За даними Всесвітнього звіту про щастя у 2020 році Україна зайняла 123 місце серед 153 країн у рейтингу найщасливіших країн, піднявшись на 11 позицій (у 2019 році наша країна посідала 133 місце). Втретє поспіль очолює рейтинг найщасливіших країн Фінляндія.
За соціологічними даними, які презентують зростання «рейтингу щастя», на початку 2020 року в Україні зросла частка щасливих людей з 68% до 78,3%. Українці стали відчувати себе здоровішими майже на 9%, і навіть багатшими на 10%. Наразі такі цифри виглядають дещо вражаючими в умовах пандемії і локдаунів – ймовірно, вже у наступному році ми спостерігатимемо більш песимістичні настрої.
Цікаво й те, що зріс і загальний рівень довіри у суспільстві до 30%, хоча це один із найнижчих показників серед демократичних країн. Збільшилася кількість українців, які надають перевагу демократичному управлінню країною, де поважають права людини. 82,2% респондентів пишаються українським громадянством, що у порівнянні із 2011 роком більше на 15%.
Експерти і науковці, аналізуючи дані соцопитувань, вказують на те, що низка об’єктивних факторів заважають Україні активніше просуватися до найвищих позицій у рейтингу щастя: це і пострадянський спадок, і війна на Сході, і корумпованість влади і, врешті, ми самі, які цю владу обираємо.
За критичного ставлення до влади, українці належать до тих громадян, які покращення свого життя саме з владою і пов’язують. 85% громадян із різних країн світу певні, що влада має відігравати важливу роль, піклуючись про щастя населення. Найбільше цю думку поділяють в Україні та Туреччині – аж 95% голосів. Проте, є і гарні новини: ми лідируємо в рейтингу як країна, де 85% людей впевнені в тому, що наші діти будуть щасливішими за нас.
Секрет щастя скандинавських країн
Впродовж декількох десятків років лідерські позиції щасливих країн посідають представниці Скандинавії, незважаючи на непрості кліматичні умови і досить скромні природні ресурси. То в чому секрет їхнього щастя?
Прикладом стабільного лідерства у царині щастя, без сумніву, можна вважати Данію, яка впродовж 40 років посідала (до 2019 року) перше місце за показниками індексу щастя і добробуту.
Про секрети щастя маленької країни з населенням 5,5 мільйонів осіб, детально розповідає у своєму дослідженні англійська журналістка Гелена Рассел, яка впродовж декількох років мала нагоду проживати у цій дивовижній країні. Її книга називається «Рік хюґе по-данськи», в ній вона покроково описує секрети щастя цієї дивовижної країни. Наведемо кілька тез із цієї книги, аби краще зрозуміти рецепт «данського щастя».
По-перше, це абсолютна довіра громадян до держави, її інституцій і один до одного. В цій країні кожен не тільки користується безмежними свободами, але й чітко виконує правила і дотримується законів, а ще ненав’язливо контролює дотримання правил і законів всіма оточуючими. Тут дитячі візочки залишають без нагляду на вулиці біля будинків, кафе та ресторанів, тут ніхто не замикає велосипед на замок, а вікна будинків залишають відчиненими.
По-друге, це держава добробуту, де кожен впевнений у завтрашньому дні, бо сплачує, що важливо – із задоволенням, шалені податки (інколи до 50% від заробленого). Ці податки забезпечують просто фантастичну систему соціального забезпечення, безкоштовну медицину і освіту (навіть вищу і в будь-якому віці), субсидії на утримання дітей і допомогу по безробіттю протягом двох років із виплатою 80% заробітної платні безробітному.
В Данії статки не вважаються великою цінністю: за дорогу машину доведеться платити більший податок, великий будинок треба довше прибирати, а величезні капітали додадуть тривоги. Данці не вважають, що покупки приносять щастя. І хоча громадяни Данії мають високі сподівання, – вони реалістичні, і тому завжди задовольняються.
