Бувають моменти, коли обіцянки політиків викликають абсолютну впевненість у їх швидкому виконанні. Наприклад, коли парламентарі обіцяють підвищити власні соціальні стандарти. Або коли без п'яти хвилин кандидат у Президенти обіцяє почати піар-кампанію з підготовки до власного висунення.
У четвер народний депутат і лідер партії УДАР Віталій Кличко заявив, що він у жовтні 2013 року почне консультації з громадськістю з приводу своєї участі в президентських виборах 2015 року.
За його словами, він прийме остаточне рішення тільки після того, як побачить і проаналізує, наскільки підтримують люди його програму. «Я прийму остаточне рішення після консультацій з громадськістю. У тур по Україні я виїжджаю у жовтні», - заявив Кличко. Політик уточнив, що почне консультації з потенційними виборцями буквально через два-три тижні.
За словами лідера фракції, на зустрічах з людьми «ми повинні роз'яснити нашу програму, яка не повинна залишатися тільки на папері, ми чітко повинні пояснити, що хочемо дати кожному жителю України, щоб він розумів, які у нього є перспективи».
Отже, обіцянка озвучена. Які перспективи її виконання?
Як свідчать цифри системи «Слово і Діло», з обіцянками у прославленого українського чемпіона справа йде нормально: показник в 86 обіцянок для початківця-парламентарія - один з кращих.
У той же час діаграма виконання обіцянок демонструє: 78 % (!) обіцянок знаходяться в процесі виконання, 10% відносяться до категорії виконаних, 12% не виконані.
Говорячи про тему «консультацій», не можна не зупинитися на їх формі. Якими вони будуть? Торік (а це був перший досвід консультацій) Віталій Кличко їздив по регіонах у супроводі молодіжних музичних колективів і влаштовував яскраві шоу в американському стилі на центральних площах великих міст більшості областей.
Консультації зводилися до звернень у натовп, що збирався обласними організаціями УДАРу з місцевих партійних активістів. Ці звернення формулювалися наступним чином: «Ви хочете так жити?!», «Ви згодні зі мною?!», «Ми одна команда?!» Тощо. Зрозуміло, відповіді могли бути не більш різноманітними, ніж на референдумі Леоніда Кучми 2000-го року.
Цього разу, мабуть, команді Кличка доведеться відійти від улюбленого формату і перейти до інших форм роботи. Швидше за все, послідують круглі столи, неформальне спілкування з молодіжними активістами, зустрічі з місцевою пресою.
Даний формат також не вимагає складної організації народної та громадської підтримки. Не так вже й складно зібрати в одному приміщенні 20-30 лідерів громадських організацій, які скажуть своє рішуче «так» кандидату в Президенти.
Якщо ж знову послідує формат, в якому основну роль гратиме «рада площі», то це означатиме повну профанацію, а ніякі не консультації з громадськістю.
У цілому ж можна констатувати, що після гучного інтерв'ю Юлії Тимошенко і чергового її заклику не висувати єдиного кандидата в першому турі, а потім і виступу Арсенія Яценюка, в якому він до другого туру поховав обіцянки про єдиного кандидата в президенти, всі розмови про «єдиного кандидата від опозиції» можна завершити.
Усім політикам, які обіцяли висунення «єдиного» також можна занести цю обіцянку в «червону» графу невиконаного.
Що стосується Віталія Кличка, то ще раз підкреслимо, ми не сумніваємося у виконанні ним вищевказаної обіцянки, розглядаючи її, втім, не стільки в якості обіцянки, скільки як початок президентської виборчої кампанії чемпіона, яку він починає першим. Чи не буде це фальстартом - покаже час.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»