В Україні до 1 травня має бути реформована вугільна галузь – таке завдання президент Володимир Зеленський минулого року поставив міністру енергетики Олексію Оржелю. При цьому за чотири місяці до передбачуваного кінця реформи не озвучена навіть її концепція.
Якщо переглянути сайт Міністерства енергетики та захисту довкілля, то інформації про реформу вугільної галузі там практично немає. Єдина згадка – це листопадова зустріч Оржеля з керівниками вугільних підприємств. «Мінекоенерго пропрацює представлені програми і пропозиції, які ляжуть в основу концепції реформування вугільної промисловості України», – ось таке резюме зустрічі. На сайті Кабінету міністрів інформації не більше: останнє – грудневий коментар заступника міністра енергетики про те, що «необхідний комплексний підхід до реалізації реформ у вугільній промисловості».
Проблема в тому, що вугільну галузь безрезультатно намагаються реформувати протягом чи не всієї незалежності України. Зрозуміло, що з 2014 року ця задача ускладнена війною на Донбасі, де зосереджені вугледобувні підприємства. Наприкінці 2017 року тоді ще прем'єр-міністр Володимир Гройсман давав три місяці на підготовку покрокового плану реформування вугільної галузі. Можливо, план і був підготовлений, але після відставки Кабінету міністрів був визнаний провал реформи. За два роки до цього вимогу до профільного міністра представити бачення реформи озвучував Арсеній Яценюк.
«Слово і Діло» сьогодні подивилося, які обіцянки попередня влада давала щодо реформи і що обіцяють чинні політики.
Що обіцяє Кабмін Гончарука і нардепи IX скликання
У президента Володимира Зеленського в передвиборчій програмі немає обіцянок щодо реформування вугільної галузі, зате їх повно в програмі дій Кабінету міністрів Олексія Гончарука.
Згідно з програмою Гончарук і міністр енергетики Олексій Оржель зобов'язані забезпечити прибуткове функціонування державних шахт і розпочати реформування неприбуткових вугільних підприємств (разом із професійною переорієнтацією працівників).
Оржель також в середині листопада пообіцяв «дуже скоро» представити концепцію подальшого розвитку шахт: «Міненерго починає реформування вугільної галузі. Працювати повинні ефективні шахти, які можуть себе забезпечувати. Дуже скоро ми презентуємо нашу концепцію подальшого розвитку шахт». Поки ніякої презентації не було.
Уже виконали Гончарук та Оржель обіцянку забезпечити виплату заборгованості із зарплати перед шахтарями. 17 жовтня Кабінет міністрів вніс до Верховної ради законопроект про відповідні зміни до Державного бюджету-2019. 31 жовтня Рада схвалила ініціативу, у законі передбачено виділення 1 млрд грн для виплати боргів із зарплат шахтарів.
У програмах політичних партій, які зараз представлені у Верховній раді, обіцянок конкретно за реформою вугільної галузі небагато. «Слуга народу» обіцяла забезпечити збільшення власного видобутку енергоресурсів, аналогічна обіцянка є в програмі партії «Голос». У програмі «Батьківщини» йдеться про те, що Україна розвиватиме власну вугільну галузь.
Багато обіцянок незадовго до дострокових парламентських виборів дав Юрій Бойко. Депутат запевнив, що «Опозиційна платформа – За життя» забезпечить фінансування, ліквідує невиплату зарплати шахтарям, проведе аудит вугільних шахт на непідконтрольній території Донбасу. «У нас обов'язково повинна бути державна політика щодо вугільних шахт. Оскільки вугілля – це важлива складова енергетичної безпеки країни. Ми обов'язково реалізуємо і в кращому сенсі відродимо вугільну промисловість. Ми дамо фінансування на шахти. Ми приберемо таке ганебне явище, як невиплата зарплати. Ми приберемо «смотрящих», які розплодилися там. Наведемо лад, і шахти працюватимуть», – розповів він. Зараз «Опоплатформа» є другою за величиною фракцією в Раді, чекаємо на виконання обіцянок.
Мажоритарник Юрій Камельчук обіцяв у передвиборчій програмі особисто внести до парламенту законопроект про оновлення обладнання для шахт. Обіцяного законопроекту ще немає, але нардеп став співавтором двох інших: про створення ТСК для розслідування причин збитковості підприємств вугільно-промислового комплексу, а також про внесення змін до бюджету для збільшення видатків за програмою для підтримки державних вуглевидобувних підприємств.
Деякі обіцянки щодо реформи вугільної галузі виконали депутати VIII скликання парламенту. Наприклад, влітку 2018 року Михайла Бондар пообіцяв відстоювати інтереси вугільної галузі і шахтарів. Депутат відвідував шахти у Львівській області, зустрічався з представниками профспілок, вирішував питання з виплатою зарплат і енергопостачання підприємств. Також він звертався до прем'єр-міністра Володимира Гройсмана з проханням вирішити питання заборгованості із зарплати шахтарям ДП «Львіввугілля». У Раді Бондар зареєстрував кілька законопроектів, зокрема, «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення умов для забезпечення державної підтримки у вугільній галузі».
Олександр Домбровський теж виконав обіцянку сприяти реформуванню вугільної галузі. У статусі депутата він підтримав законопроекти про внесення змін до бюджету 2016 року щодо підтримки вугільної промисловості, про внесення змін до бюджету-2018 щодо належного фінансового забезпечення державного сектора вугільної галузі, а також зареєстрував законопроект №9049 (щодо створення умов для державної підтримки для вугільної підтримки ).
Як реформувала вугільну галузь попередня влада
У Володимира Гройсмана визнали провал реформи вугільної галузі, але це видно і за кількістю невиконаних обіцянок. Однією з ключових обіцянок програми уряду Гройсмана була приватизація вуглевидобувних підприємств, яка так і не проведена. На початку 2018 року Верховна рада ухвалила урядовий законопроект «Про приватизацію державного майна». У травні уряд включив до переліку об'єктів приватизації ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», але її не вдалося продати, тому в січні компанію виставили на приватизацію повторно, але теж безрезультатно. У цілому жодна шахта не приватизована.
Були в Гройсмана і Насалика кілька обіцянок, пов'язаних зі споживанням антрацитового вугілля. У 2017 році Гройсман виконав обіцянку про те, що протягом року Україна зменшить споживання антрацитового вугілля до 6 млн тонн – було спожито 4,8 млн. У 2018 році тодішній прем'єр вирішив ще знизити планку – до 2,5 млн, а Насалик – до 3 млн. Обидва обіцянку провалили – було використано 5,4 млн тонн антрацитового вугілля. До речі, до 2020 року Насалик взагалі обіцяв позбутися залежності від цієї групи вугілля, але Кабінет міністрів пішов у відставку і дотримуватися слова не було можливості.
Не склалося в Кабміну Гройсмана і з виведенням шахт на прибуток. Міністр енергетики Насалик обіцяв, що до кінця 2017 року половина українських шахт будуть прибутковими. Але за результатами роботи в 2017-му прибуток від виробництва товарної продукції отримали тільки шахти «Надія» та «Краснолиманська», тобто 6% шахт.
Пізніше Насалик пообіцяв, що жодної збиткової шахті не буде до осені 2018 року: «Хочу сказати, що ухвалення концепції розвитку й ухвалення плану дій щодо реалізації концепції розвитку дозволить нам вже до кінця 2018 року збільшити випуск готової продукції до 8,7 мільйона тонн. І я можу з твердістю сказати, що за рік і два місяці у нас не буде жодної збиткової шахти». Але коли підійшов термін обіцянки з 33 шахт з прибутком працювали тільки 4.
Нагадаємо, в Україні різко знизився видобуток вугілля.
Олександра Худякова, спеціально для «Слово і Діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA