Рівно три роки тому – 6 квітня 2014 року в Донецькій і Луганській областях відбулися події, що згодом поклали початок бойовим діям на сході нашої країни – захоплення Донецької ОДА та Луганського управління СБУ. Рівно за тиждень після цього Олександр Турчинов оголосив про початок антитерористичної операції, що стала однією з найтрагічніших сторінок української історії. Відтоді АТО є однією з найпопулярніших тем обіцянок вітчизняних політиків. Хто з них «піарився» на війні заслужено, а хто – ні, через три роки після її початку пропонує поглянути «Слово і Діло».
2014 рік: АТО тривалістю кілька годин і страховка в 1 мільйон
Навесні 2014 року, коли бойові дії на сході України тільки розпочались, вирішення конфлікту багатьом політикам здавалося простішим, ніж це було насправді. Наприклад, саме в цей період пролунала знаменита обіцянка Петра Порошенка (тоді ще – кандидата в президенти) про те, що антитерористична операція триватиме «кілька годин». Тоді ж майбутній гарант пообіцяв застрахувати життя кожного солдата-учасника АТО на 1 млн грн. Пізніше народний депутат Борислав Береза обіцяв домогтися від Президента виконання цієї обіцянки. Щоправда, також безуспішно.
У швидку перемогу вірив тоді й тимчасовий виконувач обов’язків голови Адміністрації Президента Сергій Пашинський, який запевняв, що АТО в районі Красного Лиману, Слов'янська, Краматорська «вийшла у фінальну стадію».
На жаль, подальший розвиток подій показав усю безглуздість цих заяв.
Втім, деякі обіцянки все ж були виконані. Наприклад, тодішній секретар Ради нацбезпеки і оборони Андрій Парубій запевняв, що антитерористична операція буде проводитись у всіх містах, де екстремісти порушують українські закони, і з тим, що ця обіцянками відповідними силовими органами виконуються, наразі посперачатися важко.
Обіцянку щодо фінансової підтримки боротьби з сепаратизмом, на відміну від Глави держави, зміг виконати Борис Філатов (тоді – заступник голови Дніпропетровської ОДА): «Слово і Діло» зафіксували факти виплати людям, що допомагали затримувати сепаратистів, грошової винагороди в розмірі 10 тис. дол. А ще не без участі Філатова у 2014-му був створений один із найвідоміших добровольчих батальйонів – «Дніпро».
Після подій в Іловайську з боку українських політиків посипались обіцянки щодо розслідування причин трагедії. Особливо часто про неї новоспечені народні депутати-»комбати». Наприклад Семен Семенченко, який заявив, що ініціюватиме створення слідчої комісії, яка розслідуватиме військові події у зоні АТО, або Юрій Береза, котрий пообіцяв, що слідча комісія Ради по Іловайську буде розглядати всі порушення законодавства в зоні АТО. Обидві обіцянки виконані, хоча родинам полеглих в Іловайському котлі від того не легше...
А от хто сприяв полегшенню ситуації й допомозі учасникам АТО, то це Ольга Богомолець, котра пообіцяла їм протезування за рахунок держави.
Серед обіцянок зі статусом «у процесі виконання», які були зафіксовані «Словом і Ділом» у 2014 році, відзначимо дві. Досить оптимістичні, на наш погляд: Петра Порошенка – про відновлення після закінчення війни зруйнованих виробничих приміщень і житла на Донбасі та Арсена Авакова – про те, що АТО на сході триватиме доти, «доки не буде наведений лад».
2015-2016 роки: легалізація добровольців та лікування учасників АТО
Серед заяв, що найчастіше лунали з приводу антитерористичної операції у 2015 році, варто виділити два лейтмотиви: запровадження воєнного стану та надання статусу учасників бойових дій добровольцям. Щодо першого свою обіцянку, наприклад, провалив народний депутат Вадим Денисенко, котрий у лютому 2015-го переконував, що «в тій чи іншій мірі» воєнний стан невдовзі в Україні буде запроваджений. Друга тема викликала дещо більший резонанс. Обіцянки з цього приводу давало багато полтиків, а у Парубія їх зареєстровано аж дві.
Натомість тодішній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк запевнив у тому, що держава розробить механізм позбавлення статусу учасника бойових дій у разі подання неправдивих даних. Також глава уряду зміг забезпечити виплату грошей учасникам АТО для складного протезування, тоді як міністр оборони Степан Полторак – створення юридичних центрів із надання допомоги УБД.
Тоді ж, у 2015-му не відправляти до зони проведення АТО призовників пообіцяв Президент.
Що ж до 2016 року, то обіцянки, які давали політики щодо антитерористичної операції, здебільшого стосувалися переговорного процесу в Мінську звільнення полонених і облаштування оборонної інфраструктури та озброєння війська. Більшість із цих тем, на наш погляд, вимагають окремого розгляду. Відзначимо лише кілька найбільш глобальних обіцянок: секретаря РНБО Турчинова – про негайну мобілізацію у в разі значного загострення в зоні проведення АТО та Президента Порошенка – про створення міжнародного донорського фонду для відбудови понівечених територій після завершення військового конфлікту на Донбасі. Обидві поки що мають статус «у процесі виконання». Перша – на щастя, друга – на жаль.
Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»