Конституція 1996 року передбачила створення нового, а тому й невідомого для українців органу – Конституційного суду України. Логіка його створення полягала в тому, що КСУ мав стати арбітром у спорах між парламентом і президентом. Саме таку роль на сьогодні виконують конституційні суди в зарубіжних країнах. Утім, на жаль, повною мірою Конституційний суд України так і не зміг зайняти належне місце в системі стримувань і противаг. Очевидно, що однією з причин цього стала дискредитація самої цієї інституції, до якої долучилися і президент, і парламент, та й самі судді.
Так, у 2003 році Конституційний суд України ухвалив рішення у справі щодо термінів перебування на посаді президента України, яким фактично дозволив балотуватися на посаду президента Леоніду Кучмі втретє. Наступні рішення Конституційного суду також не сприяли збільшення його авторитету ані в юридичній спільноті, ані загалом у суспільстві. Звісно, що цьому сприяв і характер призначень на посади суддів КСУ. Річ у тім, що велика частина призначених суддів були «людьми без біографій». Інколи складно було раціонально пояснити, чому саме цих осіб призначав президент, обирав парламент чи з’їзд суддів на посади суддів КСУ.
Зрозуміло, що ці обставини не сприяли становленню довіри до органу конституційної юрисдикції. Не менше значення мав і той факт, що майже рік (протягом 2016-2017 років) Конституційний суд України не ухвалив жодного рішення, що багатьма розглядалося як смерть конституційної юстиції в Україні. Тим паче, що мало хто з пересічних громадян знав про причини бездіяльності КСУ (Конституційний суд України мав складатися з 18 суддів, при цьому фактично було лише 13 суддів. Для ухвалення рішення необхідно, щоб його підтримали мінімум десять суддів).
Втім, на сьогодні Конституційний суд України має всі можливості для того, щоб змінити нинішній стан речей. Нарешті обрали голову Конституційного суду України, людину, яка в юридичному середовищі має надзвичайно високий професійний і моральний авторитет. Нарешті ухвалили регламент КСУ, відсутність якого значною мірою блокувала КСУ. Нарешті більшість суддів КСУ є справді визнаними в юридичній спільноті фахівцями. Ну й найголовніше – Конституційний суд України почав ухвалювати рішення та повноцінно розглядати справи. Тому наразі пацієнт скоріше живий, ніж мертвий, подаючи симптоми до повного одужання.
P.S. Змінами до Конституції запровадили інститут конституційної скарги, що дає змогу кожному громадянину звернутися до Конституційного суду України зі скаргою, якщо особа вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Після нещодавнього ухвалення регламенту Конституційного суду України формальних перепон для початку розгляду конституційних скарг не залишилося.
Олександр Москалюк, спеціально для «Слова і Діла»