Володимир Зеленський увірвався в українську політику яскраво та раптово, заявивши про свою участь у виборах буквально за кілька хвилин до Нового року, коли телеканали традиційно транслюють привітання президента. Очікування значної частини суспільства стали одразу завищеними, хоча всі розуміли, що до влади йде людина без досвіду. «Слово і діло» поспілкувалося з експертами та спробувало з’ясувати, як змінився Зеленський за половину свого президентського шляху та як він, на їхню думку, справляється зі своїми обов’язками.
Стабільний рейтинг президента
Згідно з останніми опитуваннями, які провів Київський міжнародний інститут соціології, рейтинг Зеленського знизився порівняно з попереднім місяцем. Наразі його готові підтримати 24,7% респондентів серед тих, хто точно визначився. Найближчий конкурент у цьому списку – Петро Порошенко, за якого готові голосувати 15,6% опитаних.
У КМІС виділяють кілька причин, чому рейтинг Зеленського наразі знизився.
«Значною мірою це може обумовлюватися тим, що у вересні у списку кандидатів не було Дмитра Разумкова. Хоча навіть якщо порівнювати підтримку Зеленського зараз з підтримкою у травні (при більш порівнюваних списках), простежується тенденція до її зниження», – зазначив заступник директора КМІС Антон Грушецький.
За його словами, можна припускати, що на рейтинг повпливало певне вичерпання потенціалу рішень РНБО (з точки зору утримання підтримки), і водночас негативний вплив окремих політичних подій, як-от Pandora Papers, відставка Разумкова разом з економічними питаннями (обговорення комунальних тарифів).
Політолог Микола Давидюк у коментарі «Слово і діло» зазначив, що рейтинг Зеленського зафіксувався приблизно на рівні першого туру президентських виборів (коли він набрав 30,24% голосів) і надалі коливався у цьому діапазоні.
«Єдине, що у цьому коливанні є зміна географічних вподобань. Тобто, якщо раніше Зеленського більше підтримували на Сході, то зараз це трохи змістилося на Захід», – зазначив політолог.
На його думку, це пов’язано з риторикою Зеленського, яка стала більш прозахідною, а сам президент потроху «почав ставати Порошенком».
«Усі президенти заходять по-різному, але всі після другого року йдуть однаково. Є певне відчуття того, що влада десь не додивилась і сама почала ставати схожою на своїх попередників», – вважає Давидюк.
Тим не менше, Зеленський зараз є однозначним лідером президентських рейтингів, і з цими рейтингами він, на думку політолога, може стартувати на наступних виборах.
Політолог Петро Олещук підмітив характерну відмінність у рейтингах Зеленського.
У коментарі «Слово і діло» він пояснив, що попереднім президентам була властива одна тенденція – після обрання на пост, їхній рейтинг починав падати – чи повільно, чи більш різко.
«Відмінність Зеленського полягає у тому, що він переживав за цей час не одне падіння та не один підйом рейтингу. Зрештою, він стабілізувався на певній позначці, яка дозволяє йому залишатися найбільш популярним українським політиком. Це незвична для України тенденція, тому що раніше у президентів рейтинги лише падали. Тобто нікому не вдавалось здобувати глобального повернення до попередніх позицій. Із Зеленським ситуація інша – у нього були достатньо серйозні повернення рейтингових позицій», – зауважив експерт.
Він також погодився з тим, що рейтингова історія Зеленського характеризується достатньою стабільністю.
Серед важливих факторів, які мають вплив на рейтинг президента, Олещук виділив партію «Слуга народу», яка пройшла до Верховної ради саме за рахунок рейтингу Зеленського.
«Тому всі історії, які стосуються партії, так чи інакше відображається і на чинному президентові», – зазначив політолог.
Козирі та слабкі місця Зеленського
На долю кожного президента завжди випадає низка ситуативних подій, яка тягне за собою потребу вирішувати нагальні питання, а проблеми, які існували раніше трохи відходять на другий план.
Так, на початок каденції Зеленського (загалом, як й інших світових лідерів) випала пандемія коронавірусу, яка стала чималим викликом. Однак пандемію не можна вважати цілковитим виправданням провалів президента.
«Не можна сказати, що лише на каденцію Зеленського випало багато ситуативних моментів та загальних справ, які потребують більш швидкого вирішення, ніж вже існуючі, адже такі моменти були в усіх президентів», – наголосив політолог Микола Давидюк.
Як приклад він привів час президентства Леоніда Кучми, який зіштовхнувся з найбільшою на той час кризою російсько-українських відносин.
У 2003 році Росія розпочала активну фазу будівництва дамби до українського острова Тузла, яка мала з'єднати Таманський півострів із Тузлою – тобто фактично зробити український острів частиною материкової Росії. Однак тоді Україні вдалося відстояти свою територію.
Окрім цього, на каденцію Порошенка випав початок війни, а Віктора Ющенка – щорічні газові кризи і глобальна, фінансова.
«У Зеленського є вагомі події на кшталт пандемії, але з точки зору політичної інтенсивності і напруги, початок війни за президентства Порошенка був набагато активнішою політичною фазою», – зазначив політолог.
На думку Давидюка, за 2,5 роки президентства Зеленський став більш професійним, почав розумітися на державних процесах.
«Результат цього – активна робота РНБО, яка є чисто президентським проєктом. Тут відчувається, що Зеленський зрозумів, як працює апарат, як працюють очікування громадян, і вони їм відповідають», – розповів Давидюк.
Справді, РНБО стало для Зеленського такою собі «чарівною паличкою», яка допомагає президентові радикально вирішувати чимало питань.
Водночас, у бік глави держави почали робити різні закиди, мовляв, окрім РНБО є інші важелі впливу. Хоча сам Зеленський не приховує, що засідання, які традиційно проходили щоп’ятниці, йому до вподоби.
«Після кожного п’ятничного засідання РНБО я шкодую тільки про одне – що в нас не сім п’ятниць на тиждень», – писав Зеленський у соцмережах (за що також отримав порцію критики, бо недоречно застосував вираз).
На думку Миколи Давидюка, найголовніша реформа, яку вдалося запустити за час Зеленського – діджиталізація Михайла Федорова, яку він робить для президента.
«Мінцифри, яке виконує обіцянку президента про державу в смартфоні – це найкраща обіцянка, яка була зроблена президентом», – вважає політолог.
Міністерство цифрової трансформації було засноване на початку вересня 2019 року. Один з наймасштабніших проєктів – розробка платформи і додатку «Дія» – держави в смартфоні. Вона передбачає переведення багатьох державних функцій та документів в онлайн-режим.
«Тут справді відчувається глобальний розмах і реальна ефективність. Тією ж «Дією користуються мільйони українців. Якщо РНБО – це ситуативність і тактика, то діджиталізація – це стратегія», – зазначив експерт.
Із вдалих реформ Давидюк виділив будівництво доріг в рамках «Великого будівництва». На цьому Володимир Зеленський і сам постійно акцентує увагу і включає це у свої підсумки роботи.
«Їх треба будувати у будь-якому випадку, і у будь-якому випадку це піднімає економіку – це дасть позитивний ефект трохи пізніше. До того ж, це створює нові робочі місця, зарплати в середині країни тощо», – розповів політолог.
А от з провалених реформ Давидюк виділив оборонну реформу.
«Хоч там і великі бюджети, але оборону так і не змогли підняти. Андрій Таран просто провалив свою міністерську каденцію», – вважає експерт.
Так само це стосується і діяльності Міністерства соціальної політики, яке також не показало достатньої ефективності.
На початку вересня Тарану навіть приписували можливу відставку. Тоді експерт зазначав, якщо Таран та його найближче оточення залишатимуться на своїх посадах, це знизить авторитет президента серед військових – через неефективність відомства.
Стосовно міністра соцполітики Марини Лазебної, ситуація була трохи іншою. Її відставку прогнозували, як спосіб Офісу президента показати, що вони хоч якось вирішують проблеми з соціалкою (мовляв, усувають некомпетентного міністра).
На думку політолога Петра Олещука, у Зеленського було чимало прикладів позитивної роботи. Це ті питання, вирішення яких відкладалося надовго, наприклад, відкриття ринку землі, реформа виборчої системи, обмеження депутатської недоторканності, інфраструктурні проєкти.
«В принципі, це все не належить до компетенції президента, згідно з Конституцією. Але треба розуміти, що у новітніх політичних умовах, де-факто, компетенція президента суттєво зросла, тому що він спирається на монобільшість політичної сили, яка була обрана фактично за рахунок його рейтингу. Тому зараз для України є доволі незвична конфігурація влади», – зазначив експерт.
Він також наголосив, що важливо розрізняти, які завдання Зеленський сам ставив перед собою, а які очікували від нього виборці.
«Багато з того, що виборці очікували, не було виконано, хоча цього навіть могло не буде в його передвиборчій програмі. Громадян насамперед цікавить соціально-економічна ситуація – наскільки їм стало жити краще або гірше. І для суспільства це визначальний критерій оцінки політика», – наголосив Олещук.
Як зрештою змінився Зеленський і як експерти оцінюють його роботу
На думку Миколи Давидюка, Зеленський однозначно змінився, і ці зміни помітні. Щонайменше, це відчула преса, над якою відбуваються постійні спроби встановити контроль.
На початку у Зеленського було більше електоральної влади (підтримки населення), а зараз він намагається вибудувати більше адміністративної влади.
«Рейтинги просіли, і тому він починає вибудовувати свою владну вертикаль, яка зараз відчутно посилюється в сторону лояльних (до Зеленського – ред.) людей. Якщо раніше було більше людей, які намагалися висловлювати свою точку зору, то зараз вони намагаються просто ховатися за рейтингом Зеленського і говорити не на камеру», – зазначив політолог.
Загалом, він вважає, що ці 2,5 роки пройшли гірше, ніж очікував базовий електорат Зеленського, але краще, ніж очікували його опоненти. Згодом частина базового електорату почала бути уже пасивними виборцями або його контрагентами, і навпаки.
«Є чисто вольові речі – класичний політик не пішов би на посадку Медведчука, він би не наважився. А от Зеленський, в силу того, що не до кінця розуміє, що відбувається, легко на це йде», – підсумував Давидюк.
Політолог Петро Олещук зазначив, що за час президентства Зеленського його риторика ставала все більш жорсткою, вона радикалізувалася.
«Він поступово почав претендувати на нішу політика патріотичного характеру. Початково, під час передвиборчої кампанії, він себе позиціонував як патріотичний політик, але це не було ключовим моментом тодішньої його риторики», – зазначив експерт.
Особливо помітною зміна риторики стала після відповідних справ проти Віктора Медведчука, після дії проти його медіаімперії.
«Зеленський відчув, що радикальна риторика і рішучі дії, власне, рішучість політики – те, чого очікує громадянин України від політика зараз. Це все важливо для Зеленського, адже він йшов на основі риторики того, що він відрізняється від попередників», – розповів Олещук.
На думку політолога, якщо порівнювати Зеленського з іншими українськими президентами, то він цілком достойно виконує свої обов’язки (але треба також розуміти, що українські президенти не дуже високий орієнтир).
Також ще одна особливість, яка спостерігається в Україні завдяки Зеленському, – доволі незвична конфігурація влади.
Хоч Україна є парламентсько-президентською республікою, завдяки монобільшості у Раді, влада все одно більше сконцентрувалась довкола президента. Тобто, фактично, у нас є одна – президентська – партія, яка повністю несе відповідальність у державі.
Ймовірність другої каденції Зеленського
Нещодавно Володимир Зеленський заявив, що його похід на другий термін залежить від того, чи встигне він виконати свої обіцянки.
У червні президент заявляв, що поки не може з упевненістю сказати, чи буде він балотуватися на другий термін. Проте вже в Трускавці, на початку жовтня, він пообіцяв бути президентом доти, поки партія «Слуга народу» не виконає всі свої обіцянки.
Цікаво також і те, що коли Зеленський заступав на посаду президента, він запевнив, що збирається тільки на один термін.
Однак, на думку Миколи Давидюка, ті політичні кроки, які Зеленський робить сьогодні в регіонах, столиці і на національно-політичному рівні, свідчать про те, що він не виключає повторне балотування.
«Наразі у Зеленського непоганий рейтинг, і з ним він може стартувати на майбутніх можливих виборах, але для цього йому треба побороти кілька криз. Насамперед, це наявність несистемного кандидата. Умовно кажучи, хтось на кшталт Притули чи Комаровського може стати новим Зеленським. Тобто, зараз в суспільстві є кандидати, які можуть замінити Зеленського», – вважає політолог.
За його словами, показовими також тут є події довкола політиків часів Зеленського, зокрема, Віталія Кличка та Дмитра Разумкова.
Від початку травня у підрозділах КМДА провели чимало масових обшуків, які Кличко називає системним тиском та паплюженням його репутації. В ОПУ ще з 2019 року витає ідея розподілити повноваження мера Києва і голови КМДА (знявши тим самим Кличка з останньої посади).
Дмитра Разумкова нещодавно відправили у відставку як «невигідного» для Банкової спікера.
«Тобто, проти них вже йде боротьба, і це підтвердження того, що Зеленський збирається на другий термін», – наголосив Давидюк.
Водночас він додав, що у Зеленського зараз головне завдання – думати не тільки про другий термін, але й про те, щоб до кінця добути цей.
«Я думаю, що для Зеленського це виклик – зайти ще раз на посаду. Я думаю, що амбіції побити рекорд Кучми (який був на посаді два терміни) у нього точно є», – зазначив експерт.
На думку Петра Олещука, загалом у світі зараз йде «тренд Зеленських» – несистемних політиків. Тому суспільство може бути готовим ще раз обрати такого кандидата.
Водночас, вважає експерт, зараз важко прогнозувати, як будуть розвиватися події через два роки. Адже це залежить від багатьох факторів.
Нагадаємо, раніше Слово і діло аналізувало, які обіцянки вдалося виконати Зеленському за половину своєї каденції, а які зобов’язання президент виконати не зміг.
Анастасія Дячкіна, спеціально для «Слово і діло».
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA