Володимир Зеленський влаштував значній кількості громадян України свято. Канали ZIK, NewsOne і 112, в простолюдді іменовані медведчуківськими, припинили мовлення на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони. Виявляється, так можна було, хто б міг подумати.
Для деякої іншої частини громадян виникла проблема, тому що на телевізійну інфожвачку підсісти легко, зіскочити важко. Такої кількості мізкопромивального ефіру, як у цієї тріади, в нашому інформпросторі не знайти, а там, де аналоги є, зовсім інший ідеологічний ухил, прямо протилежний тому, що видавали прокремлівські пропагандисти. Різкий перехід виключається. Щось з осиротілої аудиторії перепаде «Інтеру» і «Нашому», але вони потрібну дозу не забезпечують.
І хотілося б порадіти, що з пропагандистського полону звільнені мільйони наших співгромадян, але ж зовсім не звільнені. Когось ломка підштовхне і супутникову антену поставити, щоб перейти на важкі препарати: безпосередньо на Соловйова зі Скабєєвою, через неможливість пригорнутися до їх дешевих місцевих аналогів. Навіть незручно в сотий раз повторювати, проблема якісного інформаційного мовлення в Україні так і залишається невирішеною, ніяка війна нікого в цьому відношенні ні на що так і не спонукала. І якщо навіть завтра хтось схаменеться, будувати хоч щось пристойне – справа довга, важка і майже безнадійна, тому що старе ТБ здихає, а нове ще не зрозуміло яким буде. Ось стара технологія з насунутою на неї затхлою пропагандою і розважає, і приваблює немолодих громадян, відходячи в минуле разом з ними, але не дуже швидко і з прямими електоральними наслідками цієї взаємної залежності.
Зеленський після рішення притиснути Медведчука немов знову знайшов хребет, який з нього останнім часом, здавалося, вийняли. Президент вже начебто переконав усіх у власній нездатності ухвалювати жорсткі рішення, зменшився до медійного додатка до Єрмака, і нудьга смертна розлилася по Печерських пагорбах. Але ось стусан під зад путінському куму враз оживив ситуацію і відродив згаслий було інтерес до глави держави. Виходить, все-таки «може»?
Сильно щодо цього обманюватися не варто. Протистояння з п'ятою колоною вимагає постійної уваги, системної роботи і, головне, чіткого уявлення про ціннісну прірву, що розділяє проєвропейську і пронатовську Україну від Росії, яка здуріла на власній величі і є по-справжньому небезпечною. З усім цим – увагою, системною роботою, рефлексією і цінностями – на Банковій, як і раніше великі проблеми. Удар по ОПЗЖ було завдано, скоріше, з кон'юнктурних політичних міркувань, щоб ресурсно послабити Медведчука-Бойка і клацнути по носі Порошенка, ніж з усвідомлення абсурдності процвітання в воюючій Україні прокремлівських медіа. І Зеленського і раніше оточують люди, які і викликали ефект вийнятого хребта з президента, інших досі немає.
Але бійка, яка тепер відчутно намітилася, може оживити Володимира, який заснув було в теплій ванні, і повернути йому втрачену енергійність. Медведчук образу не проковтне і постарається відігратися. Ця тривожна обставина має сильно бадьорити президента, що само по собі корисно для країни, як і відкинуті сентименти щодо ворога у власному домі. Тепер тільки б не зупинився на півдорозі і не почав торгуватися. Можна не сумніватися, в оточенні такий варіант вже розглядається.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps