Якщо згадати Польщу в середині 80-х років, то вже тоді багато хто виїжджав за кордон і проблема міграції була актуальною.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів гендиректор Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко, оцінюючи проблему трудової міграції та пропозицію Мінсоцполітики стимулювати заробітчан платити страхові внески в Україні в обмін на трудовий стаж і субсидію, що в майбутньому дасть право на пенсію.
Трудова міграція: досвід інших країн
«У Польщі вже в середині 80-х років усі, навіть ті, хто мав спеціальність, виїжджали на непрофільні підробітки: працювали сантехніками, будівельниками й відгукувалися на інші вакансії, що були затребуваними. Після цього хтось повернувся, хтось – ні, але проблема з плином того, як країна розвивалась економічно й зростали зарплати, усувалася», – зазначив Дорошенко.
За його словами, в подальшому приблизно така сама доля чекала й на інші країни. Наприклад, країни Балтії. Якщо естонці в основному їдуть до Швеції та Фінляндії, яка ближча до них за всіма ознаками – історичними, територіальними, економічними, то литовці роз'їхалися по всій Європі.
В основному, додав експерт, литовці мігрували до Ірландії та Великої Британії. За різними оцінками, за час незалежності Литви виїхало до 25% населення.
«Перш за все це працездатне населення віком від 20 до 45 років. Тому Литва зараз переживає складні часи й перебуває в демографічній кризі», – пояснив фахівець.
Україна в зоні ризику – уроки Литви
«Україна пішла тим самим шляхом, коли ми отримали можливість безперешкодно виїжджати до країн, де є попит на робочу силу. Відповідно, в Україні сталась аналогічна ситуація. Перше, що потрібно зрозуміти, – ми не перші, хто стикається з такою проблемою. Друге – потрібно дивитися, якими способами вирішували ці питання інші країни й, відповідно, хто з них мав більш успішний підсумок», – уточнив Дорошенко.
Литва, незважаючи на те, що рівень життя там набагато вищий, ніж в Україні, не усунула проблему трудової міграції, підкреслив він.
«Якщо ми говоримо про доходи на душу населення, то вони вшестеро вищі, ніж в Україні, але при цьому Литва досі не вирішила проблему. В них виробництво так і не відкрилося», – акцентував економіст.
Він нагадав, що коли Литва вступала до ЄС, то взяла на себе дуже багато зобов'язань.
«Перш за все в галузі сільського господарства. Коли вони їх виконали, виявилося, що фермерство, на якому й трималася Литва, майже померло. Все тому, що вони були змушені закривати ферми через взяті зобов'язання щодо ліміту на виробництво молока, інших культур. Виробництво, яке ще залишалося досить потужним у Литві, стало неконкурентним», – наголосив Дорошенко.
За його словами, в результаті єдине, що залишилося зараз в цій країні, – малий бізнес, а середнього бізнесу майже немає.
«Країна живе в основному за рахунок малого бізнесу», – додав він.
Як повернути заробітчан?
На його думку, Україна має в своєму розпорядженні достатньо великий потенціал і, можливо, навіть кращі умови, ніж вищезгадані країни.
«Україна має зрозуміти, по-перше, скільки трудових сил не вистачає, по-друге, стимулювати створення робочих місць. Коли Кабмін говорить про необхідність створення багатьох робочих місць, зрозуміло, що ці робочі місця мають бути конкурентними насамперед за зарплатою, щоб люди залишалися, поверталися», – уточнив Дорошенко.
Він підкреслив, що часто ті, хто повертається з-за кордону, відкривають свій бізнес.
«Тобто люди з найманих працівників ідуть у підприємці, що не може не радувати. В Україні ситуація сумна, але частина українців, які мігрували, заявляють про те, що вони готові повернутися в Україну. Це добре. Так ми зможемо відновити баланс. Але для цього потрібно нарощувати ВВП більш ніж на 3%. Ми засіли на цих 3% зростання», – пояснив фахівець.
Це вже схоже на прокляття й вище стрибнути ми не можемо, акцентував він.
«Потрібно просто розвивати економіку й створювати робочі місця. Що первинне й вторинне? Підходи різні. Або спочатку ти розвиваєш економіку й вона створює робочі місця, або через створення робочих місць розвивається економіка. Це як підхід у США демократів і республіканців – вічна суперечка. Але те, що в кожному разі має бути орієнтир на розвиток економіки та створення робочих місць, суперечок викликати не може», – резюмував Олексій Дорошенко.
Як змінювався рівень безробіття та демографічні показники за останні п'ять років – у матеріалі «Слова і Діла» за посиланням.