Це країна з найменшим розривом між доходами найбідніших і найбагатших. Тут у реальному житті втілені та відчувається соціальна рівність: немає так званих «елітних шкіл», медичних закладів тощо. Ієрархія не має визначального значення. Це країна свободи і гендерної рівності, будь-яка позиція тут не засуджується. У Данії не так багато того, що суспільство сприймає як дивне або неприпустиме.
І коли в усьому світі громадяни борються за збільшення заробітної платні, данці відвойовують право на збільшення вільного часу для спілкування з родиною, відпочинку, занять за інтересами. Тут вітається волонтерська діяльність з організації дозвілля і для дітей, і для дорослих. А тому тривалість робочого тижня в Данії 34 години, і залишатися після роботи вважається дурним тоном: або ти намагаєшся в такий спосіб вивищитись серед колег, або не вмієш ефективно організувати свою робочу діяльність.
А ще Данія – це хюґе, особлива атмосфера затишку, тепла, комфорту у побуті, спілкуванні з родиною, друзями, довкіллям. Тут дуже цінують красу і якість побутових речей, які і забезпечують цю атмосферу.
В пошуках власного дива
Порівняння українських реалій із данськими, звичайно, не нашу користь. Проте навіть за такого стану речей рівень українського щастя чомусь зростає.
З початку 2000-х років з’явилися цілі інститути і професії (у Німеччині, наприклад, такого фахівця називають «ґлюксфоршер»), які досліджують феномен щастя, його складові, національні особливості і шляхи його досягнення. В деяких країнах Євросоюзу у школах навіть запровадили предмет – дітей навчають формулі щастя, складовими якої є осягнення власних чеснот, усвідомлення мотивів і рушійних сил, ухвалення життєвих рішень і формування цілей, планування, аналіз можливостей на шляху до мети і самомотивація, створення оптимальних умов для реалізації плану і його втілення, оцінка та аналіз успіху і його чинників. Мета такого навчання – дати дітям усвідомлення того, що є ілюзією щастя, коли його можна відчувати пасивно, нічого для цього не роблячи, не покладаючись на самого себе в пошуку реальних відчуттів.
Фахівці у царині щастя давно дійшли висновку, що валовий внутрішній продукт не є індикатором задоволеності населення. Відповідно, його збільшення та економічне зростання – це не той абсолютний показник, яким варто керуватися урядам.
Наприклад, житель і Німеччини, і Латинської Америки щасливий на сім балів з десяти, хоча рівень доходів на душу населення у Латинській Америці значно нижчий. В той же час значний вплив на відчуття щастя мають соціальні контакти, активна участь у суспільному житті, робота, що приносить задоволення, благодійність, здоров'я та внутрішня свобода. Ці чинники, за даними науковців, надзвичайно важливі і сприяють покращенню якості життя всієї країни, а тому їх необхідно просто застосовувати.
Наразі одним із найважливіших показників суспільного прогресу є розумний розподіл суспільних благ. Про зростання соціальної та майнової нерівності останні роки говорять провідні економісти світу. Саме нерівність є джерелом майбутніх загроз для розвитку всього людства. Про пошук рішення цієї проблеми ось вже кілька років поспіль говорять на Всесвітньому економічному форму у Давосі. Саме тому для створення економічної системи, котра не орієнтувалася б лише на прибуток, необхідно докорінно змінити підходи до продуктивності праці.
У наступному році нас має тішити прогноз про ріст ВВП в Україні у 3,5%, попри подальші економічні складнощі у всьому світі через пандемію коронавірусу і локдаун. А ще – дещо інакше варто проаналізувати значення слова «щастя», яке етимологічно пояснюють як «прагнення до відчуття повноти, максимальної долі».
Адже можливо відчуття щастя – це не лише часткове досягнення добробуту для кожного, а й співучасть у чомусь гарному і доброму з багатьма?
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps