У ковідні часи міністр охорони здоров'я – «рок-зірка уряду». Віктор Ляшко, як і його попередники, настільки частий гість телевізійних ток-шоу, що здавалося б, розказав уже все по кілька разів. Однак життя щодня підкидає нові інфоприводи та нові запитання до глави МОЗ. Чи є ризик втратити партію вакцини через терміни придатності? Чи буде у нас «своя» Moderna? Які області – перші претенденти на червону зону? Коли почнуть вакцинувати дітей? Чи можна не платити зарплату вчителям, які не хочуть вакцинуватися? Чи є в держави план з ревакцинації? Коли в НСЗУ, яка витрачає сотні мільярдів бюджетних гривень на рік, нарешті з’явиться керівник? На всі ці питання міністр охорони здоров'я України Віктор Ляшко відповів в інтерв'ю «Слово і діло».
За вашими словами, нові правила карантину дозволять повернутися до доковідного життя. Але ж надто багато тих, хто не хоче вакцинуватися: бізнес знову втрачатиме гроші через втрату клієнтів, діти знову пропускатимуть навчання. Чи не надто поспішна заява?
Я кажу, що в нас з'явилася можливість, шанс, повернутися до доковідного життя. Треба зробити небагато – прийти і провакцинуватися.
Сьогодні вакцина є, доступ до вакцини є – навіть є вакцина на вибір, чого немає сьогодні в багатьох навіть європейських країнах, я не кажу вже про країни поза Європою.
Можливо, вона і передчасна для початку вересня, але вона актуальна. Ми можемо зробити колективно те, що зробили країни Європейського союзу – вони вакцинували понад 70% людей і поступово відмовляються від карантинних обмежень. Данія вже нещодавно відмовилася від карантинних обмежень, до цього – Велика Британія. Зараз інші країни потихеньку відмовляються.
Ми розпочали кампанію масової імуно-профілактики десь із п'ятимісячним запізненням, порівняно з тим, як це розпочалося у європейському регіоні. Якщо будемо продовжувати робити 3,5-4 млн щеплень на місяць, то до кінця року ми вийдемо на певні цифри. Якщо всі будуть звертатися за вакцинацією, то, в принципі, можемо досить швидко наздогнати європейські країни.
До кінця року скільки людей вакцинуєте?
Скільки зможемо, стільки зробимо.
Вже не називаєте цифру?
Це тепер залежатиме від українців.
Скільки вчителів зараз вакциновано? Хоча б першою дозою?
Залежно, де, і залежно, як. Якщо ми беремо загально по країні, з урахуванням дитячих садків, початкової школи, шкіл, профтехучилищ і вишів – 45%.
Це перша доза?
Так. Але якщо ми беремо різні регіони, різні школи – є і по 93% школи, а є і по 25%.
Чому б не дозволити проводити уроки всім школам? Просто лише тим учителям, які вже вакциновані? Навіщо обмеження у 80% вакцинованих на один навчальний заклад? Уже навіть лунають версії, що хочуть зекономити на опаленні, закривши школи та університети...
Ніхто ні на чому не хоче зекономити – у нас весь час іде пошук компромісів.
Усі вимагали від держави зробити певні кроки, які дозволять захистити українців, подолати ковід і не «закривати» економіку. Була велика кількість шаленої критики. Тепер є можливість, є вакцина – сертифікована, європейська, визнана МОЗом, привезена – просто беріть і вакцинуйтесь! Ні – давайте ми знайдемо якийсь компроміс і придумаємо якийсь інший механізм, як працювати і не вакцинуватися. Так не буває.
Держава проінвестувала в захист українців, держава проінвестувала потенційно в економіку, закупивши вакцини. Ми говоримо про те, що є можливість захиститися – раз, запобігти наднавантаженням на систему охорони здоров'я – два, і взагалі не вплинути на економіку – три. Як це зробити? Піти і зробити щеплення.
Я не можу зрозуміти, чому ми шукаємо, як зробити так, щоб не вакцинуватись, але продовжувати працювати. Ми хитріші? Не хитріші. На жаль, природу обманути неможливо.
Тоді можливо, треба зробити так, щоб було не вигідно не вакцинуватися? Наприклад, платити вчителям тільки за відпрацьований час – не платити тим, які не хочуть робити щеплення і переривають навчальний процес цілого навчального закладу?
Дивіться, вже зараз невигідно не вакцинуватися.
Вакцинуватися і бути вакцинованим – це престижно. Це круто, і так повинно бути. Для мене, коли людина сидить навпроти вакцинована, це – партнер, який допомагає долати епідемію. Якщо людина не вакцинована, придумує про чіпи, про міфи – вибачте мене, коли вона потрапляє в реанімацію, вона зовсім по-інакшому говорить.
Це стосується не тільки вакцинації – це стосується, наприклад, і шкідливих звичок. Повірте, я стільки бачив людей, які говорять, що кинути курити неможливо... Але коли ці люди з інфарктами на інтенсивній терапії, чогось їх до цигарки не тягне взагалі.
Відмовити в зарплаті невакцинованим учителям – не варіант?
Сьогодні вакцинація безоплатна, сьогодні вакцинація добровільна: ми не визначали декретований контингент.
Ми говоримо про те, що є певні сфери економіки, які повинні обмежуватися під час карантинних заходів, щоб зупинити поширення коронавірусної хвороби в даному конкретному випадку. Тому ми говоримо: треба вакцинуватися в організованому колективі. Навіть якщо буде випадок ковіду серед вакцинованих людей, він протікатиме значно легше, значно в коротший термін і потягне за собою значно менший відсоток госпіталізацій. Рівень тяжких госпіталізацій серед вакцинованих – майже дорівнює нулю.
Вакцинуйтеся, захищайте своє здоров'я! Матеріальні стимули або матеріальні покарання – це, напевно, якийсь запасний варіант, але взагалі не хотілося б, щоб воно було застосоване. Я чомусь вірю в українську націю, вірю в те, що ми зможемо це зробити.
Повірте, я за різний період почув стільки критики про 10 мільйонів щеплень… Що це нереалістично, неможливо, в Україні цього не буде зроблено... У нас досить велика кількість антивакцинаторів. Коли ми дійшли до 100 тисяч, мене запевняли, що це вже – скляна стеля, більше не буде ніякого зростання. А ми тиждень у тиждень робимо рекорди по кількості щеплень.
Коли в Україні почнуть вакцинувати дітей?
Коли ми говоримо, варто чи не варто вакцинувати дітей, відповідь – варто. Чи варто розпочинати масову кампанію? Я кажу – ще зарано.
Ми проаналізували рівень захворюваності серед дитячих колективів і кількість дітей у структурі захворюваності. Цей показник не перевищує 8%. Ми аналізували це до циркуляції штаму Дельта, після виявлення штаму Дельта в Україні… У нас не зростає рівень захворюваності серед дітей від 0 до 19 років.
А от рівень захворюваності з летальними наслідками людей старше 60 років – досить високий.
Але ж діти – безсимптомні переносники, справжня кількість хворих може бути більшою.
Так питання в іншому: є вакцина – давайте захистимо тих, до кого вони переносять: дорослих, літніх людей.
Тобто, не почнемо найближчим часом вакцинувати дітей?
Вакцинація не запобігає перенесенню хвороби. Вона запобігає доказово – тяжкому перебігу і перебігу середньої тяжкості.
Витрачати ресурс і енергію зараз… Давайте дійдемо хоча б до 50% вакцинації дорослого населення – і тоді переключимося на дітей. Ми ж розуміємо, що ресурс має бути пріоритезований туди, де є найбільша загроза втрати здоров'я і життя.
Які сценарії до кінця року влада розглядає нині? Повний локдаун вже виключений остаточно?
Влада зараз уже йде тим шляхом, який проходила.
