокалом. Стати чемпіоном, видатним музикантом або співаком? Зрозуміло, що досягти цього під силу лише одиницям. Але навчитися перемагати, тренувати себе заради досягнення мети — може і має кожен...
Так само і з дотриманням Посту. Сумнівно, щоби хтось з нас до Великодня став великим аскетом. Але кожен з нас за цей час, насправді недовгий час, зможе отримати серію перемог над собою та вдосконалитись. Отже, наша перша порада: не варто гратися у «аскета», ліпше спробувати перемогти себе.
Рухаємося далі. Відмовляючись від м’ясного та молочного, спробуймо також не «їсти» ближніх. Легко сказати — «не грайся у аскета». Але ж часом так хочеться уявити себе кимось великим! Отже порада друга: зробімо справді щось значуще. А саме спробуймо утриматися від роздратованості, осуду та гніву. Не вийшло? Ми усе ж таки відчуваємо роздратованість або осуд? Тоді, принаймні, давайте повчимося стриманості. Промовчімо. Спробуймо забути погані думки. А головне — вивчаймо свій внутрішній стан і не даваймо собі впасти в гординю.
Порада третя. Хтось з наших ближніх не дотримується Посту? Причини можуть бути різні. Можливо, не всі члени нашої родини воцерковлені. Або, навіть, не всі є віруючими. Так або інакше, не треба намагатися переконати ближніх, що їм також належить постувати. І намагаймося самі постити так, аби не створювати з цього «подію» у родині або у колективі, де ми працюємо. Пам’ятаймо, головна чеснота «аскета» — скромність.
Порада четверта. У нас хронічно не вистачає часу на молитву? Тоді Великий Піст для нас — це, перш за все, нагода для молитви. Напевно багато хто зауважив, що особливо важко молитися після їжі. Коли повіки важчають, а сите черево змушує дух засинати разом із тілом.
Що ж, Великий Піст — це прекрасний привід, аби полегшити собі молитовні «подвиги». Почуття легкого голоду — саме той стан, коли молитися найлегше. Отже спробуймо для початку їсти стільки, аби постійно перебувати у стані легкого голоду...
І ще — спробуймо під час Посту молитися вночі. Тільки не варто робити це так, щоби про це обов’язково дізналися наші ближні. Не забуваймо про слова в Євангеліє: «А ти, коли молишся, увійди до своєї кімнати, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6, 6).
Порада п’ята. У кожного з нас є справи, які ми відкладаємо на «потім». Провідати друзів. Допомогти батькам. Перечитати «довжелезні» послання апостола Павла. Повірте, саме цей Великий Піст — це, можливо, остання нагода для наших відкладених справ. Ви зробите їх або під час цього Посту або ніколи. Тільки не відкладаймо пісний «марафон» добрих справ на Страсний Тиждень. Спробуймо пригадати усі свої так звані «висяки» ще перед початком Посту. Та розподілімо їх виконання на увесь період Посту, можливо навіть склавши графік виконання.
P.S. Наостанок про немічних. Або про тих, хто живе в такому зубожінні, що не може перебирати харчами, оминаючи «скоромне». Якщо ви хворієте або з тих чи інших причин не можете дотримуватися усіх традицій та приписів Посту, то зосередьтеся на стриманості та молитві. І тримайте перед своїм внутрішнім зором слова Блаженнішого Митрополита Володимира — головне у Піст не їсти один одного.