Генеральний прокурор Юрій Луценко опинився на шпальтах ЗМІ. Однак цього разу не через нові викриття чи затримання злочинців. Окружний адміністративний суд Києва відкрив провадження щодо законності демонстрації на радіо й телебаченні рекламних роликів про діяльність ГПУ та генпрокурора. За погодженням Нацради ролики отримали статус соціальної реклами. Активісти стверджують, що реклама має радше ознаки політичної, а не соціальної, адже пропагує позиції генпрокурора для впливу на потенційних виборців, містить маніпуляції та спроби вплинути на глядача. Підготовче засідання призначили на 1 червня 2018 року.
«Слово і Діло» вирішило розібратися, наскільки ефективна політична реклама та чи може піар бути в межах закону.
Політична реклама – тренд сьогодення
Медіаконсультант Олександр Піддубний зазначив, що сьогодні політики вже не лише виконують функції керування державою, але й частково є комерційним продуктом, відповідно, за нинішніх умов вони також потребують реклами, як будь-який товар.
«Коли йдеться про політичну рекламу, дуже важливо, щоб споживач, який віддаватиме голос за цього політика і якого реклама до цього закликає, розумів сутність цього політика, що він несе», – уточнив експерт.
На його думку, політична реклама дійсно стала вимогою часу.
«Наприклад, коли були президентські вибори в Польщі, обирали між Комаровським і Дудою, то там цілком спокійно рекламу розміщували навіть у громадському транспорті, а в Україні це заборонено», – додав медіаконсультант.
Проблема в тому, що політична реклама має бути унормована, підкреслив він.
Реклама поза законом
«В принципі, загальновизнані механізми в світі, коли політик, який розміщує свою рекламу, несе особисту відповідальність за цю рекламу. В нас цього немає», – акцентував експерт.
На його думку, політик не може приховувати політичну рекламу під виглядом соціальної, під виглядом комерційних статей чи використовувати телеканал олігарха, що його підтримує, як майданчик для піару тощо.
«Це все виписується в законі. А в Україні належного закону немає. А навіть якби й був, то сумнівно, що він би виконувався. Політикам вигідна ситуація, що склалася. Незалежно від того, хто це буде – провладний представник чи опозиційний, попри свої гучні гасла, політики ніколи не погодяться, щоб реклама була унормованою», – пояснив Піддубний.
За його словами, навіть якщо щось ухвалять, то в наших реаліях закони не діють.
«Реклама потрібна, важлива й мусить бути унормована. Але це ідеальна картинка, від якої Україна ще далека», – наголосив медіаконсультант.
Вплив на виборця
На його переконання, політична реклама справді дієва.
Якщо порівняти програми політиків, з якими вони йдуть на вибори, та гасла на рекламних площах, радіо й телебаченні, то між собою одне з іншим жодним чином не пов’язане, звернув увагу фахівець.
«По-перше, програму в принципі читають мало. По-друге, там будуть складні речі, поняття. Реклама максимально примітивна. Це притаманно всьому світові. Наприклад, США з американською мрією. Це ні про що, але влучно, коротко й гучно», – уточнив експерт.
Більша частина людей на це справді ведуться, додав він.
«Ведуться навіть більше, ніж на гречку, грубо кажучи. Річ у тім, що соцпакети – не такий поширений інструмент, як реклама, що заповнює всі ефіри та ЗМІ», – резюмував Олександр Піддубний.
Зауважимо, згідно із соцопитуванням, Петро Порошенко не потрапив до топ-3 президентського рейтингу. Лідирує в президентському рейтингу голова «Батьківщини» Юлія Тимошенко.
Якби парламентські вибори відбулися найближчої неділі, то серед лідерів були би «Батьківщина», «Опоблок», «Громадянська позиція» та «Слуга народу».