Ви пам'ятаєте: перший карантин, потім пом'якшення карантину, потім декілька сценаріїв адаптивного карантину, карантин вихідного дня... Але найкраще себе зарекомендував адаптивний карантин, який був у лютому-березні 2021 року, який дозволяв закривати регіони, залежно від індикаторів, не впроваджуючи загальнонаціонального карантину, який всі називають локдауном.
Ми залишили ці індикатори, трішечки їх переглянули і йдемо в адаптивний карантин осінньо-зимового періоду за тими самими індикаторами. Зараз ми кажемо, що ми на порозі жовтого рівня епідемічної небезпеки: найближчим часом буде комісія, яка це рішення ухвалить, і після цього будемо знову відслідковувати індикатори по областях.
Зараз рухається в напрямку червоного рівня епідемічної небезпеки Чернівецька область, потім іде Тернопільська, Волинська, Закарпатська… Тобто ми знову бачимо західну Україну. Хоча в абсолютних цифрах великі цифри у Києві, у Харкові, але з розрахунку на 100 тисяч населення все-таки західна Україна страждає більше. І завантаженість ліжок там більша, і завантаженість ліжок з киснем – більша. Якщо ми побачимо, що буде загроза наднавантаження на систему охорони здоров'я, тоді будемо пропонувати впровадити червоний рівень епідемічної небезпеки в конкретній області.
Про план ревакцинації зарано говорити?
Зарано.
Сьогодні ВООЗ закликала не використовувати вакцину для бустерної дози, оскільки ще проходять дослідження. До того ж, досить мала кількість населення у цілому на планеті отримала повний комплекс щеплення.
Керівництво країни говорило про закупівлю то 10 мільйонів, то 20 мільйонів доз Pfizer. На середину вересня отримали 5 мільйонів...
І маємо щотижневі поставки з постійним нарощуванням необхідної кількості.
До кінця року можливо говорити про отримання всіх 20 мільйонів доз?
Так, звичайно. Цей контракт виконується повністю.
Київська школа економіки напередодні здивувала розрахунками щодо партії вакцин AstraZeneca. Кажуть, щоб вакцина не вичерпала строк придатності, треба робити нею не 10 тисяч доз на добу, а вп’ятеро більше. Може бути таке, що вакцина зіпсується?
Звичайно, може.
Щоб вакцина не зіпсувалася, потрібно проявляти активність і робити щеплення. Бо що виходить? Виходить, нема вакцини – винна невістка. З'явилася вакцина – і знову та сама ситуація.
Так, це потенційний ризик, на який ми йдемо. Ми зробили все можливе, щоб у літній період поставити якомога більше вакцини – тепер постає питання її використання.
Вакцина проти ковід має обмежений термін придатності – 6 місяців. Та вакцина, яка закуповується бюджетним коштом, повинна приходити на територію країни з терміном придатності не менше ніж 50%, задекларованого виробником. Тобто, на використання вакцини ми маємо щонайменше три місяці.
Мені потрібно розвезти вакцину у найбільш важкодоступні місця, щоб кожен, коли захотів, прийшов і міг зробити щеплення. Але якщо привезли вакцину, то не треба перебирати, думати... Треба прийти і зробити щеплення. І це, знову ж таки, внесок кожного з нас.
Можна кричати, що не привіз вакцину, а тепер ходити розказувати, чому, не дай боже, вакцина пішла на утилізацію. Це не міністра проблема. Я працюю тут, організовую процес. Але як би я його не організовував, якщо ви не захочете скористуватися вакциною, звичайно, це потім будуть мої проблеми. Після цього всі будуть кричати «немає кисню», «немає ліжок»...
Давайте зробимо так, щоб усього вистачило – сьогодні для цього в нас є все можливе. Є чіткий план адаптивного карантину, є вакцинація, є підготовлена система охорони здоров'я, яка спокійно впорається з навантаженнями, якщо люди будуть вакцинуватися. Якщо не будуть вакцинуватися – так, знову будуть проблеми.
У нас є розрахунок на помірний сценарій, на оптимістичний і песимістичний. Але ми розуміємо, що це – збудник, він неконтрольований. І він може в одній області зробити досить потужний спалах, і загальної системи охорони здоров'я не буде вистачати для того, щоб закрити, наприклад, Івано-Франківську область, як це було в минулому році. Доведеться вживати екстрених заходів, розгортати тимчасові шпиталі... Хто цього хоче? Хто хоче їхати від дому лікуватися в іншу область? Ніхто не хоче. Якщо ніхто не хоче, можна ж прийти і провакцинуватися?
З Харкова прийшла новина у понеділок про майбутнє виробництво вакцини CoronaVax...
...Одне із.
Ви знаєте більше – розкажіть. Яку ще вакцину будуть виробляти? Які інвестиції? Обсяги виробництва? Строки готовності?
Ми задекларували, що хочемо стати фармацевтично незалежною державою. Сьогодні в Міністерстві охорони здоров'я вже підготовлений проєкт перших ста лікарських засобів, критичних для нас у разі, якщо закриваються всі кордони, як це було у 2020 році. Ми повинні забезпечити повний цикл їх виробництва. Імуно-біологічні препарати – одні із тих препаратів, які повинні бути.
Антибіотики – теж одні із тих препаратів, які повинні бути. Хоча антибіотики не лікують ковід, у нас була виявлена досить велика кількість бактеріальних ускладнень, треба було застосовувати антибіотики. Ми знаємо, як зростало споживання антибіотиків восени та навесні 2020 року, ми маємо бути готовими. Сьогодні був в українського виробника на виробництві антибіотиків, ми спілкувалися, чи достатньо вони зробили сьогодні резерву сировини і готових продуктів на потенційний спалах коронавірусної хвороби.
Цього тижня ми поїдемо ще до одного виробника, який виробляє препарати для лікування супутніх станів під час коронавірусних хвороб. І все це ми пропрацьовуємо для того, щоб український бізнес був готовий не тільки виробляти препарати із сировини, – яку привозить з Індії, Китаю чи з інших країн світу, – а й готовий синтезувати ці речовини тут, на території України, виробляти тут, на території України. Щоб потім був закритий цикл і можна було навіть експортувати ці продукти.
Коли ми говоримо про виробництво імуно-біологічних препаратів – так, сьогодні ми бачимо, що вже є певні результати локалізації виробництва від компанії «Лекхім» у Харкові.
У подальшому в нас є домовленості на локалізацію інших вакцин і ведемо перемовини про випуск мРНК вакцини на території України. До кінця цього року ми будемо мати чітке розуміння, як ці всі процеси налагодити.
Moderna? Pfizer? Якщо мРНК-вакцина, то очевидно, щось одне – з цих двох?
Є питання виробництва. Просто, якщо ми подивимося, компанія Moderna, компанія Pfizer – вони ж по-різному прийшли до мРНК-вакцини, яка проти ковід. І в пакеті Moderna мРНК-технологій досить багато. Імуно-біологічний препарат – це один із перших, який вони випустили, а вони займаються мРНК-технологією і генетично-обумовлених хвороб, і онкологічних… Просто там немає таких ще результатів, які є по вакцині.
Звичайно, хотілося б, щоб українське фармакологічне підприємство освоїло технологію і включилося у всесвітній науковий прогрес по мРНК вакцинах і не тільки по мРНК.
По «Лекхіму» можете дати ще якусь інформацію? Щодо державної підтримки, грошей, строків тощо?
Бізнес готовий сам інвестувати у власне виробництво і забезпечувати повну локалізацію цього виробництва на території України, якщо в них буде гарантоване державне замовлення. Ми хочемо зробити в медицині аналог державного оборонного замовлення, коли є довгострокові контракти на вітчизняного виробника: за прозорими цінами, але на довгий період часу. Щойно закон буде проголосований у Верховній раді, ми запускаємо цей процес.
Ваша липнева цитата у «Право на владу»: «Як тільки ВООЗ погодить, ми запустимо на країну ретроспективне дослідження, яке покаже наявність імунітету серед людей. Це буде вибірково. Ми будемо телефонувати до людей і просити здати кров для того, щоб ми провели дослідження на наявність антитіл». Коли і як ви збираєтеся це робити?
Ми вже зробили.
Вони (громадяни – ред.) не знають, як вони потрапили у вибірку, бо вибірку проводила група соціологів Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка та Центру соціальних експертиз ім. Ю. Саєнка, а далі вже дослідження проводили медики. Тобто, відбирали кров на дослідження, проводили анкетування, потім ця кров передавалась на лабораторії, лабораторії тестували всі зразки на одних тест-системах. І ми маємо результат.
Тобто, зараз проміжні звіти ми маємо, і вже їх оформлюють у заключний звіт, з урахуванням розбивки – скільки жінок, скільки чоловіків, який вік…
Коли буде представлено?
Точно не скажу, щоб ви зараз не зафіксували, як ви любите (сміється).
Приблизно?
Швидко вже буде. Ми розуміємо, що в нас уже 35-40% людей перехворіли і мають антитіла.
Ви розповідали, що за перші 100 днів презентуєте механізм збільшення заробітних плат лікарям, і буквально за кілька тижнів президент підписав указ, яким зобов'язав уряд опрацювати під час підготовки бюджету підвищення зарплат до 20 тисяч для лікарів і 13,5 тисяч для медсестер. У цьому і полягала ваша ініціатива?
Ми спілкуємося з вами напередодні голосування за проєкт бюджету в Кабінеті міністрів України, бо 15 число – це дедлайн, коли ми маємо його подати (до парламенту – ред.). Ми вже розглядали на урядовому комітеті, я думаю, що голосування в Кабміні пройде без будь-яких ексцесів, і ми направимо у Верховну раду України проєкт бюджету. А вже після того, як я підніму руку на засіданні Кабінету міністрів України, тоді я вже буду говорити про свою участь у цьому.
Тобто, ви-таки піднімете руку? Нардеп «Голосу» Ярослав Железняк повідомив ще до публікації офіційного тексту, що на медицину так і не виділили омріяних 5% від ВВП. Попередній міністр Степанов не голосував за бюджет-2021, пояснюючи це тим, що на медицину виділили тільки 4,2% від ВВП – тоді як він, між тим, обіцяв 6%.
Я нічого такого не обіцяв. Я сказав, що пріоритетом моєї діяльності буде збільшення заробітних плат медичних працівників, тому системно рухаємося в цьому напрямку. Але бюджет хочу я коментувати вже після того, як ми направимо його на уряд.
І навіть не скажете, скільки грошей попередньо заклали на вакцинацію наступного року?
На вакцинацію точно вистачить. Принаймні, в мене є чітке розуміння, як і що: є домовленості з виробником про можливість продовження контракту по абсолютно гарним цінам, є бюджетні кошти, є кошти міжнародних фінансових організацій, які ми ретроспективно використовуємо для фінансування закупівлі вакцин…
За це не потрібно переживати. Головне, щоб вакцинувалися.
А за трансплантацію, наприклад, потрібно?
Не потрібно. За короткий період часу ми підняли тарифи на нирки, печінку і кістковий мозок удвічі, а то і втричі. Ми спілкуємося напередодні досить значної події у галузі трансплантації, про яку повідомимо у четвер цього тижня – реально є зміни, які можна вже пощупати. На наступний рік теж заклали цікаві речі.
20 травня з трибуни парламенту ви сказали, що на наступній годині запитань до уряду у Верховній раді презентуєте концепцію розвитку системи охорони здоров'я. І не представили.
Коли я виступав у Верховній раді, мені сказали: «Ми за тебе голосуємо, але не знаємо твою стратегію розвитку». Я відповів, що мені 5 хвилин не вистачить, щоб представити стратегію: «Якщо ви мене запросите, я з радістю вам її презентую».
Після цього на годині запитань до уряду мені не давали 20 хвилин для презентації стратегії.
Тобто, стратегія є?
Був план на 100 днів перебування на посаді міністра. Зараз ця стратегія перейшла у програму дій уряду на 2021-22 роки. І частина з того, що ми запланували, знайшла відображення в рішенні Ради національної безпеки і оборони України, яке було в серпні, і введено в дію указом президента про заходи в системі охорони здоров'я. Там великий блок. І один із таких блоків – написати Стратегію: план розвитку охорони здоров'я до 2030 року.
Ми хочемо зробити першу для країн Східної Європи – Центральної Азії Стратегію універсального доступу до послуг охорони здоров'я. Я їздив у Брюссель, зустрічався з європейським регіональним директором Бюро ВООЗ Хансом Клюге. Найближчим часом запланована поїздка в барселонський офіс по фінансуванню системи охорони здоров'я. До нас підключилася велика кількість міжнародних експертів, але ми робимо ще майданчик внутрішніх експертів.
Ми маємо написати реалістичну стратегію: не маніфести, а саме стратегію про те, чого ми хочемо досягти до 2030 року по охороні здоров'я, щоб це перегукувалося з цілями сталого розвитку ООН, які також написані до 2030 року.
Але тоді, з трибуни парламенту, ви говорили, що складовою концепції буде цілісний погляд на медичне страхування. Рік тому я на цьому ж місці говорила з паном Степановим і він розповідав, що «в робочих документах вже є дорожня карта». З того часу у ЗМІ не було жодних натяків на неї. Я хотіла б, щоб ви розповіли, у чому полягає українська концепція медичного страхування – вибачте, але це програмна обіцянка президента України...
У нас концепт: ми притримуємося державного медичного солідарного страхування. Зокрема, через програму медичних гарантій, де чітко зафіксовано, що саме і за яку суму українці отримають безоплатно, в разі звернення по медичну допомогу.
Ми аналізуємо і розуміємо, що в нас зростає кількість коштів, яку ми виділяємо на програму медичних гарантій, для того, щоб покрити базовий рівень надання медичної допомоги. Розуміємо, які в нас є позабюджетні платежі в системі.
Зокрема, ми розуміємо, що близько 39 млрд грн українці щороку заносять в аптеки. Більшість цих коштів вони заносять через те, що сімейний лікар, до якого вони прийшли на прийом, виписав рецепт або сказав, що треба купити для того, щоб подолати хворобу, повернути здоров'я. Частина цих лікарських засобів потрапляє до програми реімбурсації. Але ми розуміємо, що ті понад 2 млрд, які ми виділяємо на реімбурсацію, і ті 39 млрд, які люди заносять в аптеку – щось не так. Тому треба з'ясувати, що саме не так.
Тоді ми робимо уніфікований клінічний протокол, який оцифровується (в електронному вигляді), електронний рецепт, електронний реєстр лікарських засобів, який вже є по діючій речовині. Коли людина приходить до сімейного лікаря, той ставить діагноз, і в нього автоматично в МІС (Медичні інформаційні системи) підтягується протокол. Він підтягнув діючі речовини, вклав їх в електронний рецепт – електронний рецепт полетів. Тепер людина приходить в аптеку і може з електронного рецепту взяти ліки.
Для того, щоб зменшити навантаження на людину, ми можемо або закласти це в програму «Доступні ліки» (якщо в нас буде таке зростання ВВП, яке дозволить нам компенсувати повністю всю вартість), або запропонувати впровадити тут страхування. Якщо на страховку, яка коштуватиме 1000 грн буде орієнтовно 20 тисяч грн відшкодування, яке можна покрити в аптеці, в принципі ринок готовий приходити і працювати у цьому напрямку.
Але ви говорите тільки про товари, не про послуги.
Ми говоримо про страхування.
У нас сьогодні кожна людина застрахована. Але вона застрахована державою через збір податків у загальний пул коштів, який передається Національній службі здоров'я України. Утім, є певні речі, на які ми не застраховані – оці речі треба розвивати.
