Чергова резонансна ДТП під Києвом, внаслідок якої загинула майже вся родина, шокувала українців. Водій напідпитку вирішив продемонструвати свої навички й влаштував смертельні перегони, які закінчилися трагедією.
Подія набула такого розголосу, що про неї особисто наступного дня згадав президент України й попросив профільного міністра та парламент посилити відповідальність за керування транспортними засобами в нетверезому стані.
На запит першої особи держави одразу відреагували і в парламенті депутати підтримали в першому читанні законопроект №2695 про посилення відповідальності водіїв за керування в нетверезому стані та перевищення швидкості.
Проте чи все так однозначно у цьому рішенні? Чи справді йдеться лише про посилення відповідальності для нетверезих водіїв? Якою б мала бути справді дієва система покарань для громадян, які регулярно сідають за кермо після вживання спиртних напоїв чи психотропних речовин?
Ув’язнення чи штрафи?
Водіння напідпитку завжди в п’ятірці лідерів серед причин ДТП та смертності на українських дорогах протягом останніх років. Зокрема, у 2019 році через нетверезих за кермом сталося 5189 ДТП, в яких 106 осіб загинули і 1616 зазнали травм.
Цьогоріч у першому кварталі через керування транспортним засобом у нетверезому стані сталося 368 ДТП.
Найбільш незрозумілим у ситуації є те, що Володимир Зеленський, реагуючи на наслідки ДТП під Києвом, акцентував увагу на посиленні відповідальності за керування в нетверезому вигляді, тоді як у липні підписав законопроект, який скасовує кримінальну відповідальність за керування напідпитку.
«Якщо водіння напідпитку спричинило загибель, строк покарання має бути збільшений. Можливо, до довічного ув’язнення. Я – за максимальну криміналізацію цих злочинів. Жорстко й надовго. І з максимальним розголосом... І щоб жоден суд не думав когось "відмазати"», – заявив Зеленський
Водночас в Офісі президента пояснили таку неузгодженість рішень тим, що криміналізація таких правопорушень значно ускладнить роботу МВС. «Міністерство внутрішніх справ максимально виступало за підписання законопроекту № 3314, за яким відповідальність за керування напідпитку поверталася зі статусу кримінальних проступків до Кодексу про адміністративні правопорушення. Були аргументи, що кримінальний порядок паралізує роботу, адже процедура документування кримінального проступку є значно складнішою та потребує більше часу», – йдеться в заяві ОПУ.
Так чи інакше питання посилення відповідальності за кермування напідпитку – досі остаточно не вирішено. Ухвалений парламентом законопроект не підвищує штрафи за п’яне керування(вони лишаються в розмірі до 1200 неоподатковуваних мінімумів або близько 20 тисяч гривень), але він додатково пропонує карати порушників адміністративним арештом на 10-15 діб, а також позбавляти права керування на строк від 3 до 10 років. При цьому таке покарання водій може отримати, якщо вчинить порушення повторно протягом року.
Водночас народні депутати з фракції «Голос» стверджують, що законопроект дозволить зупиняти автомобілі водіїв без причини. Тобто, якщо раніше патрульній поліції потрібен був формальний привід для зупинки транспортного засобу, то після остаточного ухвалення законопроекту цілком ймовірним приводом буде зупинка авто в разі підозри на керування у нетверезому стані.
Невідворотність покарання
Історія із ДТП біля Києва залишає багато запитань, адже винуватець ДТП неодноразово притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності. Й навіть був позбавлений водійських прав на певний строк. То чи справді є проблема із притягненням до відповідальності всіх тих, хто керує авто в нетверезому стані?
Насправді проблема існує в самому принципі невідворотності покарання за вчинене правопорушення. Якби воно стосувалося не лише самого учасника ДТП, але й членів його родини й загалом – впливало на подальше життя винуватця аварії, наступних трагедій можна було б уникнути.
Про що йдеться? У більшості цивілізованих країн світу винуватець ДТП напідпитку не просто позбавляється водійських прав та несе відповідальність у разі завдання шкоди іншим людям. Ця особа позбавляється можливостей, наприклад, придбання речей у кредит, отримує більші ставки за кредитуванням своєї медичної страховки, має цілу низку інших обмежень, які ускладнюють життя.
Натомість в Україні навіть відбувши покарання у в’язниці та сплативши всі штрафи, винуватець ДТП, цілком йімовірно, отримає нові водійські права та невдовзі зможе скоювати нові правопорушення. Вочевидь, що в такому разі збільшення суми штрафу та можливостей затримання особи з підозрою на сп’яніння, не є запорукою успіху в боротьбі за зменшення кількості ДТП.
Водійське не для всіх?
Пересічний водій може заплутатися в чинних нормах законодавства. Парламент нещодавно ухвалив норми щодо посилення відповідальності автошкіл в отриманні ліцензій на викладання та загалом за навчання майбутніх водіїв. Ледь не щомісяця в новинних стрічках йдеться про посилення відповідальності для водіїв.
Проте, якщо розібратися, зростання штрафних санкцій поки що себе не виправдовують. Адже їх призначають несистемно лише тим водіям, хто «попався» на грубому порушенні ПДР. Відсутність невідворотності покарання стимулює водіїв і далі порушувати та загалом впливає на культуру керування транспортними засобами в Україні. Яскравим прикладом цього є остання трагедія на Київщині: водій-порушник до цього кілька разів притягався до відповідальності і навіть відбував покарання. Проте система не надто ретельно ставилася до можливих рецидивів з боку потенційного злочинця.
А ще – парламент досі не наважується на запровадження системи покарання у вигляді штрафних балів та покращення безпекової інфраструктури на дорогах. Більшість водіїв в Європі не порушують ПДР не через високі штрафи, а через те, що в разі систематичних порушень можуть просто втратити водійське посвідчення на тривалий час або й назавжди.
Відповідні дані фіксує не лише поліція. Вони є відкритими для інших установ, які можуть ухвалювати ті чи інші рішення стосовно окремого громадянина. Наприклад, страхові компанії та банки – у разі необхідності визначення суми страхувального внеску або відсотків за кредитом громадянинові. Або муніципалітети, які також можуть надавати різноманітні довідки стосовно правового статусу особи.
Особливої уваги потребує і питання підвищення культури водіння в Україні. Йдеться не лише про підвищення відповідальності для водіїв, але й для пішоходів та велосипедистів..
Загалом для реалізації бодай частини із усіх перелічених вище намірів потрібно не збільшення фінансування чи подолання бюрократичної тяганини, а дуже прості рішення, яких так бракує в українських реаліях. Йдеться про політичну волю та чітке визначення відповідальних за здійснення реформ у сфері безпеки руху.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»