Прем'єр-міністр заявив, що найближчим часом мінімальна заробітна плата зростати не буде. Це означає, що споживчий ринок за рахунок цього фактору дестабілізуватися не буде. Давайте розберемося в тому, чому так відбувається.
Історія мінімальної платні походить із 1349 року, коли король Англії встановив максимальну заробітну плату. І саме там 1604 року був уперше в світі встановлений мінімальний розмір зарплати в окремій галузі. На національному рівні мінімальну оплату праці закріпили в Новій Зеландії 1894 року. Всю першу половину ХХ століття економісти сперечалися щодо впливу мінімальної зарплати на збільшення безробіття. Але практика багатьох країн показала, що збільшення безробіття через її запровадження не відбувається. Тоді мінімальну оплату праці почали запроваджувати багато держав, і на сьогодні вона існує в 193 країнах світу. Водночас у деяких країнах вона закріплена на рівні регіонів або угодами профспілок, що також є обов’язковим для виконання всіма. Однією з останніх держав була Німеччина, яка встановила мінімальний рівень лише в 2015 році. А вісім країн Європи досі не закріпили її на національному рівні, в тому числі всі країни Скандинавії.
Максимальний розмір місячної заробітної плати в Європі в Люксембурзі – €1999, а найменший – поки що в Україні, €116. Але в Грузії вона складає всього €7. В Сполучених Штатах мінімальна плата становить $7,5 за годину та останній раз переглядалась у 2009 році. Максимальна мінімальна зарплата в США була встановлена 1968 року, яка дорівнює сучасним $11,4 за годину. Тобто там вона знизилася за півстоліття на третину. Однак багато штатів або муніципалітетів встановлюють свій мінімальний рівень, який у більшості штатів уже вищий за федеральний. Зараз в Америці відбувається «битва за $15».
У нас було багато суперечок щодо впливу підвищення мінімалки на інфляцію. Тому краще заглянути в історію цього питання в Україні. З 2000 року її розмір підвищувався 49 разів, тобто в середньому 2,5 рази на рік. Однак ніколи воно не було таким сильним, як у січні 2017 року, коли зарплата була піднята на 100%, тобто з 1600 до 3200грн. До цього найбільшим кроком було її зростання в 2000 році на 31%. Іноді її підняття відбувалося менш ніж на 1%. Наступне підвищення мінімального розміру оплати праці з 3200 до 3723 грн відбулося з 1 січня поточного року й становило 16%. Це зростання стало другим за величиною з 2010 року. Саме тому підняття мінімальної заробітної плати 2017 та 2018 років мало суттєвий вплив на загальний рівень інфляції в країні.
Загалом більшість країн Європи переглядають розмір мінімальної зарплати з 1 січня поточного року. Та всі роблять це з різною періодичністю. Так, Німеччина переглядає її раз на два роки, а Польща – щороку. Україні слід запозичити приклад країн ЄС і переглядати її за підсумками попереднього року, збільшуючи її з 1 січня.
Але головним чинником впливу зростання мінімальної платні є кількість людей, до яких воно застосовується. Вважається, що мінімальна зарплата стосується невеликого кола працівників, наприклад 1,4% в США або 4,5% у Польщі. В Україні ситуація прямо протилежна. За офіційними джерелами, в грудні 2017 року заробітну плату, меншу за мінімальну оплату праці, отримували 6,6% працюючих українців. Ще 20,7% людей отримували зарплату від 3200 до 4000 грн, тобто від мінімальної до трохи вищої за неї. Таким чином, майже 27% працюючих мали заробіток у межах мінімальної оплати. У грудні 2016 року тих, хто отримує зарплату, нижчу за мінімально встановлену, було 2,8%, а ще 11,7% працюючих отримували від мінімального розміру оплати, тобто 1600 і до 2000 грн. Тобто кількість людей, які фактично розраховують на мінімалку, становила 14,5%. Це показує, що кількість найменш оплачуваних працюючих зросла вдвічі за рік. Але міністр соціальної політики Рева повідомляв, що після підняття мінімального розміру оплати з 1 січня 2017 року до 3200 грн кількість тих, хто її отримує, зменшилася в 3,5 рази. Підтвердження цього в офіційних джерелах знайти не вдалося, але це набагато більше, ніж наведені вище дані. У дослідженні Державної служби статистики за 9 місяців 2017 року вказано, що середній дохід домогосподарства, тобто фактично сім’ї, становив 7681 грн. Якщо середня родина має двох працюючих, то середній дохід дорівнювався 3840 грн на людину. Стає зрозуміло, що встановити точну кількість людей, які залежать від розміру мінімальної зарплати в Україні важко, але вона в рази перевищує кількість працівників такої категорії в розвинутих країнах. Це означає, що чим більше українців будуть мати заробітні плати нижче за мінімально встановлену або близьку до неї, тим більш помітні економічні наслідки матиме її підвищення, тим більшу інфляцію вона викликатиме.
Мінімальна заробітна плата в країнах ЄС складає 46% від середньої. При цьому найбільша різниця існує в країнах Східної Європи. У Чехії мінімальна зарплата складає 39% від середньої, у Польщі – 43%, а в Литві – 45%. Але є й винятки. Так, найбільша різниця в цих двох зарплатах в Іспанії та Люксембурзі – 34% та 40% відповідно. Найрозвинутіші країни континенту демонструють більш соціальну політику. У Великій Британії працівники найнижчої кваліфікації отримують 58% від середнього розміру по країні, в Нідерландах – 55%, а у Франції – 51%. Країна з найменшою різницею в рівнях оплати – це, безперечно, Греція, в якій найменш оплачувані отримують 63% від середнього рівня. Це також є одним із чинників важкої економічної ситуації, оскільки втрачений стимул більше працювати. В Україні на січень 2018 року мінімальна зарплата становила 48% від середньої, тобто середня заробітна плата складала 7711 грн, а мінімальна – 3723 грн. До цього максимальне співвідношення між середньою та мінімальною заробітними платами в 44% було досягнуте в 2000 році. Таким чином, наша країна жила, як країна Західної Європи, що не відповідає економічним реаліям життя. Тому задачею уряду є не підвищення мінімальної зарплати, а підвищення розміру середньої.
Підбиваючи підсумки, можна зазначити наступне. Розмір підняття мінімальної заробітної плати має бути незначним. Періодичність перегляду краще проводити один раз на рік і робити це з 1 січня кожного року. Значний інфляційний вплив підвищення мінімальної зарплати мало через те, що воно стосується значної кількості людей, що підвищує собівартість виробленої ними продукції. Різниця між середньою та мінімальною заробітними платами має бути більшою. Саме тоді мінімальна оплата праці вирішуватиме свої завдання, тобто задовольнятиме мінімальні фізичні потреби людини.
Олексій Дорошенко, спеціально для «Слова і Діла»