Виступати із законодавчою ініціативою у Верховній раді – невід'ємне право народного депутата. На жаль, депутати іноді зловживають цим правом: у парламенті зареєстровано більше 3 тисяч законопроєктів, частину з яких можна сміливо назвати «спамом». Сьогодні «Слово і діло» пропонує подивитися, які незвичні, цікаві або абсурдні ініціативи обіцяли внести нардепи. Крім теми, ці обіцянки об'єднує ще одне – всі вони провалені.
Депутат від групи «Довіра» Сергій Шахов у серпні минулого року пообіцяв зареєструвати законопроєкт про податок на розкіш. Своє слово Шахов дав головному редактору «Слово і діло» Катерині Пітєніній в ефірі програми «16+». Відтоді минуло більше року, а законопроєкту так і немає.
«Слуга народу» Орест Саламаха в передвиборчій програмі обіцяв особисто зареєструвати законопроєкт про запровадження громадського контролю за діяльністю чиновників і публічної оцінки їхньої роботи громадянами, а також законопроєкт про люстрацію народних депутатів, які не виконують своїх обіцянок. За два роки роботи парламенту депутат не зміг напрацювати ці ініціативи.
Його колега по фракції Ігор Марчук теж провалив програмну обіцянку – особисто внести законопроєкт про персоналізацію відповідальності чиновників перед суб'єктами господарської діяльності за неправочинні дії або бездіяльність.
Нардеп Олексій Леонов у програмі обіцяв зареєструвати законопроєкт про прямі вибори керівників обласних і районних прокуратур і поліції, а також обрання голів судів усіх рівнів. Але поки що Леонов так і не наважився дати народу стільки влади.
Ольга Василевська-Смаглюк обіцяла в передвиборчій програмі внести зміни до Конституції для створення «інформаційного комісара». За ідеєю цей орган мав би контролювати дотримання прав людини в аспекті доступу до публічної інформації. Поки в парламенті є тільки законопроєкт, який передбачає посилення повноважень омбудсмена в цьому питанні.
Члени фракції «Слуга народу» Олександр Бакумов не виконав програмну обіцянку внести законопроєкт «Про єдиний реєстр педофілів в Україні». Верховна рада в 2019 році ухвалила законопроєкт, який передбачає запровадження Єдиного реєстру злочинців, засуджених за злочини проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх. Але депутата не було серед авторів.
Гео Лерос в травні минулого року обіцяв внести до парламенту законопроєкт про легалізацію евтаназії. «Так, він в процесі. Ми якраз із представниками комітету охорони здоров'я на фінальній стадії вивчення досвіду інших держав, де це вже дозволено. Я думаю, спільно з моїм колегою Дмитром Гуріним ми найближчим часом це зробимо», – говорив нардеп, і додав, що може подати ініціативу протягом двох місяців.
При цьому в жовтні 2019-го він уже анонсував аналогічний законопроєкт. «Право невиліковно хворих перервати своє життя повинно бути їх правом і можливістю, якщо вони не готові виносити свої страждання», – вважає Лерос. Але законопроєкту в Раді так і немає.
Євген Шевченко збирався внести до парламенту постанову про визнання геноцидом українського народу політики ексглави МОЗ Уляни Супрун. «Я абсолютно проти тієї політики, яку вони проводять. Щоб це зупинити, я скоро, коли карантин закінчиться, внесу постанову до Верховної ради, обіцяю, про визнання геноцидом українського народу політику колишнього в.о. міністра охорони здоров'я Супрун», – говорив нардеп. Верховна рада давно працює в штатному режимі, але постанови так і немає.
У червні 2020-го Олександр Качура обіцяв зареєструвати законопроєкт, який регулюватиме критерії компенсації моральної шкоди. За два тижні до обіцянки депутат став одним з авторів законопроєкту, який вводить поняття відшкодування збитку за біль і жаль. Але ініціатива з критеріями компенсації в Раді не з'явилася.
Нардеп від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко не виконав обіцянку подати законопроєкт «Про карту українця». «Багато українців народилися за кордоном – від Росії до Канади? Дуже багато. А чому б нам не проводити таку політику, як проводить Польща, наприклад, щоб ці люди могли приїжджати, отримувати роботу, вчитися? Захочуть – інтегруватися в наше суспільство. Що тут поганого? Я нічого поганого тут не бачу», – задум його був цікавий.
Нагадаємо, «Слово і діло» писало, які популістські обіцянки дають народні депутати. Ми розділили їх на чотири категорії.
Про страшні обіцянки українських політиків можна почитати тут.
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps