У четвер, 17 січня, Верховна Рада ухвалила закон, який дозволяє Міністерству оборони напряму купляти військову продукцію у зарубіжних партнерів. Раніше такі процедури могли здійснюватися лише за посередництва спецекспортера, що входить до складу держконцерну «Укроборонпром». Закон був ухвалений у результаті тиску з боку США, які поклали на іншу чашу вагів можливість надання Україні військову допомогу на суму в $125 млн.
Законопроект №9122, який дозволить Міністерству оборони напряму купувати імпортну військову продукцію, Верховна Рада підтримала в другому читанні. Завдяки цьому закону можна буде прискорити процедуру закупівель і заощадити кошти за рахунок відсутності комісійних за посередницькі послуги.
Досі офіційним посередником при експорті та імпорті товарів і послуг військового призначення була компанія «Укрспецекспорт», яка входить до складу держконцерну «Укроборонпром». За свою діяльність компанія брала комісійні. Як стверджується в звіті Security Sector Reform in Ukraine, випущеному американською дослідницькою корпорацією RAND у 2016 році, в результаті цих «накруток» ціни на імпорт завищувалися на 5-20%.
Водночас виручка, отримана за посередницьку діяльність, мала спрямовуватися на розвиток оборонно-промислового комплексу й розробку нових зразків озброєння. Іноді це було єдиним джерелом фінансування для деяких розробок, але з іншого боку, неодгоразово давало привід звинуватити «Укроборонпром» у різних корупційних схемах.
У звіті RAND ішлося також про те, що існування посередника ускладнює укладання відповідних контрактів з «Укроборонпромом» на поставку військових товарів в Україну. Наприклад, у випадку зі США, які на сьогодні є для нас найголовнішим донором, деякі продажи могли бути оформлені лише через міністерство оборони країни, що приймає, а не через державну компанію. «В обставинах, що склалися, більшість поставок зі США обмежуються саме допомогою, а не продажем», – пояснюється в звіті.
Там також зазначається, що наявність посередника породжує конфлікт інтересів, який змушує представників «Укроборонпрому» стримувати імпорт товарів заради розвитку вітчизняного ОПК. «Це цілком зрозуміла, якщо не стратегічно оптимальна, розстановка пріоритетів у мирний час, але у воєнний час Україна потребує саме придбання необхідних товарів», – зазначають у RAND.
Ще в 2016 році RAND рекомендувала дозволити Міноборони безпосередньо працювати із закордонними постачальниками. Зрештою, саме американська сторона «продавила» ухвалення законопроекту №9122, який у грудні минулого року проходив через парламент із великими труднощами. На одному із засідань комітету ВР з питань національної безпеки і оборони його голова Сергій Пашинський показав листа з посольства США в Україні з підписом заступниці голови місії Памели Тремонт, адресований керівництву Верховної Ради та головам фракцій. У листі йшлося про необхідність ухвалення законопроекту №9122, щоб Україна могла брати участь у програмі продажу військового майна США (FMS) та отримувати товари без посередників.
При цьому в листі підкреслювалося, що Конгрес США поставив у пряму залежність надання Україні $125 млн військової допомоги в 2019 році саме від ухвалення зазначених законодавчих змін: «Одна з умов виділення фінансування ... ухвалити й ввести в дію законодавство, що дозволяє Міністерству оборони України напряму закуповувати товари та послуги військового призначення в урядів інших держав».
Як написав у себе в Facebook директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець, ухвалення законопроекту №9122 зажадає створення в складі Міноборони спеціального підрозділу, який займатиметься зовнішньоторговельними операціями. На створення цього підрозділу буде потрібен час, тому виключити спецекспортерів зі схеми імпорту товарів військового призначення поки не можна.
Якщо новий закон запрацює на повну силу, Міністерство оборони зможе оперативно працювати із зарубіжними партнерами й закуповувати саме ту зброю, яка необхідна армії тут і зараз. Це має прискорити появу в лавах ЗСУ американських фрегатів із протикорабельними ракетами та інших важливих зразків озброєнь і військової техніки. При цьому значно знижуються корупційні ризики, адже, наприклад, США зі свого боку жорстко стежитимуть за виконанням умов всіх угод.
З іншого боку, не варто забувати, що на виручку, отриману від посередницької діяльності, дійсно фінансувалися деякі вітчизняні військові розробки, які можуть мати експортний потенціал і принести користь армії. Чи буде корисним новий закон, покаже час. Тим більше, що суспільство саме зможе оцінити ефект, якщо побачить у складі флоту американські кораблі, але вже під українськими прапорами.
Ігор Вєтров, спеціально для «Слова і Діла»