В Україні вже начебто і е-декларування запустили, і антикорупційні органи створили, сяк-так реформи рухаються, ба більше, вперше за всю історію взялися розслідувати корупційні злочини дітей українських міністрів, але висновки Заходу все такі ж, як і багато років тому, й звучать вже радше як вирок: влада в Україні наскрізь просякнута корупцією, й це корінь усіх проблем держави.
«Слово і Діло» з'ясувало, чому Україна ніяк не може вибратися з «корупційного зашморгу» та чи настільки ми безпорадні?
Експерт Центру політичних студій та аналітики «Ейдос» Гліб Канєвський переконаний, що Україні є на кого орієнтуватися в питання боротьби з корупцією.
Міжнародний досвід
«Три скандинавські країни – Данія, Швеція, Норвегія, сусідня Фінляндія та азіатський досвід, а саме Сінгапур – держави, які зуміли побудувати такі інститути, щоб не просто побороти корупцію, а ще й десятиліттями їй протидіяти. Для України їхній досвід має стати взірцем», – зазначив фахівець.
За його словами, перелічені країни, щоб досягти високих показників у протидії корупції, використовували низку кроків, які можуть бути застосовані й в Україні. В першу чергу це впровадження безпосередньо інститутів та органів, які успішно борються з корупцією, уточнив він.
«По-друге, насадження цінностей доброчесності згори донизу, тобто від керівників держави до низів. Було розуміння того, що неприпустимими є конфлікт інтересів, незаконне збагачення, отримання навіть найдрібніших подарунків. По-третє, важливим був крок щодо запровадження прогресивних методів формування державної служби. В цих країнах до органів влади приходять дійсно найбільш гідні, ініціативні та професійні громадяни, які реально прагнули кожен на своїй посаді перетворити свою країну на ефективну державу», – додав Канєвський.
Саме тому, на його думку, ці п’ять країн посідають верхні позиції в світових економічних та антикорупційних рейтингах.
Що не так з Україною
«Якщо за першим пунктом є хоча б мінімальні кроки, то в питанні доброчесності зрушення не спострерігаються. Саме цього елементу бракує Україні», – підкреслив він.
Тому Україна й перебуває в останніх десятках антикорупційних рейтингів, пояснив фахівець.
«Ми маємо справу з елітною корупцією, яка дійсно роз’їдає державу. Приклад номер один – фракція БПП. До складу фракції увійшли такі особи, як Розенблат, Кононенко, що є постійними фігурантами корупційних скандалів. Приклад номер два – фракція НФ. До її складу належать Мартиненко та Дейдей. Іншими словами, це приклади того, що політичні лідери не насаджують принципи доброчесності, а навпаки, толерують політичну корупцію», – наголосив Канєвський.
На його переконання, ситуація з побутовою корупцією має дещо інший ступінь, оскільки якщо зростуть доходи громадян, а середня зарплата буде не 300 доларів, а хоча б тисячу, побутова корупція зникне взагалі.
«Саме тому проблема корупція глибша, ніж хабар у лікарні. Поки корупція роз’їдає органи управління державою, все залишатиметься на такому ж рівні. Населення в медичних закладах і надалі шукатиме можливості, як підкупити та що ж таке купити лікарю, щоб просто отримати послугу кращого рівня», – резюмував Гліб Канєвський.
Докладніше про доходи українських політиків читайте в матеріалі «Астрономічні зарплати чиновників. Запобіжник від корупції чи привілей обраних?»
Яких результатів досяг орган, на який свого часу покладали великі надії, в питанні боротьби з корупцією – в матеріалі порталу «Дворіччя НАБУ. Про таке ми мріяли?».