Американські ЗМІ всерйоз заговорили про готовність армії США завдати удару по Північній Кореї для того, щоби знищити ракетні та ядерні об'єкти цієї країни. Якщо підготовка до цих ударів дійсно ведеться, то вона говорить про прагнення президента США Дональда Трампа вершити свою політику в будь-який точці земної кулі, не звертаючи уваги на перешкоди. На користь цього свідчить і недавній ракетний удар по сирійській авіабазі Еш-Шайрат, який завдав величезної шкоди іміджу Росії. Здатність Трампа «підвищувати ставки» може принести велику користь Україні в її боротьбі з російською військовою агресією.
Перемога «республіканця» Дональда Трампа на президентських виборах у США восени минулого року спочатку викликала розчарування в Україні та радість у Росії. Всі пам'ятали неоднозначні висловлювання Трампа-кандидата, що стосувалися, наприклад, можливості визнання США анексії Криму. «Ми розглянемо це. Так, ми розглянемо», – сказав Трамп на одній зі своїх прес-конференцій влітку 2016 року.
Але всі забували про те, що реальність може зруйнувати всі передвиборчі заяви. Насправді не було ані найменших підстав думати про те, що Дональд Трамп буде підтримувати Володимира Путіна і «здасть» Україну.
По-перше, Республіканська партія США завжди розглядала нашу країну як противагу РФ. Так у 2008 році саме «республіканець» Джордж Буш (молодший) виступав головним лобістом надання Україні плану дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО на саміті Альянсу в Бухаресті. Втім, завдяки дипломатичним зусиллям російської сторони, надання ПДЧ зірвалося.
По-друге, саме в рядах «республіканців» перебуває один із «друзів України» – сенатор Джон Маккейн, який із самого початку російської військової агресії в 2014 році зайняв глибоко проукраїнську позицію й неодноразово закликав надати в розпорядження української армії так звану летальну зброю.
І, по-третє, прихильники Республіканської партії завжди були налаштовані недружньо щодо Радянського Союзу і його правонаступниці – Російської Федерації. Це «демократ» Барак Обама говорив про «перезавантаження» відносин із Росією, а ось «республіканці» Рональд Рейган і Джордж Буш (старший) активно сприяли розпаду СРСР. Крім того, саме, «республіканці» завжди виступали за збільшення витрат на оборону та національну безпеку США, а також досить жорстку зовнішню політику. Наприклад, обидві війни в Іраку – в 1990-1991, а також у 2003 роках, відбулися, коли президентами США були представники Республіканської партії Джордж Буш (старший) і Джордж Буш (молодший).
Те, що і Дональд Трамп, незважаючи на всю передвиборчу риторику, буде поводитись як справжній «республіканець», було продемонстровано 7 квітня, коли 59 американських крилатих ракет «Томагавк» були випущені по сирійській авіабазі Еш-Шайрат. Офіційним приводом для ракетного удару стала хімічна атака в Хан-Шейхуні, здійснена 4 квітня. В результаті цієї атаки, загинули близько 90 і постраждали понад 550 осіб, включаючи дітей. Відповідальність за ці дії була покладена на сирійські ВПС, підконтрольні президенту Башару Асаду – союзнику Росії в сирійському конфлікті.
Правда, російські військові, що перебували в Еш-Шайраті, були заздалегідь попереджені американцями про нанесення ракетного удару, тому втрати понесла тільки сирійська армія. Але російська сторона отримала величезний іміджевий збиток. Річ у тім, що, після подій 17 вересня 2016 року (ще до обрання Трампа президентом США), очолювана США коаліція протягом півгодини бомбила позиції військ Асада в Дейр-ез-Зорі. Після цього офіційний представник Міноборони Росії Ігор Конашенков заявив, що для захисту об'єктів у Сирії і щоб уникнути повторення ситуації 17 вересня, в САР доставлені додаткові батареї зенітно-ракетних комплексів С-300 і С-400, радіус дії яких може стати «сюрпризом для будь-яких неопізнаних об'єктів». «У бойових розрахунків російських комплексів ППО навряд чи буде час на з'ясування «прямою лінією» точної програми польоту ракет і належності їхніх носіїв», – попередив Конашенков.
Проте, незважаючи на всі войовничі заяви, під час обстрілу Еш-Шайрата, російські ППО ніяк себе не проявили. А оскільки росіяни знали про підготовку атаки, їх бездіяльність говорить лише про небажання зв'язуватися з американцями. Історія з Еш-Шайратом ставить під сумнів не тільки здатність президента РФ Володимира Путіна захистити свого союзника Башара Асада, але й весь сенс перебування російського контингенту в Сирії. До слова, однією з причин втручання Росії в сирійський конфлікт є прагнення «купити» у американців зняття санкцій за вторгнення в Україну.
Дональд Трамп, своєю чергою, показав, що ніхто не завадить йому «підвищити ставки» в будь-якій точці земної кулі. Зокрема, американські ЗМІ стверджують, що армія США готова вдарити по Північній Кореї для того, щоб знищити об'єкти ракетної і ядерної програми цієї країни. Для нанесення ударів можуть бути використані особливі боєприпаси. Їх можливості були наочно продемонстровані 13 квітня в Афганістані, де США застосували проти терористів ІДІЛ МОАВ (мати всіх бомб) – найпотужніший неядерний боєприпас вагою в 9,5 тонн, з яких 8,4 тонни припадають на вибухову речовину. І якщо бомбардування Північної Кореї дійсно почнуться – це буде дуже неприємно для Росії, адже новий і дуже небезпечний театр військових дій розгорнеться зовсім недалеко від її східних кордонів.
Користь від «підвищення ставок» може отримати й Україна, яка давно чекає від американців поставок зброї. Незважаючи на численні заклики сенаторів, попередній президент США, Барак Обама, не дозволяв поставляти Україні так звану летальну зброю, побоюючись, що у відповідь Росія спровокує ескалацію на Донбасі. З Трампом ситуація може змінитися. Ще будучи кандидатом у президенти, він одного разу визнав, що «США підтримували Україну, але швидше за словами, а не справами», а Обама «не робив для України того, що повинен».
Передумови для зміни ситуації вже намітилися. Правда, американська зброя може прибути в Україну з «чорного ходу» – з Канади. 3 квітня міністри оборони України Степан Полторак і Канади Хардж Сейджан підписали оборонну угоду. За словами Сейджана, наступним кроком стане внесення України в Автоматичний контрольний список країн із вогнепальної зброї (Automatic Firearms Country Control List). Це перелік держав, до яких Канада дозволяє експортувати зброю. А 5 квітня, розповідаючи про перспективи військової співпраці з Канадою, Президент Петро Порошенко згадав і про зброю: «Ми завершуємо – за потужної підтримки нашої діаспори – переговори про постачання нам зброї. І ми продовжуємо разом із нашими канадськими партнерами спільні навчання».
Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»