Кримінальні справи та гучні обвинувачення рейтингових політиків – завжди привертають значну увагу суспільства. Особливої медійності та розголосу набувають справи, які стосуються попередньої діяльності опозиційних до влади політиків. А тим паче, коли мова йде про політика, який раніше обіймав найголовнішу посаду в державі – президента України.
Після президентських дебатів 2019-го політичне протистояння Володимира Зеленського та Петра Порошенка, здавалося, мало б відійти у минуле. Команда нового глави держави, відчуваючи більш ніж впевнену підтримку суспільства, оголосила всіх політичних попередників «старою елітою», яка майже за 30 років керування державою, не змогла зробити Україну успішною.
Утім вже через 2,5 роки політичне протистояння між владою та опозиційними політиками загострилося. Схоже, у нових політичних баталіях візьмуть участь і «нові», і «старі» еліти, а боротьба за рейтинги відбуватиметься і у судових залах, і через гучномовці на вуличних акціях протестів.
Головною внутрішньополітичною подією нового політичного сезону 2022-го року стало повернення в Україну після місячної відсутності п’ятого президента України, лідера опозиційної партії «Європейська солідарність» Петра Порошенка. У грудні минулого року йому висунули звинувачення у державній зраді. Схоже, що ця подія матиме суттєві наслідки для рейтингів як провладної команди, так і всіх опозиційних гравців. Які саме, і хто отримає більше політичних дивідендів?
Бити в ядро електорату
Чи не головне питання – чи вплине справа Порошенка на покращення рейтингів провладної команди? На початку 2021 року рішення РНБО та справа стосовно іншого опозиційного політика – одного з лідерів «Опозиційної платформи «За життя» Віктора Медведчука однозначно мала позитивний вплив на покращення рейтингів провладної команди.
Дані соціологічних опитувань наприкінці 2021-го року свідчили про зростання рейтингів серед більшості опозиційних політичних сил. Важковаговиком серед них є партія «Європейська солідарність» на чолі із Петром Порошенком.
Ймовірно, технологи провладної команди не могли не знати, що будь-яка кримінальна справа стосовно п’ятого президента України буде трактуватися його прихильниками як політичні переслідування – й навпаки, згуртує електоральне ядро Петра Порошенка.
З іншого боку, звинувачення у державній зраді й відповідний судовий процес може допомогти мобілізувати й виборців Володимира Зеленського. А спроба навести реальні докази «ділових зв’язків» між командою п’ятого президента та проросійським політиком Віктором Медведчуком – очевидна спроба вплинути на патріотичний електорат Петра Порошенка.
Вочевидь, логіка, подібна до ситуації із Віктором Медведчуком, не спрацює в історії зі звинуваченням в державній зраді Петра Порошенка. А ось мобілізувати власний електорат та відвернути увагу від інших важливих кризових ситуацій в державі – цілком ймовірний сценарій. Тому очевидних рейтингових дивідендів провладним силам у нинішній ситуації навряд чи слід очікувати – скоріше, лише у довгостроковій перспективі, і лише за інших не менш сприятливих обставин.
Люблять ображених
Ще одна причина того, що саме опозиційним силам легше отримати електоральні дивіденди у ситуації ініційованих судових процесів та кримінальних справ стосовно їхніх лідерів полягає в тому, що українці завжди відчувають більшу прихильність та стають на бік політичних сил, які зазнають переслідувань.
Звісно, і в цих ситуаціях бувають винятки, проте саме на такий сценарій, вочевидь, розраховують і в опозиційній «Європейській солідарності». Тим паче, що прокуратурі довести підозру у державній зраді та сприянні діяльності терористичних організацій у суді буде вкрай важко.
З іншого боку, «горизонт» зростання рейтингів Петра Порошенка у ситуації, якщо судові засідання затягнуться на довгі місяці, а то й роки – вкрай обмежений. Саме тому, без підвищення градусу протистояння з владою, суттєво покращити свої електоральні позиції «ЄС» на чолі із Петром Порошенком не вдасться. Ймовірно, характерна дещо зверхня виховна риторика і безпосереднє звернення п’ятого президента у своїх публічних виступах до Володимира Зеленського і є одним зі способів підсилити цей градус політичної напруженості.
Кожен хоче бути опозицією
А от традиції об’єднання та солідарності в таборі опозиційних політичних сил – як свідчить політична історія протистоянь із владою в Україні – так і не з’явилася. Згадаймо 2013-2014-й роки, коли опозиційні політики важко знаходили спільну мову і час подій Революції гідності, і навіть перед загрозою військового вторгнення Росії.
Зараз ризик повномасштабної військової агресії з боку Кремля – ще вищий. Проте ні у владі, ні серед опозиційних політичних сил (яка також одного дня плекає намір стати владою) – відповідної реакції на подібну загрозу не спостерігається.
Очевидно, що одвічний процес гонитви за рейтингами не сприяє об’єднанню, а сама політична опозиція в Україні занадто розділена та часто орієнтується на цілком протилежні цілі, які сповідує лише частина електорату. Тому справу Петра Порошенка кожна з опозиційних сил-конкуренток буде розглядати під власним кутом.
Так, лідерка опозиційної партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко нагадала про те, що свого часу зазнавала політичних репресій та напередодні історії із оголошенням підозри порадила Петру Порошенку не тікати та доводити свою правоту. Треба зазначити, що і за президентства Петра Порошенка, «Батьківщина» та її лідерка в лютому 2016-го також перейшла в опозицію до тодішньої влади. Враховуючи непрості політичні взаємовідносини між Тимошенко та Порошенко – очікувати навіть ситуативного опозиційного альянсу між «ЄС» та «Батьківщиною» не варто. До слова, у день свого повернення Петро Порошенко висловив впевненість у тому, що навряд чи потрапить до в’язниці, в негативному контексті порівнявши себе із Юлією Тимошенко. «Я не дозволю себе посадити. Я – не Тимошенко. Я дуже добре знаю Тимошенко, і я – не вона», - підкреслив лідер «Європейської солідарності».
Через абсолютно протилежну ідеологічну спрямованість, вороже ставлення до справи Порошенка висловлюють і в ОПЗЖ. Один із головних її спікерів народний депутат Нестор Шуфрич взагалі висловив припущення, що саме ситуація довкола Порошенка стане «реальною причиною нового Майдану».
А ось один із лідерів непарламентської опозиції – мер Києва Віталій Кличко в день прибуття Петра Порошенка повідомив про повторну хворобу на коронавірусну інфекцію COVID-19. Колишній соратник Петра Порошенка – експрем’єр-міністр Володимир Гройсман, який також плекає політичні амбіції на чолі партії «Українська стратегія» зайняв нейтральну позицію, побажавши йому сил довести свою невинуватість. «Розумію, що у складному розслідуванні чекають важкі тижні, і сподіваюсь, що Петро Порошенко проллє світло на непрості питання», – зазначив Гройсман.
Схоже, поки що єдиним реальним союзником, який публічно висловили цілковиту підтримку Петру Порошенку, є частина партії «Голос», яка орієнтується на очільницю цієї політсили Кіру Рудик. Проте в електоральному вимірі такий політичний союзник навряд чи суттєво додасть політичній силі Петра Порошенка.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»