«Чомусь просто одягнувши костюм Спайдермена, в Україні можна домогтися більшої «популярності», ніж закінчивши філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, захистивши дисертацію, написавши дві книги, не кажучи вже про такі дрібниці, як навчання у Польщі, Румунії, Нідерландах. Стажування в Конгресі США – теж ніщо порівняно з костюмом Людини-павука... Ось він, діагноз нашого часу...», – бідкається у своєму Фейсбуці кандитат у депутати Київради Валентин Гладких, який нещодавно записав агітаційний рекламний ролик у костюмі Людини-павука.
Однак для Валентина Валерійовича, серйозного політолога з більш ніж 10-річним стажем роботи у Верховній Раді, костюм Спайдермена був лише разовою акцією, а для багатьох інших українських політиків епатажні костюми та амплуа стали основою іміджу та злилися з їхніми “носіями”.
Нерідко екстравагантні політики отримують широку популярність серед населення, а іноді – підтримку й на виборах. Разом із політологом Олександром Палієм та віце-президентом Асоціації політичних психологів України Віктором Рибаченком «Слово і Діло» спробувало зрозуміти причини появи і подальші політичні перспективи Дарта Вейдера на виборах міського голови Києва та Олега Ляшка на президентських виборах.
Причини появи
“Є в цій сфері (політиці – Ред.) особистості, які хочуть одним махом застрибнути до ешелону відомих і популярних політиків. Їм не по характеру роками і тяжкою чорновою політичною роботою довго і нудно пробиватися нагору”, – говорить політичний психолог Віктор Рибаченко.
Існують серйозніші причини появи політичних проектів на кшталт Дарта Вейдера чи Олега Ляшка. Зокрема, політолог Олександр Палій припускає, що поява ватажка Темних Сил на цьогорічних президентських виборах, вірогідно, була політичною технологією. “Йому треба було перетворити президентські вибори на фарс. Це йому не вдалося і він пішов”, – пояснює політолог. “Олег Ляшко, – продовжує Палій, – також починав як політична технологія. До речі, як антикорупційна”.
Яскравим прикладом політичних технологій із домішками епатажу на президентських виборах 2010 року був пенсіонер Василь Гуменюк, відомий широкому загалу як Василь Противсіх. “Василь Противсіх безслідно щез з поля зору після того, як ляльководи використали його лише на одних виборах. Крім бажання заробити, інших ідей у нього не було. Тож заробив копійку і зник”, – згадує Віктор Рибаченко.
Причини популярності
Експерти зазначають, що серед українців завжди є прошарок людей, які розчарувалися в політиці та політиках, тому своїм голосуванням вони хочуть виявити протест. Цим досить часто пояснюється популярність неординарних політиків, які виступають альтернативою чинній політичній системі. Найчастіше подібними настроями характеризується молодь.
“Проблема протестного електорату в тому, що він здебільшого дуже молодий. А значить може просто не прийти на виборчу дільницю”, – вважає політолог та засновник Вільної школи журналістики Дмитро Раімов. Як приклад Раімов наводить підсумкові результати партії "УДАР" на парламентських виборах 2012 року. “Віталій Кличко і партія "УДАР" у 2012 році на старті кампанії мали рейтинг на 10% вище, ніж підсумкова фінішна лінія. Чому? Молодь на вибори не ходила. Ці вибори покажуть: молодь лайкає чи голосує”, – підсумовує експерт.
Протестні настрої серед молоді можуть вилитися в голосування за київського Дарта Вейдера (цього року у виборчих комісіях намагалися зареєструватися декілька Дартів Вейдерів, однак із президенської гонки подібного кандидата зняли, а на виборах мера Києва залишили – Ред.). “Інтернетник Шевченко використав популярний образ та ім'я Дарта Вейдера, щоб в «упаковці» свого кіногероя вразити та заінтригувати всіх, хто хотів би проголосувати «по приколу», – переконаний Віктор Рибаченко. Він пояснює, що ця частина електорату на минулих виборах могла голосувати за кандидата «Василя Противсіх», який також узяв псевдонім, аби отримати голоси тих, хто не хотів голосувати за жодного політика зі списку кандидатів. “Можна сказати, що Дарт Вейдер – це сьогоднішній «Василь Противсіх», тільки більш цікавий за формою та орієнтований на молодіжну аудиторію” , – резюмує політичний психолог.
Тим часом популярність Олега Ляшка на нинішніх президенських виборах має дещо іншу природу. Так, Олександр Палій переконує, що політик-радикал орієнтується на людей, які є прихильниками простих рішень. “Таких людей достатньо багато. Поїздки в Маріуполь, на передову, підготовка батальйонів – все це йому, безумовно, додає популярності. Люди забувають ті речі, які були раніше”, – пояснює політолог.
Подальші перспективи
Віктор Рибаченко вважає, що “Дарту Вейдеру на київських виборах потенційно дещо світить, якщо він не зупиниться на приколах та епатажній поведінці, а зуміє сформулювати свою політичну ідею”. Дарт Олексійович, на думку політичного психолога, може знайти підхід до молоді, яка традиційно недолюблює серйозних політиків і неохоче йде на вибори.
Разом з тим Олександр Палій зазначає, що жоден із вищезгаданих епатажних політиків не має серйозних перспектив отримати високу підтримку на президентських чи місцевих виборах – їхній електорат невеликий. “Після Майдану виборці стали серйознішими. Після тих великих потрясінь, які пережила країна, люди вже не “граються” в подібні ігри”, – переконаний експерт.
Сьогоднішній високий рейтинг Олега Ляшка Палій пов'язує з тим, що за останні місяці лідер Радикальної партії відійшов від свого звичного “комічного” амплуа. “Завдяки своїм діям боротьби з сепаратистами Ляшко перейшов у статус серйозного політика, а за несерйозних кандидатів у нас голосувати не будуть. Занадто високу ціну було заплачено”, – переконаний Палій. Утім, Олег Ляшко, на думку експерта, навряд чи пройде до другого туру перезидентських перегонів.
Олександра Палія підтримує Віктор Рибаченко. Політичний психолог зазначає, що між медійною популярністю та серйозною політичною вагою існує велика різниця. Прикладом подібного феномену Рибаченко назвав рейтинг кандидата у президенти та лідера “Правого сектора” Дмитра Яроша. “Ярош є суперпопулярним, але у президентських перегонах має дуже скромні шанси і маленький рейтинг. Причина проста: народ сьогодні шокований безладом в Україні, тому хоче миру, безпеки, порозуміння”, - резюмує експерт.
Ілона Македон, “Слово і Діло”
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»