Сьогодні депутатський корпус Верховної Ради поповнився ще одним народним депутатом. Присягу нардепа прийняв самовисуванець Олександр Ревега, який переміг у одномандатному мажоритарному окрузі №63 (м. Бердичів, Житомирська область). Процес визначення переможця на цьому окрузі затягнувся майже на 2 місяці.
Фактично, ситуація у 63-му окрузі створила ще один прецедент у виборчому законодавстві: за рішенням Житомирського апеляційного адміністративного суду, ОВК №63 здійснила перерахунок бюлетенів на всіх 225 виборчих дільницях.
Приводом до судових позовів стали скарги конкурентів пана Ревеги щодо численних порушень під час підрахунку голосів після волевиявлення громадян 26 жовтня. Ба, більше: ОВК №63 вже до обіду 27 жовтня встигла встановити результати виборів по всім дільницям та передати відповідні протоколи до ЦВК. Цікавість з приводу такого аж занадто блискавичного підрахунку змушує замислитися знавців виборчого процесу: єдиний округом, який встановив результати виборів раніше за Бердичівський округ, була славнозвісна ОВК №45 (Донецька область), де на всього 2-х дільницях 1458 громадян визначили переможцем парламентських виборів горезвісного Юхима Звягільського. Для порівняння: на 63-му окрузі у виборах взяли участь більше 100 тисяч виборців.
Ще однією інтригою став розрив між трійкою лідерів виборчих перегонів. Пан Ревега здобув 26,678 голосів (29,44%), висуванець від політичної партії Українська Платформа Собор Павло Жебрівський отримав підтримку 25,795 виборців (28,46%), а самовисуванка Анжеліка Лабунська – здобула прихильність 20,822 громадян (22,97%). І якщо відрив між 2-м та 3-м місцем особливої уваги не привертає, то різниця у 883 голоси (0,98%) між Олександром Ревегою та його найближчим конкурентом Павлом Жебрівським – як мінімум, свідчить про не надто переконливу перевагу лідера перегонів. Незначний відрив сприяв широкому суспільному резонансу, який швидко переріс у акції протестів виборців: люди вимагали якнайшвидше здійснити перерахунок голосів на дільницях одномандатного округу №63.
На минулому тижні ОВК таки здійснила перерахунок голосування, за результатами якого трійка лідерів виборчих перегонів так і не змінилася. Втім, варто звернути увагу читачів на суттєвий фактор, який мав визначальний вплив для остаточного встановлення результатів голосування, а саме – процедуру проведення перерахунку. Адже цей процес мав відбуватися за тими ж законодавчими вимогами, за якими й встановлювалися результати голосування на виборчих дільницях. Тобто, спочатку члени ОВК мали б перерахувати кількість виборців, які отримали бюлетені для голосування, а вже потім здійснювати сам перерахунок. Однак члени окружкому так цього і не зробили, посилаючись на те, що розкриття пакетів зі списками виборців начебто порушує певні положення законодавства про вибори народних депутатів.
Окремо варто зосередитися на доволі невтішній тенденції. За підсумками парламентських виборів, Житомирщина обрала вже другого колишнього «регіонала». Так, на 67-му одномандатному виборчому окрузі переміг нардеп попередніх скликань, що покинув фракцію Партії регіонів вже у лютому 2014 року після розстрілів протестувальників на вулиці Інститутській – Віктор Розвадовський. Взагалі, під час парламентських виборів 2014 року на Житомирщині ледь не у кожному окрузі фаворитами перегонів були колишні одіозні члени Партії регіонів. Однак Поліський край у таких тенденціях не унікальний: наприклад, на Закарпатті у мажоритарному окрузі №70 перемогу здобув колишній представник Партії регіонів Михайло Ланьо.
Чим саме займатимуться нові-старі «регіонали» у Верховній Раді 8-го скликання? На відміну від нардепів-мажоритарників зі східних та південних областей, які так чи інакше є представниками певних фінансово-промислових олігархічних груп, колишні «регіонали» із центральних та західних областей – скоріше є пристосуванцями, політичними хамелеонами. Той самий Олександр Ревега до свого обрання народним депутатом займався підприємницькою діяльністю і в різні часи будував свою «політичну кар’єру», долучаючись до діаметрально протилежних політичних таборів. Так, у березні 2006 року його обрано депутатом Бердичівської районної ради за списком виборчого блоку Юлії Тимошенко, він також був членом партії «Батьківщина». У листопаді 2010 року на місцевих виборах пан Ревега став депутатом Житомирської обласної ради по одномандатному мажоритарному виборчому округу №47 за списком політичної партії «Сильна Україна» Сергія Тігіпка. У 2012 році він висувався у все тому ж 63-му окрузі від Партії регіонів, членом якої був, проте вибори програв.
Вже під час подій Революції Гідності його прізвище згадується у місцевій пресі серед активних прибічників Антимайдану. Вочевидь, мотивом для таких дій місцевого політика було стрімке бажання на перспективу продемонструвати свою користь тодішній провладній команді. На прикладі політичної біографії пана Ревеги не важко спрогнозувати, як він діятиме у новій Верховній Раді. Нардепи такого штибу завжди займають позицію найсильнішого гравця – а значить, ніколи не представляють інтереси свого виборця.
Насамкінець, сьогоднішнє «поповнення» нового парламенту черговим представником старої прогнилої системи викликає ще більше запитань, аніж дає відповідей. Наприклад, чому після Революції Гідності громадяни (особливо у центральних і західних областях) досі обирають колишніх представників Партії регіонів? Адже у бюлетенях бердичівлян серед кандидатів-мажоритарників було достатньо інших достойних кандидатів. Крім того, прецедент 63-го виборчого округу в черговий раз підтвердив усю недосконалість та шкідливість мажоритарної складової змішаної виборчої системи для подальшого поступу вітчизняної політичної системи.
Іван Вишневецький, спеціально для «Слово і Діло»
***
Точка зору редакції «Слово і Діло» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»