Політики часто обіцяють те, що в принципі є нереалістичним для виконання. Нещодавно прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив про боротьбу з популізмом.
Про це політолог Валентин Гладких розповів під час прес-конференції «Обіцянки уряду. Популістські vs. реалістичні».
Після нас хоч потоп
«Гройсман ще під час свого призначення заявив, що однією з найбільших загроз для країни є популізм. Саме в обіцянках він найбільше й проявляється. Та чи позбулися популізму в своїх обіцянках прем’єр та члени його Кабміну – питання риторичне», – зазначив Гладких.
Як уточнив політолог, популістичними можна вважати ті обіцянки, в яких відсутня конкретика.
«Наприклад, коли нам обіцяють привести всі дороги до нормального стану, то виникає запитання: а який стан вважати нормальним?», – підкреслив експерт.
Гладких додав, що часто виконання обіцянки може не бути пов’язаним безпосередньо з повноваженнями суб'єкта обіцянки.
«Це ще один критерій популістичної обіцянки», – нагадав він.
За його словами, до переліку критеріїв слід віднести й термін виконання обіцянки, який або відсутній, або виходить за межі повноважень суб'єкта обіцянки.
«Це відображає принцип «після нас хоч потоп». Виходить, що не так уже й важливо, що буде до 2020 року, а що – після. Та й узагалі, той, хто буде в 2020 році, нехай і звітує про виконання даної обіцянки», – акцентував Гладких.
Популізм чи вульгаризм
«В принципі, в популізмі немає нічого поганого. Це явище з’явилося внаслідок бажання задовільняти інтереси населення. Але з часом поняття дуже трансформувалось, а точніше, деградувало. Наразі це просто намагання досягти своїх меркантильних інтересів, ховаючись за риторикою про захист широких верств населення. Саме в такому значенні його використовують сьогодні політики в своїх обіцянках», - зазначив політолог.
Гладких додав, що в синонімічний ряд із популізмом стає поняття вульгарності.
«У стародавні часи ці терміни вживались як синонімічні. Часто те, що належало широким верствам населення, вважалося вульгарним. Тому це можна назвати навіть вульгаризмом. Це вже рівень примітивізму», – підкреслив він.
Очікування та реальність
Експерт зазначив, що часто політики дають обіцянки без зважання на те, чи взагалі реально їх виконати.
«На жаль, у нас політичний процес звівся до електорального. Політики, думають не про те, як розвиватиметься держава, а про те, чи не втратять вони своїх симпатиків, зробивши той чи інший крок», – продовжив фахівець.
«Як би це не звучало, але 90% неадекватних обіцянок українських політиків спричинені неадекватними очікуваннями українського суспільства. Люди чомусь вірять, що є надприродні сили, які за день можуть збільшити економіку, побороти корупцію», – наголосив Гладких.
Експерт нагадав, що колись Каха Бендукідзе виступав у грузинському парламенті й розповідав, які реформи потрібно провести, його запитали, коли Грузія досягне рівня Швейцарії.
«Бендукідзе, який звик працювати з цифрами, а не виборцями, відповів, що якщо ми забезпечимо зростання ВВП 10%, то через 60 років досягнемо певного рівня. Ключове – якщо ми забезпечимо протягом 60 років це зростання», – заявив політолог.
За його словами, на жаль, люди не хочуть чути правду.
«Правда в тому, що якщо навіть сьогодні в Україні почнуться фантастичні реформи швидкими темпами, ми все одно не станемо Швейцарією. Просто, можливо, інші покоління житимуть в іншій країні», – констатував експерт.
«Якщо прийти на вибори із заявою про те, що навряд чи за 5 років будуть відремонтовані всі дороги, то навряд чи такий кандидат отримає підтримку. Тому на вибори йдуть із заявами, що за рік запустять заводи й усе запрацює», – резюмував Валентин Гладких.
Докладніше про топ-10 найбільш популістичних обіцянок уряду читайте в матеріалі за посиланням.
Раніше аналітики «Слова і Діла» з'ясували, як змінилися політичні симпатії українців.