Є госпітальні платежі. Це – найбільш критична річ, вирішення якої буде пріоритетом для мене. Я зараз уже починаю працювати з головними лікарями, запитувати, чому ці госпітальні платежі з'являються, звідки вони з'являються. І прошу їх розпочати суворий облік, проводити звітність усіх коштів, що використовуються поза програмою медичних гарантій. Для того, щоб коли будуть рахуватися тарифи на наступний рік, було чітке обґрунтування до Мінфіну. Потрібні ці цифри для того, щоб далі рухатись і з'ясувати ситуацію з госпітальними платежами.
У президента в програмі написано, що кожна людина обиратиме свій пакет обов'язкового медичного страхування.
Написано в програмі: «кожен, хто хоче, буде застрахований і може обрати місце надання медичної допомоги».
Державне солідарне медичне страхування при президентові Зеленському розвивається. Можна відслідкувати це за сумою коштів, яка надається програмою медичних гарантій – це реально плюс. Ми збільшуємо базовий рівень покриття. У нас є певні питання, які зараз я не міг в рамках підготовки до цього бюджету на 2022 рік вирішити, але стратегічно з Національною службою здоров'я відпрацьовуємо вирішення на 2023 рік.
Сьогодні треба запустити референтні заклади і збільшити кількість пріоритетних станів, де вартість послуги розрахована зверху вниз. Тому що в нас досить мала кількість пріоритетних станів, які фінансуються за кількістю наданих послуг.
Якщо брати 4 світові моделі медичного страхування, не можемо якусь одну обрати?
Не можемо. В нас чітка модель державного солідарного страхування: ми збираємо пул коштів з податків, а не платимо конкретно окремий податок на медицину або не купуємо цю страховку в окремої страхової компанії.
Ви згадали НСЗУ. Чому настільки важко обрати керівника цієї Служби і чи не впливає це на її коректне функціонування?
Національна служба здоров'я України без керівного складу функціонувала півтора року. Коли я прийшов, першою справою, що зробив, оголосив конкурс на голову і потім через певний період часу – на двох заступників. Але, як показала практика їхнього внутрішнього адміністрування, для такої інституції, можливо, краще було спочатку обрати заступників, а потім голову, щоб забезпечити демократичний процес управління в такій інституції, яка розпоряджається понад 100 млрд грн бюджету медичних гарантій.
Повірте, для мене теж були деякі неприємні речі, які з'явилися після відставки попереднього міністра охорони здоров'я саме в НСЗУ. Тому я проводив зустрічі з колективом не один раз і зараз з упевненістю можу сказати, що ситуація стабілізувалася, але потрібно найближчим часом швидко обирати голову, щоб ми вже мали стратегічне бачення, як вони рухаються.
Чи немає проблем з переконтрактуванням? Попередній керівник НСЗУ, Віленський, говорив, що треба щось переконтрактувати…
Була велика кількість цих проблем, в тому числі, через відсутність автоматизації процесів всередині Національної служби здоров'я України. Тому доводилося у ручному управлінні дещо вирівнювати і були певні промахи, які зараз вдалося усунути в глобальному масштабі, але все рівно ми маємо певні проблеми по деяких закладах, по деяких регіонах, які треба вирішувати у законному порядку.
Коли все керівництво – виконувачі обов'язків, місяць-два можна попрацювати. Але півтора року без голови і без заступників – це проблема.
До кінця 2021 року буде вже керівник?
Для себе я вирішив чітко: 100% оберу з третього разу з цього конкурсу. Уже не можна відтерміновувати.
Зараз ми розширили можливість так званого ТЗ: вимог до претендентів.
Другий конкурс не відбувся виключно через те, що це співпало з сертифікатами про знання української мови. Подалися тільки ті, хто подавався перед цим на заступників – ми з ними проводили співбесіди. Але було б неправильно обирати голову серед тих людей, які із певних причин не були обрані на посади заступників.
Текст: Катерина Пітєніна
Фото: Олена Тян
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps