Начальник Генштабу ЗСУ Віктор Муженко заявив, що наразі спостерігається найвища з 2014 року концентрація військових сил РФ на кордоні з Україною. За його словами, про це свідчить, зокрема, стрімке збільшення числа російських танків. Ми спробували прорахувати можливі сценарії розвитку подій.
Про концентрацію російських військ, яка різко збільшилася, начальник Генштабу Віктор Муженко повідомив у інтерв'ю агентству Reuters. За його словами, про це, зокрема, свідчить стрімке зростання числа російських танків Т-62М за 18 км від кордону з Україною. За даними супутникових знімків, із середини вересня й до 1 жовтня їх кількість майже потроїлася – з 93 до 250 одиниць. На думку Муженка, це говорить про скоординоване нарощування російських військ безпосередньо перед інцидентом 25 листопада. Нагадаємо, того дня російські прикордонники обстріляли й захопили три українських кораблі, які намагалися пройти через Керченську протоку з Одеси до Бердянська.
Начальник Генштабу зазначив, що наразі угруповання ЗС РФ біля кордонів з Україною найчисленніше з 2014 року. «Вкрай важко передбачити, коли агресору спаде на думку почати активні бойові дії проти України», – зазначив Муженко.
Раніше президент Петро Порошенко зазначив, що вздовж державного кордону розгорнуте наземне угруповання російських військ загальною чисельністю понад 80 тисяч військовослужбовців. Воно включає близько 1400 артилерійських і ракетних систем залпового вогню, 900 танків, 2300 бойових броньованих машин, більш ніж 500 літаків і 300 вертольотів.
На думку колишнього радника президента РФ Андрія Ілларіонова, метою можливої військової операції можуть бути міста Таврійськ і Нова Каховка на Херсонщині. Саме там бере свій початок Північно-Кримський канал, який до початку російського вторгнення постачав до Криму воду з Дніпра. Як відомо, після анексії, Україна перекрила подачу води каналом, що створило серйозні проблеми для захопленого Росією півострова.
Знову йдеться про формування російськими військами так званого «сухопутного коридору» до Криму, який може проходити уздовж узбережжя Азовського моря, повз Маріуполь і Бердянськь і далі до Херсонської області. Така операція може включати в себе комбіновані дії – прорив уздовж узбережжя, з одночасною висадкою морського десанту в Бердянську та Маріуполі, а також імовірною атакою російських військ, які дислокуються в анексованому Криму. Останній удар може мати відволікальний характер, оскільки кримські перешийки зручно обороняти, але незручно вести через них наступ.
Саме тому таку атаку вже не можна буде списати на «іхтамнетов», «відпускників» або «трактористів Донбасу», оскільки вона вестиметься із застосуванням великої кількості таких сил і засобів, що доступні лише російській армії.
Цей коридор піде уздовж стратегічної автодороги М14 сполученням Новоазовськ (наразі захопленний бойовиками) – Маріуполь – Бердянськ (дорога проходить це місто дотично) – Приморськ – Мелітополь – Нова Каховка загальною протяжністю близько 350 км. В районі Мелітополя до кримських перешийку в район Чонгара йде траса Е105, яка також буде частиною цього коридору. Річ у тім що російським військам необхідно не просто захопити витоки Північно-Кримського каналу, але й повністю контролювати все його русло, що пролягає на значній частині Херсонської області, аж до кримських перешийків, для того, щоб позбавити українську сторону будь-якої можливості знову перекрити воду, яка надходить до Криму. Зазначимо, що відстань від Маріуполя до Чонгара становить трохи більш ніж 300 км.
Від Маріуполя до Мелітополя дорога пролягає вздовж узбережжя Азовського моря, утворюючи практично 200-кілометровий відрізок, який пролягає іноді на відстані лише кількох кілометрів від урізу води.
Отже, гіпотетичний «коридор», що проходить у Приазов'ї, спочатку являтиме собою вузьку приморську «кишку». Якщо припустити, що російським військам вдасться пробити собі шлях до Криму та до Нової Каховки, то цей «коридор» потрібно буде ще й утримати. Це буде найважча частина завдання, тому що з одного боку в російських військ буде море, а з іншого – над приазовською «кишкою» навмсає потужне угруповання українських військ, яке дислокується в Донецькій області.
Таким чином, російським військам доведеться вибудувати довгострокову лінію оборони протяжністю понад 200 км на вузькому клаптику суші (відстань від центру Приморська до узбережжя лише 5 км, а від Мелітополя – не більш ніж 20), який вільно прострілюватиметься артилерією й легко може бути перерізаний українськими військами в одному або декількох місцях. У такому разі війська, які вторглися, ризикують потрапити відразу в кілька «котлів» і неминуче будуть знищені.
Уникнути такого розвитку подій російські війська можуть двома способами. Перший – це спробувати відразу розширити коридор і пересунути лінію оборони хоча б на 50-70 кілометрів від берега. Такі дії зажадають величезної кількості ресурсів. Вважається, що смуга оборони бригади має становити від 10 до 20 км. Легко підрахувати, що для захисту «кишки» протяжністю в 200 км росіянам знадобиться щонайменше 10 бригад, а це від 30 до 50 тисяч військовослужбовців (нагадаємо, загалом на кордоні, за словами президента, сконцентровано 80 тисяч військовослужбовців). Ці бригади складуть, скоріш за все, лише один ешелон оборони, тому абсолютно не виключено, що для захисту коридору росіянам знадобиться ще більше людей і техніки. І це не враховуючи тих сил і засобів, які будуть потрібні для захоплення та оборони територій у Херсонській області.
Таким чином, операція «коридор заради коридору» потребуватиме від армії РФ великих ресурсів і взагалі не гарантує результату, тому що угруповання в Приазов'ї в будь-який момент може бути скинута в море. Щоб цього не сталося, командування ЗС РФ може запустити другий сценарій розвитку подій, за якого атака в Приазов'ї стане частиною більш масштабної операції, що має на меті розгромити все угруповання української армії в Донецькій і Луганській областях або змусити відступити його до Дніпра. Таким чином, РФ автоматично отримує в руки і сухопутний коридор, і Північно-Кримський канал. У такому разі, щоб вирішити всі свої завдання, російській стороні абсолютно необов'язково окупувати територію України. Досить буде за правом переможця продиктувати свої умови укладення миру.
Міжнародна реакція на широкомасштабне вторгнення РФ на територію України обіцяє бути досить жорсткою. Однак навряд чи Захід встигне надати істотну військову допомогу. Тому Україні у відбитті такої агресії доведеться розраховувати лише на власні сили. Порівняно з 2014 роком ціна континентальної війни з Україною для РФ істотно збільшилася. Саме «ціна питання» й зупиняє Кремль від останнього кроку.
Ігор Вєтров, спеціально для «Слова і Діла»